ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Друга Велика депресія

друга велика депресія

Американський уряд приймає відчайдушні зусилля для стабілізації фінансового ринку. Справа вже доходить до непотребства…

1 липня в Москву заявився міністр фінансів США Генрі Полсон і, пересипаючи свою промову медоточивими компліментами на адресу Росії, канючив у Путіна інвестицій для економіки США. Треба працювати над кращою практикою, робити все, щоб залучати активи суверенного фонду, і робити все, щоб умови для російських інвесторів були привабливішими, — лив ялин міністр.

А для більшої переконливості (нечувана річ!) публічно визнав серйозні помилки в управлінні фінансовою системою США, що спровокували кризові явища в глобальному масштабі.

Причому в запалі самобичування Полсон допустив обмовку, непристойну для фінансиста такого рівня. У Росії на сьогоднішній день немає Суверенного фонду, а є Стабілізаційний фонд складається з 66,85 млрд. дол., 59,95 млрд. євро і 7,7 млрд. фунтів стерлінгів.

Путін виправив зневіреного міністра США: У нас поки немає Суверенного фонду, це ви нас переплутали з кимось, але ми готові це зробити, особливо якщо ви цього хочете. І додав: Ми готові розглянути можливість та створити Суверенний фонд для інвестування.

Як приперло Америку, що вона, відкинувши гонор, фактично просить в борг під відсотки у свого стратегічного суперника. Одним словом, справи в економіці США ахові, тому все частіше експерти проводять паралелі очікуваного обвалу економіки з Великою Депресією, що вибухнула в Америці в 30-х роках минулого століття.

Тоді Америку тряхануло до самої основи. Вона була ввергнута в безодню фундаментального розвалу економіки, порівнянного програшу у важкій війні на своїй території. Рівень промислового виробництва був відкинутий до рівня початку XX століття, тобто на 30 років назад. Закрилося понад 5 тис. банків. Промислове виробництво скоротилося в 2 рази, на піку кризи 120-мільйонна країна офіційно мала 17 млн. безробітних. 5 мільйонів американських фермерів позбулися землі за борги. Але найстрашніше, що крах економіки, як і всяка важка війна, не обходиться без відчутних втрат у живій силі.

Про цю сторону справи американська еліта не тільки не любить згадувати, але конкретно наклала табу на будь-яке згадування про жертв Великої Депресії. А вони повинні були бути величезні. Наприклад, крах економіки України у 1990-х коштувало державі збільшення смертності громадян на 2 млн. у порівнянні з останньої радянської десятирічкою. Немає сенсу доводити ходульні істини, що смертність зростає при погіршенні якості життя.

Принагідно зауважу, що в 1932 і 1933 роках під час Голодомору в Україні смертність перевищила середньостатистичну за п’ятирічку 1928-1931 рр. на 1,475 млн. чол. Ці дані взяті з розрахунків українського історика Станіслава Кульчицького, що спеціалізується на Голодомор (http://www.dt.ua/3000/3150/36833/), які у вигляді таблиці Динаміка смертності УРСР (між переписами 1926 і 1937 рр..) викладені і у Вікіпедії (Голодомор).

Америка, влетіла у жовтні 1929 року у Велику Депресію з її величезними економічними втратами і суспільними катаклізмами, схожими зі сталінською колективізацією, не могла не зазнати відчутних кадрових втрат. А втрати дійсно були. Причому порівнянні з українським Голодомором.

У своєму романі Грона гніву (1939 рік) американський класик Джон Стейнбек змальовує трагедію американських фермерів, зігнаних банками зі своєї землі. А таких, нагадаю, разом з членами сімей було близько 5 млн.

Важко втриматися від порівнянь. Душогуб Сталін в ході розкуркулення переселив на сибірські пустки 1,8 млн. осіб (388 тис. сімей). Зауважимо, саме переселив разом з селянськими пожитками, а не позбавив землі, як це зробили з фермерами в самій вільній країні світу. І йому досі ставлять в провину, що він, вражина, нібито знищив колір хліборобів. Щось не видно прибавки до врожаю і взагалі якого-небудь розвитку сільського господарства після знищення колгоспів і воцаріння на землі нових куркулів, пардон, фермерів. Врожаї незалежної України знаходяться на рівні півстолітньої давності.Проте я відволікся.

Цей роман був написаний очима очевидця і учасника подій. Стейнбек провів рік серед сезонних робітників в Каліфорнії: працював разом з ними, жив в їх вагончиках, землянках і сьорбав з ними з одного котла порожню юшку.За драматизмом показаних подій роман, мабуть, перевершує знамениту шолоховську епопею Піднята цілина.Причому є всі підстави вважати, що Стейнбек з цензурних міркувань сильно пом’якшив події.

Однак після виходу книги у світ Стейнбек зазнав шаленого шельмування з боку вільної преси. Від фізичної розправи маститого письменника врятувала дружина президента США Елеонора Рузвельт, заявивши, що роман справив на неї незабутнє враження. Після цього пристрасті стали вщухати. Більше того, почалися сенатські слухання про становище сезонних робітників, велику частину яких складали колишні дрібні землевласники (фермери), відразу втратили через банківської кризи своїх ділянок землі.

Але це лірика. До справи не пришиєш художній твір, нехай і написане очевидцем трагедії. Отставлю в бік і величезну кількість свідчень людей, які пережили голод у Велику Депресію. Потрібна цифру. А краще — задокументована американська цифру, щоб американолюби мене не дорікали в упередженості до США. Що ж, є і число звіра.

Але спочатку про статистику. Те, що американці втюхують всьому чесному світу статистичну туфту, фахівцям добре відомо. Приклади із сучасного життя.Цитую по блискучому першоджерела http://knukim-edu.kiev.ua/index.php?id=82&view=articles: …вражаючі цифри економічного зростання, так само як і космічні швидкості, з якими зростають прибутки корпорацій, м’яко кажучи, не відповідають дійсності і багато в чому являють собою зразки витонченою винахідливості працівників державних статорганів, які маніпуляції з цифрами досягли не менш вражаючих результатів, ніж бухгалтерські службовці в американських корпораціях.Щоб не перевантажувати статтю, відсилаю до цієї книги, де даються роз’яснення того, як Америка накручує своє зростання ВВП на 1%. А це дуже багато, якщо врахувати, що офіційний зростання ВВП, що фігурує на скрижалях www.census.gov уже багато років не перевищує 3-4%.

І це в мирний сите час! А що тоді говорити про статистику епохи Великої Депресії? Тут очевидні резони фабрикувати цифри того убивчого часу. Але якщо публіка сказала наступний горбатий, то завітайте.

Наводжу фрагменти таблиці з американського сайту Держкомстату (http://www.census.gov/popest/archives/1990s/popclockest.txt).

National Date Population
July 1, 1939 130,879,718
July 1, 1930 123,076,741
July 1, 1929 121,767,000
July 1, 1920 106,461,000

Таким чином, в абсолютному обчисленні населення країни в докризову десятирічку 1920-1929 (криза повною мірою вибухнув через рік після біржового краху жовтня 1929 року) зросла на 15,306 млн. чоловік. За наступну депресивну десятирічку — на 7,803 млн. Куди поділися 7,5 млн. громадян США? На жаль, я не знайшов даних по смертності в лабіринтах www.census.gov. Але вважаю, що подальше оперування змінами в чисельності населення не буде вважатися антиамериканським екстремізмом.

Зрозуміло, далеко не всі з 7,5 млн. відсутніх громадян стали жертвами підвищеної смертності. Ми пам’ятаємо, що Америка є країною емігрантів і її народ легкий на ногу. Якщо добре в Америці — у неї приїжджає багато шукачів щастя, якщо справи хрінові, то воно, населення, може зібрати манатки і ретируватися в більш хлібне місце. Ось в докризову десятирічку в Америку приїхало на 2,960 млн. більше, ніж з’їхало. Але в 1930-ті роки настали часи далеко не заробітчанські, і вперше Америка випробувала відтік населення: виїхало на 93,309 тисячі більше, ніж приїхало.Тому, щоб бути більше схожим на нього Папи Римського і отримати у чистому вигляді природний рух населення, треба відняти міграційне сальдо із заявленої цифри 7,5 млн. демпотерь. Таким чином, отримаємо 4,63 млн.

Передбачаю, що можуть вставити лико в рядок, заявивши, що це цифра містить у собі солідну частку, належну на зменшення народжуваності. Вірно, коли такий карамболь з безробіттям, то вже точно громадянам не до продукування дітей.

Але ми знайдемо вихід з положення, якщо звернемося до даних, наприклад, української статистики кризових 1990-х. Природна спад складається з двох величин: зниження народжуваності і збільшення смертності. Дані Держкомстату України свідчать — ці величини знаходяться в пропорції 1,5:1 на користь зменшення народжуваності. Попутно зауважу, що російські дані говорять про зразкову рівність цих статей убутку. Але я буду грати за американців, відкидаючи навіть натяки на методи доктора Геббельса, які нині в ходу у наших влади, що стосовно минулого України.Тому приймемо більш радикальну українську пропорцію. Разом в результаті нехитрих арифметичних дій з 4,63 млн. природного убутку населення на збільшення смертності припадає 1,85 млн. Що на 375 тисяч більше, ніж жертв Голодомору.

І такий момент. Ті, хто більш професійно борсався в болоті американської статистики, свідчать про кричущі невідповідності в статистки часів Великої Депресії. З ними важко не погодитися. Не маючи реєстрації за місцем проживання, тобто елементарної системи прописки, американці в принципі не могли проводити об’єктивний облік смертності серед багатомільйонної бродячої маси пауперов. В той час по просторах Америки бесприютно бовталося понад 10 млн. чоловік. Як кажуть, тут всі козирі в одній руці, щоб хімічити зі статзвітністю.Зовсім приховати факти масової загибелі людей було неможливо, люди бачили, який безлад коїться в країні. А ось причесати статистику — це запросто. Навіщо псувати фейс матері всіх демократій?

Останнє. Кампанію з висвітлення голоду в СРСР американські ЗМІ розгорнули лише в 1935 році, коли його слід уже прохолов, а в Америці бардак перебував у зеніті. Природно, було бажання влади промити мізки рядовим американцям страшилками з чужого життя. Погодьтеся, завжди приємно чути, що в інших ще гірше йдуть справи. І якщо газетні магнати переконають обивателя в цьому, то він буде сміливо вважати своє життя цілком вдалою.

Антон Дальський

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей