ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Взято с https://str0ika.ru

51 «незалежний» штат США

51 «незалежный» штат сша

Членами уряду України вперше стали іноземні громадяни, причому відразу декілька. Навіть провладні українські політики задаються питанням, чому не можна було знайти на ці посади корінних жителів країни. Політологи відповідають на це питання однозначно: ці призначення не більше ніж елемент зовнішнього управління Україною з боку Сполучених Штатів Америки.

У Верховній раді України завершилося затвердження нового кабінету міністрів. Глави ключових міністерств — оборони і закордонних справ — Олександр Полторак і Павло Клімкін залишилися при своїх посадах. Пост глави МВС зберігся за Арсеном Аваковим.

Довгий час зберігалася інтрига навколо кандидатури на посаду віце-прем’єра. Раніше повідомлялося, що цей пост було запропоновано зайняти колишньому президенту Грузії Михайлу Саакашвілі. Потім обговорювалися два прізвища — це перший заступник глави адміністрації президента України Геннадій Зубко (в результаті призначений на цей пост) та громадянка США (можливо, вже колишня) Наталя Яресько. Вона зайняла посаду міністра фінансів. Яресько була не єдиним іноземним кандидатом на крісло в кабінеті міністрів. Арсеній Яценюк оголосив імена ще двох громадян інших держав на державні посади.Громадянин Грузії Олександр Квіташвілі зайняв посаду голови моз, а громадянин Литви Айварас Абромавічус — пост глави мінекономрозвитку України.

Поява в списку претендентів на високі посади іноземців викликало неоднозначну реакцію. Так, партія Опозиційний блок відмовилася голосувати за іноземних кандидатів, про що заявив лідер партії Юрій Бойко. Ми не розуміємо, чому серед 40 млн людей, які живуть на Україні, не знайшлося 10 людей, які були б громадянами України або хоча б етнічними українцями, — цитує його РИА Новости. Раніше стало відомо, що для того, щоб іноземці змогли увійти в кабінет міністрів, Петро Порошенко прийняв рішення про присвоєння їм українського громадянства.

Кредитна історія

Найбільше запитань викликає постать Наталії Яресько. Вона народилася в США, але останні 20 років проживає на території України. З початку 90-х працювала в економічному відділі посольства США в Україні, де і зробила свою кар’єру. ЗМІ назвали її колишньою співробітницею Держдепу. Дійсно, за повідомленнями деяких інформагентств, Яресько встигла попрацювати в цій структурі.

Зараз Яресько — співзасновник міжнародної інвестиційної компанії Horison Capital. Займається інвестиціями у компанії із середнім рівнем капіталізації, високим потенціалом зростання і прибутковості в Україні, Білорусі та Молдові.

Вивчаючи біографію Яресько, можна зробити висновок, що у фінансах вона розбирається. Однак український політолог Василь Стоякін вважає, що вибір на неї впав з інших причин. Головна цінність призначення Яресько полягає в тому, що її близький родич — якщо я не помиляюся, рідна чи двоюрідний брат — зараз працює у Світовому банку. У всякому разі, були такі повідомлення. Говорять, що її кадровий зростання в американському посольстві в Києві був пов’язаний саме з родинними зв’язками, — уточнює Стоякін.

Очевидно, в Києві уявили, що призначення цієї дами міністром дасть доступ до ресурсів Світового банку і забезпечить кредит, — вважає експерт. — Чесно кажучи, я в цьому сильно сумніваюся. У Світовому банку напевно теж є корупція, теж мають місце родинні зв’язки, але там дуже багато начальників, щоб один-єдиний чоловік міг вирішувати такий істотний питання, як підтримка фінансами нинішньої української влади.Більше того, я не виключаю, що саме з цієї причини — наявність таких родинних зв’язків — Україні взагалі відмовлять у фінансуванні з цього напряму, — вважає Стоякін.

Грузинський слід

Серед міністрів-іноземців фігурує громадянин Грузії Олександр Квіташвілі. У рідній країні він колись відповідав за сферу охорони здоров’я. Йому запропоновано повернутися до цієї роботи, тільки тепер на Україні. А не далі як учора колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі заявив ЗМІ, що відмовився від запропонованої йому посади віце-прем’єра України.

За інформацією ряду джерел, на Україні розглядали та інших колишніх (і теперішніх) грузинських чиновників. Це колишній глава грузинського мін’юсту Зураб Адеішвілі, а також в. о. голови грузинського МВС Ека Згуладзе. Також сам Саакашвілі говорив про те, що високий пост на Україні був запропонований одним з його головних соратників Кахі Бендукідзе — колишньому міністру економічного розвитку. Нагадаємо, що 13 листопада Бендукідзе раптово помер у Лондоні від серцевої недостатності.

Перекидання кадрів з Грузії — уряду Саакашвілі — на Україну виглядає дуже смішним, — вважає Василь Стоякін. — Безумовно, грузини зробили дуже багато в сенсі пропаганди своїх реформ, але будь-яка людина, яка вміє користуватися інтернетом, повинен знати, що країна як була убогою, так злиденній і залишилася.

До речі кажучи, навіть сама постановка питання про те, що грузинські громадяни можуть увійти в український уряд, викликала різке роздратування в Тбілісі. Це тим більше дивно, що представники Грузії офіційно привітали український Майдан, колишній президент країни Михайло Саакашвілі приїжджав у Київ і публічно підтримував учасників протестних виступів в часи Януковича. Українські і грузинські політики неодноразово солідаризувалися в питанні стримування російської агресії і імперських амбіцій.

І ось тепер голова комітету із зовнішніх зв’язків парламенту Грузії Тедо Джапарідзе оголошує, що інтерес українців до чиновників уряду Саакашвілі не можна назвати інакше як дипломатичним провалом. А голова парламенту Давид Усупашвілі навіть більше того — заявив, що є межа, за яку, сподіваюся, Київ не заступить. Під цим він розумів можливість запрошення в українські органи влади осіб, які в Грузії звинувачують у тяжких злочинах — того ж Михайла Саакашвілі і колишнього генпрокурора Зураба Адеішвілі.Це стало б неприйнятним жестом відносно Грузії, — каже спікер, і важко уявити більш однозначне попередження.

Втім, незадоволені в Грузії і новим міністром охорони здоров’я України Олександром Квіташвілі, якого ніяк не можна зарахувати до опальної команді колишнього президента Грузії. Голова парламенту Грузії стверджує, що Квіташвілі будучи міністром охорони здоров’я Грузії не добився великих успіхів.

Справа дійшла навіть до того, що колишній радник екс-прем’єр-міністра Грузії Бідзіни Іванішвілі Георгій Хухашвілі запропонував законсервувати намічений візит на Україну глави уряду Грузії. Він пов’язав це з планами Києва взяти на роботу в МВС України Еку Згуладзе. яка була в Грузії при Саакашвілі заступник міністра внутрішніх справ. Це було б демаршем по відношенню до нас, так як у створенні поліцейського режиму в Грузії є і її частка політичної відповідальності, — заявив Хухашвілі.

Елементи зовнішнього управління

Василь Стоякін не сумнівається, що міністри-іноземці — це креатури Сполучених Штатів. Наскільки я знаю, роботу компанії, яка їх підбирала, оплачує Фонд Сороса. Вгадайте з трьох разів, в чиїх інтересах вони будуть працювати, — іронізує експерт.

В даному випадку американці виявляють таке не властиве їм якість, як подяку. Вони оберігають перевірені і випробувані кадри. Кадри ці, до речі, чітко знають, кому вони зобов’язані, і кажуть відповідні речі — що вони і на Україні будуть боротися з російським імперіалізмом. Ці люди зобов’язані Америці всім, що вони мають. Відповідно, вони будуть фактично виконувати роль американських губернаторів в черговий американської колонії. Це елемент зовнішнього управління, — вважає експерт.

Однак головна інтрига все ще зберігається. Досі невідомо, хто займе вкрай важливий пост голови Національного антикорупційного бюро. На думку Василя Стоякіна, саме ця посада зараз ключова.

З точки зору боротьби з корупцією ставити людини, не знайомого з українськими розкладами, безглуздо. Досвід показує, що в кращому випадку іноземець на такому посту виявиться неефективним, а в гіршому — він сам буде успішно інтегруватися в існуючу корупційну систему.

Зовсім інакше ситуація виглядає з точки зору зовнішнього управління, відзначає експерт. Зараз остаточно оформлена олігархічна економіка. Тобто капітали будь-якого великого бізнесмена залежать від того, яку вагу він має у владі. А керівник Антикорупційного бюро буде мати можливість потрібним людям посприяти, а непотрібних людей затикати.Раніше, при Януковичі, це робилося за допомогою економічних відомств, а зараз це буде робитися за допомогою єдиної антикорупційної служби.Якщо на цій посаді буде ставленик американців, значить, всіх українських олігархів будуть будувати під інтереси Америки.

Виникає питання: якщо призначення іноземців на ключові урядові посади апріорі неефективно, то чому Порошенко так старається заради того, щоб отримати в свій пул закордонні кадри? Василь Стоякін уточнює, що тут є елемент дефіциту кадрів, але основний мотив, безумовно, політичний.

Карма України — це вибирати між людьми, які вміють тільки красти, і тими, хто і красти не вміє, — вважає експерт. — Так от, ті, хто зараз сидить в Раді, — це в основному люди, які навіть красти не вміють. Тобто база слабка. Але основні міркування Порошенко були суто політичними.

Йшов відчайдушний торг за всі посади. Порошенко дуже важко забезпечити квоту свого блоку в уряді. Тим більше що у нього і немає як такого свого блоку — це все представники різних олігархічних груп. Тому для нього призначення в уряд ставлеників американців — це розширення поля для маневру з одного боку, а з іншого — обмеження місць, на які можуть претендувати люди з команди Яценюка, у якого краще кадровий резерв.

Яценюк же зумів збудувати якусь видимість команди. Боротися з цією командою Порошенко важко.

Говорячи про те, чому Яценюк підтримав кандидатури іноземців на високі пости, Стоякін уточнює, що тут не обійшлося без американського минулого самого прем’єра. Як проамериканський політик сучасної України, він бачить в цих іноземців своїх союзників і думає, що він від цього-то виграє.

Відсутність у трьох іноземців українського громадянства було головною перешкодою на шляху до міністерських крісел. Однак Порошенко вирішив це питання, підписавши їм дозвіл на отримання українського громадянства, яке передбачає відмову від громадянства іншої країни.

А іноземці хто?

Історії Айвараса Абромавичуса і Олександра Квіташвілі теж досить цікаві.

Абромавічус всю свою молоду життя займається фінансовими питаннями з підвищеними ризиками. Він старший керуючий партнер інвестиційної компанії East Сapital по Східній Європі та країнах колишнього СРСР. Відповідає за капітальні інвестиції. Починав кар’єру у шведському Hansabanka, відповідав за інвестиції в країнах колишнього СРСР, Туреччини та Східній Європі. Всі назви фондів, в яких він працював, — зі шведськими закінченнями слів. Потім перейшов на аналогічну позицію в Brunswick Emerging Markets.За наявною інформацією, це інвестиційна компанія, яка спеціалізується на операціях на ризикованих ринках.

Під управлінням Айвараса Абромавичуса знаходяться великі капітали: 539 млн доларів на території Росії, 321 млн — у Східній Європі. Основним його партнером компанії в РФ виступає Русгідро. З 2002 року працює в Києві його корпорація East Capital Explorer.

Абромавічус навчався в Університеті штату Вісконсін і в Міжнародній школі бізнесу в Естонії, яка також контролювалася структурами Фонду Сороса. Він може бути скільки завгодно успішним фахівцем з інвестицій з великим ризиком, але те, що він не до кінця самостійний у виборі рішень, очевидно.

Олександр Квіташвілі народився в Грузії, але трудову діяльність розпочав у США. У 1993 році поступив на роботу у фінансовому та адміністративному департаменті Медичного центру Атланти. У 1993 році, після повернення в Грузію, працює в грузинському представництві програми розвитку ООН на посаді офіцера адміністрації і фінансів. В 1997 році — президент грузинської неурядової організації Міжнародний фонд Курацио.

У 2002 році — національний експерт-координатор підкомітету сектора охорони здоров’я, освіти і соціальних програм економічного зростання та подолання бідності. У 1995-2002 роках працює консультантом в різних міжнародних організаціях в Азербайджані, Литві, Україні, Вірменії та Сербії. У ці ж роки видає кілька аналітичних робіт, що стосуються реформи сфери охорони здоров’я та аналізу соціального захисту.

У 2002-2003 роках працює в Нью-Йорку. У 2004 році призначений директором адміністрації Інституту Заходу і Сходу (EastWest Institute). У 2005 році призначається головним директором адміністрації цього інституту і стає членом ради правління.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей