Чому одні багаті, а інші бідні? Тому що другі розумніший? Або тому, що вони підступніше? Який шкоди завдають світу товстосуми? І як з цим боротися?

Своєю думкою з аудиторією "AIF.RU" поділився Руслан Грінберг, директор Інституту економіки РАН, член-кореспондент РАН.

- Проблема нерівності все ще залишається найгострішою на планеті. І, на жаль, вона майже нерозв'язна. У світі панує потужне панування фінансової індустрії - фінансової олігархії, якщо зрозуміліше. Для багатьох видасться дивним, але проблема - вже не в людях, які належать до класу багатих. Проблема глибша, вона в самій структурі, яка формувалася понад 30 років. За цей період часу фінансовий сектор, образно кажучи, перетворився з служниці економіки в кілька сотень трутнів, які, по суті, давліють над мільйонами бджілок - середнім класом.

Чому йому це сходить з рук? Чому прислухаються саме до тим, хто говорить про неминучість соціального харакірі, пояснюючи це тим, що кризу можна перемогти тільки больовим хірургічним втручанням - підвищенням числа безробітних і скороченням зарплат у тих, хто зуміє уникнути долі вильоту на вулицю?

Справа в тому, що в світі вже років 200 між собою борються дві філософії.

Одні вважають, що для зростання економіки головне - інвестиції. Тому інвесторів (читай - багатіїв) чіпати не треба. Не треба підвищувати їм податки. Тому що, чим більше грошей у них залишиться, тим більше робочих місць вони будуть створювати для інших. Згідно сценарію цієї старої солодкої казки, в країні все будується, фінансується і розвивається тільки коли гроші просочуються від багатих. А це можливо, коли багаті добрі. Тому не треба їх дратувати. І буде вам та підвищення продуктивності праці і збільшення зарплат.

Другий табір економістів мислить інакше. Вони вважають, що все вищесказане - цілковита дурниця. На їх думку, головне - це масштабний середній клас з великою купівельною спроможністю. Інакше хто буде купувати табуретки, сковорідки та інші товари? Адже, якщо купувати не буде кому, то і виробництво буде розвивати безглуздо.

Два вищеописаних протилежні думки дотримувалися негласний пакт про ненапад. Не будь такого паритету, історія повторила б помилки за прикладом тієї, яка привела до влади Гітлера. В той момент у Німеччині безробіття досягло 50%. Це був період шаленого нерівності.

Яке моє особиста думка? Я більше симпатизую другим. Але, на жаль, останні три десятиліття балом править школа мислення перше. Світовий досвід історії показує, що поки ці дві школи взаємно доповнювали один друга, поки не було перекосів ні в одну із сторін, як у другій половині 20 століття, панував Золотий вік людства. А останні 30 років - суцільно перекоси. Результат? Світ балансує на межі соціальних катастроф.

Чим обернулися різкі ривки до щасливого майбутнього в Росії. В 1917 році бажання добитися справедливості будь-якою ціною призвело до повного забуття свободи. У 1991 році - навпаки -свободу вдалося лише обміняти на справедливість, що викликало повний хаус в країні. Тому що і в свободі, і в справедливості люди потребують однаково гостро. А вийшло, що з брудною водою радянського соціалізму, тоталітарного ладу виплеснули дитини - науку, освіту, соціальне забезпечення, допомога дітям і т. п. Це сталося тому, що країнасліпо копіювала те, марксизм, то фундаменталізм, не звертаючи увагу на те, що ні "відняти і поділити", ні "відновити нерівність" (за М. Тетчер), ні "ринок сам все налагодить" ніколи не приводили до позитивного результату.

Так чого ж дивуватися, що думка Ромні (кандидат у президенти США), Саркозі (екс-президента Франції), банкірів і ін. отримало статус авторитетного? Вони продовжили моду на дерегулювання (сенс - багатих треба пестити і леліяти); майже переконали бідних, що вони самі винні у своєму безгрошів'я. Це повний жах! Всі розуміють, що рівень несправедливості у світі вже почав зашкалювати. Але на практиці все залишається як і раніше: гроші продовжують робитися з грошей, а не з сфери виробництва. І в році особистим інтересамзберігається про те, що це нормально. Але це гра з вогнем. Як казав Дж. Кеннеді, якщо ви не допустили мирне революцію, то отримаєте насильницьку.

Багаті потрібні. Але не до такої ж міри...

P. S. Росії, де є явні елементи плутократического держави, потрібна ліва партія, опозиційна сила.

Росії потрібні податки на спекулятивні операції, контроль бонусів власників корпорацій, податки на надбагатство. У цивілізованому світі ці заходи дають хороші результати. У нашому - поки одниразговоры. Тому середній клас вже тоншає - половина дітей у нас народжується в бідних сім'ях. А значить, що у майбутньому вони не зможуть дозволити собі ні вищої освіти, ні послуг хороших лікарів. Що вони зможуть дати економіці країни? Як до них будуть ставитися тоді вже теж підросли діти олігархів? І якою буде відповідь на питаннямайбутнього: чому не врятували країну на початку 21 століття, коли це було можливо?

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты