ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Київська хунта добре вписалася в глобальний західний фашизм

київська хунта добре вписалася в глобальний західний фашизм

Кваліфікація нинішньої української влади як фашистської або нацистської стала сьогодні настільки загальноприйнятою, що питання про науковому визначенні її глибинної суті ніби відпав сам собою. Тим більше, що і самі прихильники київського режиму з явним задоволенням прикрашають себе нацистською символікою, картинно зігують і відкрито пишаються своїм ідейним спорідненістю з засновниками класичного нацизму.

Між тим, є досить вагомі підстави вважати, що пояснення суті нинішнього українського феномена через пряму історичну аналогію — не цілком коректно. У тому сенсі, що і фашизм, і нацизм в деяких відносинах явно поступаються нинішньому явища за ступенем нелюдяності і суїцидальності.

Насамперед, очевидна принципова різниця по мірі їх політичної легітимності. У всякому разі, Адольф Гітлер у Німеччині став правителем своєї держави згідно з результатами демократичних виборів, підсумки яких ніхто і ніколи не оскаржував. І навіть Муссоліні, який влаштовував не зовсім політкоректні фашистські марші на Рим, в кінцевому рахунку, нікого не скидав, а був призначений прем’єр-міністром указом короля Віктора Еммануїла.

Як прийшов до влади нинішній київський режим — всі чудово пам’ятають: по трупах розстріляних ним же майданівців і без жодного натяку на якісь вибори. Просто взяли і тупо знесли неугодну їм законну владу… Погодьтеся — є деяка різниця між демократичними виборами і таким цілком первісним способом потрапляння з грязі в князі.

Але головна відмінність, звичайно, не в цьому. Ні Гітлер, ні Муссоліні при всій їх мізантропії ніколи не воювали з власними народами. І навіть строго навпаки — саме благо нації проголошувалось ними альфою і омегою державної політики. І третій рейх німецького народу був створений саме для того, щоб зробити німців панами всього світу. По відношенню до інших народів фашисти, і особливо німецькі нацисти, були, звичайно ж, кінченими мерзотниками, але до своїх співвітчизників, треба визнати, ставилися в цілому цілком пристойно.Ось як цю різницю формулював рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер: Ми повинні вести себе по-товариськи по відношенню до людей однією з нами крові, і більше ні з ким. Мене анітрохи не цікавить доля російського або чеха. Ми візьмемо від інших націй ту здорову кров нашого типу, яку вони зможуть нам дати. Якщо в цьому з’явиться необхідність, ми вдамося до відбирання у них дітей та виховання їх у нашому середовищі.Живуть інші народи в мирі або вони конають з голоду, цікавить мене лише остільки, оскільки вони потрібні як раби для нашої культури, в іншому сенсі це мене не цікавить.

Примітно, що навіть за такої патологічної ксенофобії, гітлерівці вважали за краще здійснювати свої звірячі розправи над іншими народами не власними руками, а передоручали їх, наприклад, українським поліцаям, які з превеликим задоволенням стріляли і вішали своїх земляків в промислових масштабах. Чи Не правда — показовий історичний факт у контексті нинішніх каральних операцій київської хунти в Донбасі?

При всій безсумнівною гидотною нацистського режиму в Німеччині не доводиться сумніватися в тому, що ні Гіммлера, ні Гітлеру ніколи б і в голову не прийшло затіяти війну між баварцями і, наприклад, мешканцями Східної Пруссії на тій підставі, що вони говорять на різних діалектах німецької мови і носять не цілком однакові капелюхи.

При тому, що між росіянами та українцями, особливо що живуть в одній країні, різниці чи не менша, ніж між населенням різних земель Німеччини, нинішня київська влада не знайшла нічого більш розумного, ніж почати повномасштабну війну проти доброї половини власного народу, оголосивши його стороннім і чужорідним. І приступити до його масового знищення з тим же холоднокровністю, з яким це робили укрополицаи в роки війни, викликаючи тим самим здивування навіть у самих німців, для яких таке жорстоке ставлення до своїх теж було чималим одкровенням.Адже їх власні прописи вчили прямо протилежного.

І вже звичайно ні Гітлер, ні Муссоліні не бомбили і не обстрілювали з важких знарядь власні міста. І не просто тому, що в цьому не було військової необхідності, — класичні фашисти дійсно дотримувалися, по мірі можливості, заповідь про людяному ставленні до своїх співвітчизників, розуміючи під цим визначенням всіх громадян своєї країни, крім євреїв і циган.

Так, звичайно, німецькі нацисти здійснювали небачені злочини проти інших народів і навіть юридично оформляли ці звірства. Так, наприклад, напередодні нападу Німеччини на Радянський Союз був виданий знаменитий наказ Гітлера, який звільнив німецьких солдат Східного фронту від кримінальної відповідальності за злочини, вчинювані в ході військових дій. На підставі цього накази німці почали розстрілювати безкарно комуністів, комісарів, євреїв і взагалі всіх, хто на них косо дивився.

Але підкреслимо — все це вбивство чинилося по відношенню до іншого народу, в даному випадку — радянському.

І хто б міг подумати, що сьогодні, через майже 70 років після розгрому нацизму, Верховна рада України розглядатиме законопроект наче списаний з того гітлерівського наказу: Про звільнення військовослужбовців та інших осіб від кримінальної відповідальності та покарання за вчинення діянь, які мають ознаки військових злочинів, які були скоєні в ході проведення антитерористичної операції.

Але тут є ще і принципова різниця! Адже Гітлер звільняв своїх вояків від кари за злочини, вчинені тільки на чужій території. Київська влада робить те ж саме стосовно своєї країни і свого народу! Погодьтеся — нестиковка з традиційним нацизмом дуже навіть суттєва.

Такі законопроекти, разом з уже звучать з Києва на офіційному рівні закликами до так званих етнічних зачисткам цілих регіонів, говорять про те, що перед нинішніми правителями України навіть теоретично не стоїть завдання заощадження і, тим більше, множення власного населення, до чого, принаймні офіційно, гітлерівці прагнули. Навпаки — практично все, що робить київська хунта, спрямоване на швидке знищення фізичних основ існування народу як такого.

Українська влада абсолютно свідомо знищує економіку власної країни, підписуючи відверто шкідницькі угоди про відкриття українського ринку для товарів ЄС. Одночасно своїми необачними діями вона закриває наглухо торговельну кордон з Росією, відмовляючись від фактично єдиного ємного ринку збуту своєї промислової продукції. Мільйони робочих місць буде втрачено в ході цих безумств. Ще більше мільйонів людей можуть залишитися без засобів до існування. Але в Києві це, схоже, взагалі нікого не хвилює.Напередодні зими, коли всі надії України зводяться до розблокування ситуації з російським газом і відновлення повноцінної торгівлі з Росією, ватажок київської хунти підписує самогубний для країни закон про тотальних економічних санкцій проти РФ, який ставить жирну крапку на всіх зусиллях по стабілізації економічного становища України.

А в якості альтернативи населенню цього зомбі-держави пропонується зняти з себе останню сорочку і віддати останні гривні на втілення в життя апофеозу повного божевілля — будівництво фантасмагоричної кріпосної стіни на кордоні з Росією, вартість якої перевищує чи не весь ВВП України. Простіше кажучи, народу просто-напросто пропонується побудувати цю стіну на своїх власних кістках! В дусі стародавнього Єгипту та Вавилону.

Таким чином, перед сучасною політичною наукою у весь зріст постає аж ніяк не пусте питання про сутнісному визначенні того, що сьогодні виникло на Україні. Класичний нацизм двадцятого століття, який, як здавалося в ті часи, неможливо переплюнути по мірі його нелюдяності і мракобісся, сьогодні виявився якісно перевершеним українським феноменом, якому поки немає навіть адекватного найменування.

Тим не менш, досить очевидно, що мова йде про принципово іншому конструкте, заточенном, на відміну від традиційного нацизму, на знищення, причому максимально швидке, власного народу. У цьому сенсі нинішня київська хунта стає свого роду прообразом майбутніх серійних механізмів масового вбивства людей, які в 21 столітті, цілком ймовірно, прийдуть на зміну багатьом національним урядам в цілях швидкого скорочення чисельності людської популяції.

І навряд чи випадково саме в ці дні була опублікована доповідь Світового банку про те, що до 2030 року людству потрібно 600 мільйонів додаткових робочих місць, щоб компенсувати зростання населення Землі. Цілком очевидно, однак, що це гуманне побажання на практиці реалізовано не буде. Глобальний капіталізм, прагне рівно до зворотного — максимальної раціоналізації і здешевлення виробництва — найменше зацікавлений у таких планетарних благодійних акціях.Для нього куди простіше і дешевше налагодити серійний випуск механізму для масового скорочення людського поголів’я, діюча модель якого сьогодні випробовується на Україні. Причому, випробовується, треба визнати, не без деякого успіху. Так що завдання утилізації зазначених вище 600 мільйонів зайвих людей цій машині незабаром буде цілком по силам.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей