Останнім часом все частіше обговорюється ісландська феномен нібито в цій країні відбулася тиха економічна революція народу проти світової фінансової олігархії.

Почалося все з того, що на початку 2000х рр. в Ісландії спостерігалося стрімке зростання економіки, країну пагорбів називали новим економічним дивом Євросоюзу.

Але вже за підсумками кризи 2008 р. Ісландія раптом стала банкрутом. Зовнішній борг ісландських банків склав 3,5 мільярдів це в 10 разів перевищила ВВП країни, крона втратила 85% вартості по відношенню до євро. Ісландці не хотіли платити за боргами банків, що вийшли на вулиці, почалися протести, сутички, зрештою, змусили уряд піти у відставку.

У березні 2010 р. був проведений референдум, ісландці вирішили не повертати кошти іноземним кредиторам — Великобританії і Нідерландам і віддати під суд фінансистів, які не встигли втекти з країни. Жителі країни навіть переписали конституцію, і, згідно з новим проектом, природні ресурси острова знаходяться виключно у суспільній власності.

І ось фінальний акорд наприкінці жовтня 2015 р. Верховний суд Ісландії засудив 26 банкірів і чиновників за злочини, скоєні напередодні фінансового краху 2008 р., причому це не рядові співробітники банків, а саме топменеджмент.

Як Великобританія пробачила борги ісландського народу, і може чи будь-яка інша країна, в тому числі і Росія, яка потрапила з вини економічних убивць в рабство до господарям грошей, скористатися ісландським прецедентом, ми запитали у постійного експерта Накануне.RU професора МДІМВ, публіциста і відомого економіста Валентина Катасонова, він вважає, що не все так просто в цій економічної революції.

Питання: Валентин Юрійович, цікава історія сталася в Ісландії, і дуже скупо світові ЗМІ висвітлюють її. Можна сказати, там економічна революція. Що думаєте про феноменальну перемогу ісландського народу над світовим капіталом?

Валентин Катасонов: З моєї точки зору, це якийсь спектакль, організований світовими лихварями. Я б так сказав, що це якась така заготовка — створення прецеденту на випадок, який може статися в майбутньому.Тому що друга хвиля фінансової кризи призведе до того, що не вистачить грошей в Центральних банках та казначействах, а про те, щоб рятувати ще й ті банки, які вони називають too big to fail,too big to die, мова не піде, більше того, зараз в американському конгресі проходить законопроект, який називається too big to fail, too big to live банки, які занадто великі, щоб жити. Мова йде про те, щоб, може бути, провести розукрупнення банків, щоб окремо взятий банк не завдавав такий сильний удар по економіці.

Що сталося в Ісландії. В Ісландії сталося наступне — в 2008 р. перша хвиля фінансової кризи Америки пішла саме в Європу. Ісландія була першою лінією оборони, і вона зачепила ці самі ісландські банки, треба було діяти швидко. Тоді було прийнято рішення про те, що такі банки банкрутують, при цьому держава не бере на себе зобов'язання по погашенню боргів цих банків, це були де-факто офшорні банки, а клієнтами цих банків були фізичні або юридичні особи, насамперед, з Англії, європейських і неєвропейських країн.З точки зору того, що маленький ісландський народ переміг світових банкірів, це трошки смішно звучить, тим більше, що я вивчав окремі фігури, які брали участь у виставі.Це люди, пов'язані не з народом, а з банківським світом. Я навіть написав статтю, яка називається Революція під диктовку світових банкірів. В принципі, в Ісландії було достатньо висадити один батальйон для того, щоб всі ці ходи припинити. Цього не було зроблено. В інших країнах при набагато більш скромних приводах висаджувалися не тільки батальйони, але і цілі армії.А тут власне кажучи, все пройшло тихо і мирно, ніхто особливо не тиснув на Ісландію, мабуть, це було потрібно господарям грошей для створення прецеденту.

Питання: А що з приводу банкірів — все ж віддали під суд топ-менеджерів, прецедент?

Валентин Катасонов: Я в курсі, це дійсно якийсь прецедент, який увійшов в розряд аномалій сучасного капіталізму, тому що в тій же Америці за останні роки, з моменту початку фінансової кризи 2007 р., за ґратами не виявилося жодного банкіра з Уолл-Стріт. Жодного. Я спеціально це питання вивчав. Конгресмени США намагалися ставити питання про кримінальну відповідальність банкірів з Уолл-Стріт, але з їхніх голів не впала жодна волосина. А ось в Ісландії, мабуть, вирішили створити такий прецедент.Але події в Ісландії взагалі не афішуються, навіть серед фахівців не всі знають про те, що була проведена така націоналізація банків в Ісландії. Ну, а взяти Кіпр, наприклад, адже там теж створено прецедент, якась така заготівля, коли була проведена часткова конфіскація коштів з депозитів. Це ще може вистрілити в свій час. Ми зараз живемо в таку епоху, коли класична банківська система вже вмирає. І судячи з усього, вона буде заміщатися чимось іншим, тому, якщо почнеться друга хвиля фінансової кризи, то ці самі гігантські банки почнуть вимирати, як динозаври.Їх вже буде складно врятувати. І, власне, може, в цій новій ситуації, ці самі топ-менеджери найбільших банків теж не дуже потрібні будуть для господарів грошей. Та і самі господарі грошей вже будуть називатися якось інакше. Скажімо, нові світові рабовласники або нові господарі світу, як-то так. Відповісти на ваші запитання без спроби змалювати майбутнє світу неможливо, майбутнє світу обчислюється не на основі якихось лінійних процесів, а тут якісь революційні зміни можуть бути, які не враховуються.

Питання: А якщо говорити не про майбутнє, а про сьогоднішній день — чи можуть, наприклад, країни PIGS скористатися досвідом Ісландії?

Валентин Катасонов: насправді, звичайно, це можна зробити, але при цьому треба добре розуміти, що світові господарі грошей попустили Ісландії провести такий експеримент. А якщо якась із країн PIGS думає, що так легко пройде повторення цього експерименту, то вони, звичайно, глибоко помиляються. Тут справа може дійти до кровопролитної громадянської війни. Так і на прикладі, скажімо, нашого Центрального банку видно, наскільки вони жорстко тримають оборону.Тому що формально наш ЦБ не приватний, а державний, але, по суті, він приватизований господарями грошей, а саме ФРС США, які, як ви розумієте, не є державною структурою. Такі речі можна зрозуміти тільки в глобальному контексті. Тому я хочу сказати, що, звичайно, гасло націоналізації актуальний, але при цьому треба розуміти, що націоналізація може бути в умовах Росії, але при дуже жорсткій опорі. При дуже жорсткому.

Питання: Ну так, чомусь Ісландії погрожували — Великобританія і Голландія погрожували в разі відмови від виплати боргів ісландських банків своїм громадянам суворими економічними санкціями, аж до повної ізоляції країни. МВФ погрожував позбавити Ісландію будь-якої своєї допомоги, британський уряд погрожувало заморозити заощадження і поточні рахунки ісландців. Але загрози виявилися порожніми — чому?

Валентин Катасонов: Справа в тому, що господарі грошей просто зібралися і вирішили, що можна пожертвувати Ісландією. Тоді треба було діяти швидко, тому що намагалися зупинити розвиток фінансових криз, і, може бути, зараз би вони як-небудь інакше надійшли, але тоді події відбувалися стрімко — буквально протягом однієї або двох тижнів.

Питання: А що тоді сталося у 2008 р.? Криза або над країною попрацювали економічні вбивці?

Валентин Катасонов: Ісландія на початку нульових років стала на новий шлях, вона стала перетворюватися в офшор, стала вже фактично деградувати як традиційна економіка, у якій на першому місці було рибальство, на другому місці був туризм. Ну, туризм зберігався, рибальство початок вже загинатися. Вони просто почали спеціалізуватися на фінансових операціях, формально показники валового внутрішнього продукту Ісландії стали різко рости, але ви ж самі розумієте — фінансовий міхур був.І цей фінансовий міхур, власне кажучи, схлопнувся в 2008 р., а якщо покопатися в архівах, у матеріалах початку нульових років, середини нульових років — Ісландію скрізь виставляли як вітрину Європи, як країну економічного дива, не пояснюючи, що це економічне диво насправді просто фінансовий міхур.Може бути, і з цієї причини не хотіли просто, щоб люди зрозуміли, що ніякого економічного дива-то і не було в Ісландії.

Питання: Але економічні вбивці зазвичай працюють з країнами третього світу, кажуть, що Ісландія була першою розвиненою країною, де реалізувалися такі схеми?

Валентин Катасонов: Економічні вбивці попрацювали і в Греції. Треба також розуміти, що Греція потрапила в цю фінансову пастку з тієї причини, що туди прийшли хлопці з Голдмен Сакс, і вони, власне кажучи, запропонували гроші, кредити, які не знайшли свого відображення в статистиці зовнішнього боргу Греції. Тобто вони підсадили Грецію на голку, а потім все одно рано чи пізно це виплило — з'ясувалося, що Греція порушила всі марсельські нормативи, що Грецію взагалі мало не з Європейського союзу треба виключати.Так що можна сказати, що Греція — це приклад того, як економічні вбивці приходили в країну і фактично ставили під свій контроль.

Питання: А ось економічні вбивці — хто вони? Як вони руйнують економіку країни?

Валентин Катасонов: Економічні вбивці — це термін, який був введений в обіг Джоном Перкінсом, Джон Перкінс написав на початку нульових років книгу Історія економічного вбивці. Там досить чітко описано, хто такі економічні вбивці.

Це люди, які представляють інтереси найбільших банків і міжнародних фінансових інститутів, типу всесвітнього банку і МВФ. Їх основне завдання полягає в тому, щоб підсадити країну на боргову голку, і Джон Перкінс працював в одній з таких структур, які обслуговували інтереси, наскільки я зрозумів, Міжнародного валютного фонду. Технологія була досить проста — метод пряника і батога. Ці хлопці приїжджали в країну і пропонували цікаві умови позик першим особам держави. Цікаві — мається на увазі, що діяли якимись відкатами, якимись офшорними рахунками.Якщо перші особи відмовлялися — ну тоді, значить, йшли погрози в адресу цих осіб, і Джон Перкінс говорить, що ми були, грубо кажучи, першою хвилею, були першою командою, якщо ми не могли вирішити позитивно питання в інтересах світових кредиторів, то тоді приходила друга команда — це вже спецслужби, які утрамбовували перших осіб, використовували компромати, використовували методи залякування і навіть вдавалися до вбивств. А якщо і друга команда не справлялася, тоді в дію вступала третя команда, а це вже, власне, збройна агресія.

Питання: А в Росії вони вже попрацювали, у 90-ті рр.?

Валентин Катасонов: Звичайно, працювали, причому, як правило, там все вдавалося ще на першому етапі. У рідкісних випадках задіяний був ще другий етап. Так що Росія добре підсаджена на кредити, причому кредити до Росії не доходили — знаменитий кредит МВФ у розмірі $4,8-5 млрд взагалі не дійшов до Росії, але, тим не менш, борг на Росію повісили. Так що — це як раз економічні вбивці.

Питання: Ми так само, як і народ Ісландії, можемо щось зробити?

Валентин Катасонов: Ви знаєте, не треба настільки ідеалізувати народ Ісландії, тому що в Ісландії народ ніякої. Я спеціально вивчав це питання, там весь час прем'єр-міністром була жінка, яка була гомосексуалисткой, вона вступила в шлюб з жінкою, і народ там настільки зіпсований в нульові роки, хоча ісландці, дійсно, були колись такими міцними і сильними людьми. Ісландію можна показувати, як приклад того, як можна розбестити народ за досить короткі терміни.Тому ідеалізувати його і представляти як якихось борців з міжнародним фінансовим інтернаціоналом — дуже наївно. Вони нездатні до серйозного протистояння з фінансовим інтернаціоналом. А наш народ здається міцніше — нас більше і ми міцніші. Але щодо нас господарі грошей будуть діяти дуже жорстко.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты