ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Більше санкцій, хороших і різних!

більше санкцій, хороших і різних!

Київська хунта запанікувала після того, як Сенат Франції виступив за пом’якшення санкцій проти РФ. Представники українського посольства звернулися до уряду Франції після заяви Сенату з приводу Росії.

Як і слід було очікувати — Київ знову дає пораду наплювати на думку виборців і обраних ними представників. З приводу референдуму в Голландії він говорить, що референдум нічого не означає, і ніякого значення виражена на ньому воля голландців не має. Тепер те ж саме дуже демократично говорять про голосування в Сенаті Франції…

Хунта Бандери-Порошенко вимагає (!!!) від уряду Франції не звертати уваги на прийняту Сенатом резолюцію про поступове пом’якшення санкцій проти Росії.

На офіційній сторінці посольства у Twitter з’явилося повідомлення про те, що уряду Франції необхідно проявити твердість і залишити санкції в силі.

Сенат проголосував за резолюцію, яка підтримує зняття санкцій з Росії. Очікуємо мудрості і твердості уряду, — йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, що за поступове зняття санкцій з РФ проголосувало 302 сенатори, проти резолюції висловилися лише 16 парламентаріїв.

Наше ставлення до санкцій істотно відрізняється від думки начальства всіх видів і сортів на цей рахунок.

Ми ставимося до того страждаючій більшості Росії, яка від Заходу ніколи нічого доброго не бачила.

Ми — на відміну від великого начальства і товстосумів — ніколи не їздили в Європу туристами, ми не блукали по Риму та Парижу (а красиві, напевно, міста!), ми не їли іспанського хамона, бельгійські сири нам не по кишені, та й засмагати на лазурних берегах європейських рів’єр — не наша доля.

Каторжною і безправним працею на Уралі, у Вірменії, в Краснодарському краї та інших місцях неосяжної Батьківщини ми (мається на увазі — автори Еім) — забезпечували начальничкам і товстосумам кошти на ці поїздки, жратву, курорти і фотографії з видами на Ейфелеву вежу.

Ми чверть століття надриваємося за миску юшки — щоб хтось інший жер хамон і гуляв по Лондону. Нам не може приснитися небо Лондона — тому що ми його ніколи не бачили.

Тому, на відміну від нашого великого начальства, столичного і регіонального, ми не бачили і не бачимо в санкції ніякого зла. Ми нічого від них не втратили. Нам в’їзд до Європи був закритий не списком Магнітського, а списком живих, в якому ми з 1991 року не значимся.

Наші інтереси в пост-радянському світі нікому не були цікаві і не були навіть просто озвучені. Для дідусів-комісарів Гайдара Гозмана, Сванідзе, Хакамади наші діди були тільки табірної пилом. Це ставлення до нас, як до табірного пилу нащадки дбайливо пронесли через світи і віки.

Розумієте — є ВОНИ і у них є інтереси, і ці інтереси можуть ущемити. А наших інтересів можна обмежити, тому що у нас немає інтересів, тому що і нас самих у їх розумінні немає — список живих, чия думка враховується, короткий, як кольчужка старого фільму…

Тому ми, велика сукупність людей, НІЧОГО ХОРОШОГО ВІД РЕФОРМ НЕ СКУШТУВАЛИ — вітаємо будь-яку форму ізоляції від Заходу.

Весь Захід ми інстинктивно (на рівні виработавшегося рефлексу собаки Павлова) відчуваємо тільки як джерело болю і страждань.

Ми не без підстав вважаємо, що часті візити наших багатіїв на Захід позбавили нас навіть самих скромних радощів життя, навіть самого простого і грубого людського щастя.

Тому для нас всі страждання верхів з приводу санкцій та їх скасування — смішні і дивні.

Дай нам волю — ми б ці санкції помножили до рівня Залізної Завіси — і в цьому, напевно, ми знайшли б спільну мову з американськими і британськими консерваторами.

За принципом: вам добре без нас, а нам — без вас. Давайте поїдемо від гріха, ви свій хамон їжте, а ми своє сало з часничком…

Але чисто теоретично ми розуміємо, що в Росії живуть (і правлять нею) інші люди, чужі нам люди.

Якщо вся наша життя пішла на протистояння вбивала нас Захід — то вся їх життя пішла на те, щоб вмонтується туди, в цей Захід.

Ось ця когорта відважних дуже страждає від санкцій і дорожнечі валют, вона рветься в Лондон і Париж, їй там дуже сподобалося в минулі роки, і напевно, їх теж можна зрозуміти.

Легко нам плювати на Лондон, коли ми в ньому ніколи не було: адже там напевно багато чого цікавого, якби прогулятися…

Ідеальним для всіх варіантом був би від’їзд наших європейців, скуштували хамона, до себе на улюблений Захід. Якщо б вони всі поїхали ми отримали разом:

-Позбавлення (довгоочікуване) від егоїстичних, жорстоких і некомпетентних керівників, захапавших влада.
-Звільнилася від них житлову площу, яку вони з собою уперти ніяк не зможуть
-Звільнення від необхідності вислуховування їх нескінченного сопливого плачу про європейський щастя, цього словесного і образного проносу, щодня ллється нам на вуха.
-І багато ще іншого хорошого.

Ми зажили б без західників (якби всі вони поїхали туди, де їм зашибісь) — просто, без викрутасів, без особливої розкоші — але чистенько і гідно. Їли б, прості, але натуральні і свої продукти. Жили б в тісних квартирках — але видаваних державою безкоштовно. Їздили б на ламкого жигулях — але зате працювали б за 8, а не 14, як вони змушують годин…

Ми б, Європ не бачили, зірок з неба не хапали. Навіщо вони нам, зірки, ми люди скромні. Нам не потрібні ваші витончені прянощі, нам потрібен простий чорний хліб життя, який ви у нас вкрали, щоб поміняти на ці прянощі!

Словом — нам чим більше санкцій, тим більше радості. Одна біда: не можуть наші західняки виїхати на Захід, тому що туди їх БЕЗ РАБІВ не пускають!

Або пускають — але тільки клошари, бомжами. А вони ж хочуть не на лавці ночувати, а в розкішних готелях. І ось, щоб ця погань верховна спала там в готелях п’ять зірок — у нас тут забирають останню копійку, обкладають і без того жебраків всілякими поборами типу капремонту або платних доріг…

Ненавидять нас наші западинці,креативний клас. Гидко їм дивитися на наші совкові пики. Вони б століття нас не бачили, але без нас і нашої каторги їм в Європах не покомизитися. От і доводиться їм, бідним, витративши всі грошики ТАМ — повертатися сюди і з нас нові грошики видавлювати, при всій до нас огиду і обурення нашої сірячинної посконностью…

Ненавидять — а роботу з нас вимагають гроші деруть. Відвертаються від смердов і холопів — але змушені їх при собі тримати…

Бідні вони, багаті люди!

Сергій В’язів

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей