ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Чому Пропаганда Заходу дає збої

.


Цікаво спостерігати, як все більш активну участь Росії в сирійському громадянській війні супроводжується кричущим лицемірством з боку західних ЗМІ.

Особливо примітним став скандал минулого тижня, пов’язаний із застосуванням Росією потужних протибункерних авіабомб в утримуваних повстанцями районах Алеппо. Американська влада і штатна команда оглядачів західних ЗМІ відразу ж засудили це надмірне застосування сили в густонаселених передмістях як “воєнний злочин”.

Ніхто і не згадує, як американська авіація скидала такі бомби сотнями на іракські міста під час незаконного вторгнення США в Ірак з метою повалення Саддама Хусейна в 2003 році.

У зв’язку з цим тодішній міністр оборони Дональд Рамсфелд навіть хвалився, що масовані бомбардування були частиною розробленої ним операції “Шок і трепет”, спрямованої на те, щоб змусити мирних іракців скоритися. У нову еру після подій 11 вересня в США ніхто не говорив про це як про військовий злочин, і ніхто не ставив під сумнів моральну виправданість здійснюваним урядом ударів, метою яких було залякати місцеве населення.

Звичайно, російські ведуть бомбардування з метою підтримки президента Сирії Башара аль-Асада. Стратегічно це має сенс, тому що єдиним оплотом Росії на Середземному морі є їх військово-морська база в Тартусі на західному узбережжі Сирії.

Швидше за все, вони втратять цю базу, якщо режим Асада впаде. Тому Росія так активно бере участь в цій війні з чітко сформульованої мети підтримати Асада.

Навесні 2011 року, коли в Сирії розгорілася громадянська війна, західні ЗМІ відразу стали називати Асада ненависним деспотом, який безжально пригнічує прагнуть до демократії громадян. У ті буремні дні так званої “Арабської весни” протестуючі і повстанці скинули уряд в Тунісі і Єгипті, в той час як Муаммар Каддафі і Асад відчайдушно утримували свою владу в Лівії і Сирії.

Стандартним лейтмотивом висвітлення подій в західних ЗМІ було, що Асад веде війну проти свого власного народу, безжально “вбиваючи цивільне населення”.

Проблема з цієї спрощеної формулюванням в тому, що сирійські угруповання, які взяли в руки зброю для боротьби з Асадом, не вважали себе “його” народом і вбивали його прихильників. Крім того, незабаром стало очевидно, що більшість повстанських угруповань, які виступають проти Асада, складалися з сунітських ісламських екстремістів, пов’язаних з Аль-Каїдою, в кінцевому рахунку, що склали основу Даіши (ІГІЛ).

Росія почала вести бойові дії в підтримку Асада рік тому, але перед цим опинився в складній ситуації сирійський президент зумів утримувати владу протягом чотирьох років. Це означає, що в країні є угруповання сирійських меншин, готові боротися проти Даіши і Аль-Каїди.

Цього не можна сказати про корумповану афганському режимі, який війська НАТО підтримували на протязі більше десяти років.

Після виведення військ НАТО з Афганістану таліби взяли під свій контроль приблизно 33 відсотків території країни. Афганці просто не хочуть жертвувати своїм життям, щоб захистити корумпований режим, встановлений США і Заходом в Кабулі. Переслідуючи незрозумілі цілі в Афганістані, очолювана США коаліція вбила багатьох афганців, не всі з яких були бойовиками.

Якщо вбивство мирних жителів російськими і прихильниками Асада є “військовим злочином”, то тоді Захід проявляє лицемірство, ставлячись до жертв серед цивільного населення в результаті військових дій сил США і союзників лише як до “супутнім втрат”.