ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Зрадники України: «Тепер ви зрозуміли, що накоїли?»

зрадники україни: «тепер ви зрозуміли, що накоїли?»

Вчора міністри закордонних справ Франції і Німеччини Жан-Марк Еро і Франк-Вальтер Штайнмайер завершили короткий візит на Україну і залишили свідомих патріотів в зневірі.

Смуток, втім, по мірі віддалення европосредников від незалежной плавно перейшло у всеукраїнське свято неслухняності під гаслом «Перемога близька, як ніколи».

Жан-Марк Еро і Франк-Вальтер Штайнмайер привезли на Україну сумну новину: мінські угоди повинні бути виконані саме в тій послідовності, як в них записано.

Тепер Жан-Марка Ейро і Франк-Вальтера Штайнмаєра інакше як агентами Кремля або зрадниками на Україні не називають. «Заяви західних міністрів з політичного врегулювання конфлікту — це те, про що, по суті, говорить постійно Росія», — з гіркотою зазначає Василь Яблонський з Національного інституту стратегічних досліджень. Експерт визнає, що з розумінням і досягненням консенсусу між Україною і західними партнерами є проблеми.

«Перспектив реалізації плану, запропонованого Еро і Штайнмайером, я не бачу», вважає експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. І вперто пропонує новий план врегулювання на Донбасі, нічого спільного з мінськими угодами не має.

Треба сказати, що на Україні власні варіанти вирішення проблеми Донбасу стали з’являтися мало не на наступний день після підписання в Мінську базового документа. Ми давно знаємо цю сільську українську манеру: підписати папери, а потім робити вигляд, ніби нічого подібного не було. Тепер з цієї наївної провінційної хитрістю зіткнулася і Європа.

«ЄС, який нас дивує. Можливо як політику мені б не варто висловлюватися в такому тоні, але, відверто кажучи, я в легкому шоці від заяви Жан-Марка Еро з Донбасу», — написав у своєму Фейсбуці ініціатор Евромайдана, депутат Верховної ради Мустафа Найєм.

А от я в шоці від того, що він в шоці. Бо у своїй заяві глава французького Мзс лише повторив положення мінських угод, під якими Україна підписалася півтора року тому. Ось, правда: нічого нового француз не сказав.

Я, звичайно, трохи лукавлю. Всі минулі півтора року я досить регулярно читав українську пресу, насамперед бравих місцевих експертів, які з важливим видом радили владі, як обійти незручний документ, що має, між іншим, статус резолюції Ради безпеки ООН. Вже, здавалося б, куди серйозніше.

Писались найнеймовірніші трактування мінських угод, не мають нічого спільного з реальністю, ставили ультиматуми «агресору», вина перекладалася з хворої голови на здорову, святкувалися перемоги, висувалися ініціативи, одна креативніше іншого. Українцям було невтямки, що все це час Франція і Німеччина уважно

придивлялися до неньке і поступово, місяць за місяцем, приходили в подив.

Виявляється, Москва була в усьому права: Київ дійсно хоче війни. За півтора року не було жодної спроби вийти на прямі переговори, погодити хоча б один проект закону з представниками ДНР / ЛНР, як того вимагають мінські угоди. А без погодження всі українські хотілки приречені на невдачу.

Треба сказати, що на Україні чекали чогось подібного ще з саміту G20. Від місцевих спостерігачів не сховався нюанс: переговори Володимира Путіна з Ангелою Меркель та Франсуа Олландом у Ханчжоу проходили в його тимчасової резиденції. Тобто, він приймав гостей, а значить, був господарем становища.

Зізнаюся чесно: я упустив цю деталь, для мене було важливіше, про що домовилися лідери трьох головних країн нормандської четвірки.

Ближче всіх до реальності у своїх припущеннях виявився Віктор Левицький, досить розсудлива директор Українського інституту стратегій глобального розвитку та адаптації. Проаналізувавши кілька різних політичних подій останнього місяця, буквально напередодні візиту Жан-Марка Ейро і Франк-Вальтера Штайнмаєра він прийшов до трьох сумних висновків.

• Існує якийсь документ, дорожня карта з Донбасу, яка створена без участі України, але при цьому погоджена усіма авторитетними міжнародними партнерами.

• Міжнародна політика розвивається незалежно від того, чи бере Україна в ній участь, чи ні.

• На геополітичному рівні присутній воля вирішити питання східно-українського конфлікту. Тепер треба знайти волю всередині України, щоб не шукати способи невиконання мінських угод, як перш, а з’єднавши внутрішню волю з волею міжнародних партнерів, повернути світ в країну. І робити це потрібно якомога швидше, бо час для України працює зі знаком мінус.

Судячи з усього, Віктор Левицький — один з небагатьох на Україні, розгадав «хитрий план Путіна»: Росія не буде вести переговорів у нормандському форматі до тих пір, поки європейські гаранти виконання ненькой мінських угод її не дотиснуть. Саме тому Київ і Донбас відвідали авторитетні європейські емісари. Їм все ще здається, що Україну можна в чомусь переконати.

Думаю, вони нічого не зможуть зробити — резолюція ООН залишиться невиконаною. Але це вже буде проблема Франції та Німеччини. Росія їх давно попереджала, що Україна зовсім не миролюбна демократична країна, якою вона ще три роки тому була Заходу. Ні, це цинічна і войовнича агломерація, в якій Порошенко — лише перший серед рівних олігархів, цар гори. Він нічого не вирішує, а лише підлаштовується під настрої тих сил, що здатні втримати його у владі. Домовлятися з ним про виконання мінських угод — марна трата часу.

Путін дійсно хитрий: він вивів Європу на прямі відносини з Києвом, і тепер усміхається з-за лаштунків, спостерігаючи за зміною настроїв в Берліні і Парижі. А ненька, не вловивши підступу, тепер із захватом дурить європейців, як раніше дурила нас. Співчуття Заходу вже змінилося втомою, втома скоро зміниться роздратуванням, а потім перейде у фазу стійкої неприязні.

І ось тоді ми з європейцями сядемо і поговоримо, що робити з Україною. Причому, ініціаторами розмови, судячи з останніх подій, стане Європа. Путін прийме Меркель і Олланда в Кремлі і задасть просте запитання, відповідь на який він давно хоче отримати від Заходу: «Тепер ви зрозуміли, що накоїли?»

І хай тільки спробують не відповісти.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей