ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Мета США — зіштовхнути лобами ЗС Росії та України

мета сша — зіштовхнути лобами зс росії та україни

Під шумок французької піар-акції боротьби за цінності США, природно, руками зомбованою української армії, порушуючи кволе перемир’я, схоже, розв’язують на Донбасі новий етап війни. Про ситуацію на Україні — доктор історичних наук, генерал-полковник запасу Леонід Івашов.

— Пам’ятаєте, в кінці минулого року відбулися блискавичні зустрічі Порошенка з Назарбаєвим і Лукашенко? Я думаю, що ці візити були узгоджені з Кремлем, принаймні, з президентом Росії.

Адже не можна ж допускати гуманітарної катастрофи в Новоросії і взагалі остаточно сваритися з Україною! Тим більше що й у Білорусі, і у Казахстану є спільні домовленості з Україною в рамках СНД, в тому числі економічні, гуманітарні і т. п.

Що ж, потрібно було прояснити ситуацію і якось посприяти тому, щоб Україна остаточно не порвала з Співдружністю Незалежних Держав.

Крім цього, така лінія взаємодії — це, цілком можливо, ще й підтримка Порошенко, оскільки навколо нього зібралися несамовиті люди, всі ці ляшко, турчинова та інші.

Тому і потрібно було надати Порошенко якусь підтримку тому, що якщо його зараз будуть там скидати, майданити і т. п., то прийдуть фігури ще гірше. Так що, може бути, це була якась, знаєте, президентська солідарність.

Що стосується якоїсь інформації про нібито підготовку на Україні провокації із застосуванням ядерної зброї, навіть тактичного, то я не вірю в такі провокації.

А ось те, що готується провокація на кримському напрямку, ми бачимо; там, в районі Арабатської стрілки, зосереджується угруповання, і на територію Криму намагаються проникати розвідувально-диверсійні групи України.

Або може бути, що вони заблокують Перекопський перешийок з тим, щоб не було ні поромної, ні будь-якої іншої комунікації. Тоді Росія буде змушена застосовувати військову силу, чого американці, власне кажучи, пристрасно бажають.

Адже США хочуть, щоб зіткнулися збройні сили України і Росії, і тоді Вашингтон (маючи на увазі, що недавно прийнятий закон про те, що Україна є позаблоковою союзником США) вже буде вважати себе в стані збройного конфлікту з Росією, що дуже небезпечно.

Що ж, у кінці минулого року був скасований закон про позаблоковий статус України, і тепер вони, звичайно, будуть проситися в НАТО.

Але це не Україна, а саме та влада, яка прагнула і прагне в НАТО, яку американці всіляко просували і проштовхували, ця влада виконує свої завдання, які ставилися США. По суті справи, українська влада виконує умови.

Звичайно, для нас це дуже небезпечно. Тобто не стільки небезпечна буде українська армія у складі НАТО, а то обставина, що територія України буде надана у розпорядження натовських баз і, передусім американських.

Дуже небезпечно і те, що американці (тут навіть простіше, ніж Польщу) вмовлять Україну, а точніше, просто накажуть їй виділити майданчики для розміщення протиракетної оборони і т. п.

Так, не так давно і грузинів теж переозброїли, а закінчили вони потім в чистому полі у вигляді трупів. Але Україна — це не Грузія. Це країна побільше, потужніший, і з цим доводиться рахуватися…

Так що це і було однією з причин майдану і приходу до влади цих фашистських бандерівців. Тобто все йде, як і передбачалося.

Що стосується решти 28 членів НАТО, які теж повинні бути згодні на вступ в альянс України, то там і заперечувати можуть тільки дві-три країни, а всі інші візьмуть під козирок, оскільки вони залежні від США.

Це Франція, можливо, буде заперечувати, ну, може бути, Німеччина. От міністр закордонних справ Німеччини Штайнмайер там чинить опір, і в його партії є такі настрої, але я вважаю, що американці добре попрацюють і продавлять потрібний варіант.

Ну, можливо, Бельгія та Італія займуть якусь позицію… І знову ж таки все це буде придушено.

Звичайно, європейцям не потрібна ця тягар. Адже українську армію треба буде переозброювати на натовські стандарти, а, значить, платити. Причому нести витрати доведеться, насамперед, європейським країнам.

Так що, звичайно, нам потрібно працювати саме на європейському полі, а з цими бандерівцями — все взагалі марно.

У цьому світлі наші відносини з Кубою сьогодні мають особливо великий сенс. Та й взагалі нам не слід було йти звідти.Адже сьогодні наш ракетно-ядерний потенціал вже не є стримуючим чинником зі 100-відсотковою гарантією, оскільки в умовах розгортання ПРО на території Європи наші ракети досягають території США.

Знаєте, і навіть не тому, що ракети не долетять (ну, не буде такої ситуації, щоб ми натиснули цю кнопку власного знищення, коли ми знищуємо Америку, а вони нас)…

Адже без можливості впливу на територію США ми нічого не дотримаємо, і тому потрібно мати певні угруповання, потрібно розвивати сьогодні стратегічну авіацію, стратегічні безпілотники…

А базуватися можна і там, в Латинській Америці, з тим, щоб вони тримали під прицілом територію Штатів Ось тоді це і буде чинником стримування.

Воювати ж на Україні чи десь в Східній Азії, так і в Європі американці будуть з задоволенням. Адже вони звикли, що десь ідуть війни, а на їх територію, не впав ні один снаряд.

Навіть в роки Другої світової війни в США залетіло чотири японських кулі, один вибухнув, ну, і, кажуть, загинула корова. Ось і весь збиток їх території. І тому нам потрібно брати під приціл саме територію США, а потім з ними можна і поговорити.

Звичайно, наші підводні човни присутні там, де треба, але я, чесно кажучи, не вірю в те, що ми коли-небудь застосуємо свої міжконтинентальні балістичні ракети.

Сьогодні американці не розвивають свою стратегічну балістику. По суті справи, вони її заморожують. Але як тільки вони остаточно сформують систему ПРО, то будуть спонукати нас до подальшого ядерного роззброєння.

Подивіться, Штати зробили потужний ривок, і у них існує цілий клас сучасних гіперзвукових крилатих ракет стратегічного значення, які можуть нести як ядерні, так і звичайні набої.

І саме це нам сьогодні треба розвивати прискореними темпами і розміщувати угруповання таких засобів поблизу території США.

Чи Не призведе це до так званій Карибській кризі-2? Знаєте, нам потрібно молитися на Карибську кризу! Якби не він, то, найімовірніше, нам би завдали масованого ядерного удару.

Адже вже був затверджений план, і на території СРСР були намічені 300 цілей. По суті, американці тоді розмістили свої ракети біля наших кордонів, в Туреччині; це і було кроком до того, що можна наносити удари по нас.

А ми тоді не діставали до території США. Але коли американці виявили на Кубі наші ракети, до того ж там були ще й наші літаки з ядерними бомбами…

Ось тоді-то американці вперше і спроектували війну на свою територію, причому ядерну війну. В Америці ж панувало радісне шаленство, коли вони дізналися, що таке ядерна зброя і що вони нею володіють.

Їм розповідали різні казки, а в музеї Вашингтона стоїть літак, який скинув атомну бомбу на Японію. І ось вони там з захопленням розглядали все це…

Але раптом США приміряли цей ядерний удар на себе… Що ж, це було в 1962 році, а після цього, дивіться, у 1963 розрулили цей криза і вже в кінці 60-х стали говорити про обмеження стратегічних озброєнь, а потім і про скорочення. 1972-й рік — це вже протиракетна оборона…

Тобто не минуло й десяти років — і вже працювали над обмеженням, а потім і над скороченням ядерного арсеналу.Більш того, тоді встановили телефони так званої червоної лінії для того, якщо відбудеться випадковий або аварійний пуск і т. д. Пам’ятається, я був у тій кімнаті з телефонами…

Так що і сьогодні не потрібно боятися цього карибської кризи . Погаласують, погаласують, адже зрозуміло, що це їм не подобається, їм же хочеться бути панами над усіма й над усім.

Але не треба рівняти нинішню обстановку і ту. У Карибській кризі тоді були зацікавлені обидві сторони. Так, тоді і США, і СРСР були зацікавлені в тому, щоб, не дай боже, не сталося якоїсь випадковості.

Сьогодні ж, навпаки, ми бачимо, що йде пошук якоїсь провокації з тим, щоб розпочалася ця війна. І американці поспішають тому, що вони знають, що ця війна буде тільки в Європі. Вони поженуть європейців воювати, а самі будуть здалеку стріляють, пускаючи свої стратегічні крилаті ракети.

Так що рік, який наступив мені бачиться дуже небезпечним. Якщо ми знайдемо відповідь (крім нашої стратегічної ядерної тріади, у нас є і неядерний фактор стримування, про що вже і в доктрину записано), значить, буде важко, але переживемо. І, головне, уважно стежити за всім, щоб не потрапляти на провокації…

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей