CounterPunch звинувачує демократичного кандидата в президенти в зраді інтересів американських трудящих.

Цей сезон виборів виніс на поверхню проблему, до недавнього часу була священною коровою неолібералізму, священним писанням владик капіталу: вільну торгівлю.У той час як цей наріжний камінь економічної гегемонії США опинився під вогнем критики з боку радикально-реакційного у багатьох аспектах, расистського та ксенофобського Дональда Трампа, явно назріла необхідність розмови про вільну торгівлю та її руйнівний вплив на американський робітничий клас.

Опинившись у центрі уваги, вільна торгівля в сотий раз самим захоплюючим чином висвітлила лицемірство Хілларі Клінтон, яку на цих сторінках не раз згадували в якості верховної жриці церкви вільної торгівлі і неолібералізму, бо ось вже протягом більш ніж двох десятиліть вона була однією з найгучніших і рішучих голосів, які відстоюють ідеї неолібералізму та вільної торгівлі.І все ж, незважаючи на свій послужний список, сьогодні Клінтон подає себе в якості одного робочого класу.Тих самих робітників, які настраждалися від політики, підтримку якої вона виступала.

Звичайно, Трампа також не можна назвати видатним захисником робітників і бідних, він відомий як хижий, розважливий девелопер, абсолютно не піклується про пригноблених громадах і робітників.Тим не менш, немов садист-стоматолог, Трамп має намір видалити один з головних нервів політичного організму США.Трампу вдалося дистанціюватися від типових для правого політичного крила культурних питань про одностатеві шлюби, аборти тощо) на користь основних економічних проблем робітничого класу.

Я вважаю, що НАФТА доводить свою цінність, допомагаючи інтересам вільної і справедливої торгівлі, — заявила в 1996 р. Хілларі Клінтон, через два роки після того, як Північноамериканська угода про вільну торгівлю набрала чинності за президентства її чоловіка.У той час багато ще обольщались думкою про те, що НАФТА піде на користь робочим в США, Канаді і Мексиці, дозволяючи вільно рухатися капіталів і товарів, що повинно було знизити ціни на багато категорії споживчих товарів.Саме такі міфи отримали тоді саме широке поширення.

Незважаючи на те, що багато експертів висловлювали серйозно недовіру до настільки підозріло расхваливаемим переваг НАФТА, ця утопічна концепція перетворилася в політику, обернулася страшною реальністю для американських робітників.На думку Інституту економічної політики, НАФТА підірвала позиції американських робітників, які раніше, з кінця Другої світової війни, сприяли неухильного розширення середнього класу.Результатом стали 20 застійних років в рівні заробітної плати і перерозподіл на користь верхніх шарів суспільства доходів, багатства і політичної влади.

Поза всяким сумнівом, НАФТА виявилася прямим ударом по робітничого класу в США.Наслідки угоди відчуваються і сьогодні.Інститут економічної політики виявив чотири головних негативних підсумку НАФТА:

1.Щонайменше 700 тис. робочих місць на виробництві були переміщені в Мексику.Найбільш важкі втрати понесли Каліфорнія, Техас, Мічиган і ряд промислових штатів Іржавого поясу, особливо залежних від держави.

2.Роботодавці змогли безперешкодно знижувати зарплати, скорочувати соціальні виплати, підривати й нищити профспілки.Оскільки власники виробництва завжди могли прийняти рішення про закриття компанії і переїзді в Мексику, робочим залишалося змиритися з погіршенням свого рівня життя.

3.НАФТА спустошила сільськогосподарський сектор і малі підприємства Мексики, позбавивши заробітку мільйони мексиканських робітників і дрібних фермерів, багато з яких були змушені мігрувати в США в пошуках роботи.

4.НАФТА стала моделлю угоди про вільну торгівлю, проектом, за яким послідували і інші.НАФТА заклала фундамент для неоліберальної торгової моделі, при якій капітал пожинає вигоди за рахунок тягаря витрат робітників.

Очевидно, що можна було б вказати на міріади інших негативних наслідків НАФТА.Але, може бути, краще взяти і прокотитися по дорогах штатів Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Пенсільванія, Огайо, Індіани, Вісконсіна, Мічигану, Ілінойса і т. п. - вийти з машини практично в будь-якому місці і особисто переконатися в настали наслідки.Незліченні закриті фабрики, депресивні і занедбані містечка з населенням, зануреному у безробіття і наступних за нею соціальних проблемах.Похмурість індустріального пейзажу, який залишився в епоху після набрання чинності НАФТА, насилу піддається опису, часто вона повністю прихована для очей багатьох людей, що живуть на Східному і Західному узбережжях.

Хілларі Клінтон була послідовним і непохитним прихильником НАФТА, яке вона лобіювала не тільки у всіх владних коридорах Вашингтона, але і перед американським народом за допомогою телебачення та провідних ЗМІ.Коротше кажучи, НАФТА можна розглядати як одне з найголовніших досягнень Хілларі.

Сьогодні Хілларі Клінтон безпардонно уявляє себе в якості одного трудящих.Вона залучає на свою сторону еліту організованої робочої сили, зацікавленої, насамперед, у збереженні своїх власних позицій на вершині роздроблених і деморалізованих профспілок, і сурмить про їх схвалення своєї кандидатури.Але за закритими дверима, будь-який американець, який має найменше відношення до політики, знає правду: Хілларі Клінтон є борцем за вільну торгівлю і неолібералізм.

У 2007-2008 рр. в розпал кампанії проти сенатора Барака Обами Клінтон неодноразово стверджувала, що вона проти вільної торгівлі і навіть критикувала НАФТА за те, що угода не добився всього, на що ми розраховували.Звичайно, це були всього лише популістські заяви, за допомогою яких Клінтон вводила в оману трудящих, зображуючи себе союзником робітничого класу, а не побожним прихожанином біля вівтаря божества неолібералізму.

Після того, як Обама став президентом і призначив Клінтон держсекретарем США, вона тут же знову перетворилася в яру захисницю вільної торгівлі.В якості топ-дипломата Америки Клінтон подорожувала по всьому світу, проповідуючи Євангеліє вільної торгівлі.До того часу у неї з'явилося нове святе письмо, про переваги якого вона не втомлювалася розповідати: Транстихоокеанское партнерство (ТТП).

Клінтон безсоромно брехала в ході останніх національних демократичних дебатів, заявивши, що тепер вона виступає проти ТТП, хоча ще в 2012 р. висловлювалася на його користь, зазначивши, що ТТП встановлює золотий стандарт у торговельних угодах.Для того, щоб отримати уявлення про те, наскільки підступними виявляться наслідки ТТП для американських робітників, слід звернутися до слів Ноама Хомського, які правильно пояснив, що ТТВ призначений для просування неоліберального проекту з метою максимизирования прибутку і домінування і створення конкурентного середовища між робітниками всього світу, щоб мати можливість знизити заробітну плату і підвищити їх соціальну незахищеність.Хомскому вдалося инкапсулировать всеосяжну небезпека того, що являє собою ТТП, показавши тим самим, що Хілларі Клінтон є серйозною загрозою американським трудящим.

Точно таким же чином держсекретар Клінтон підтримала Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (ТТИП), вітаючи його як економічного НАТО.Залишаючи осторонь жахливу іронію цієї фрази, підтримка ТТИП з боку Хілларі являє собою заклик до прийняття ще однієї грандіозної оборудки у сфері вільної торгівлі, яка буде мати самі серйозні негативні наслідки як для працюючих, так і для більшості громадян в США і Європі.

Подібно ТТП, ТТИП є політичною та геополітичною зброєю.У той час як ТТП направлено на економічну ізоляцію Китаю, ТТИП має своєю метою завдати шкоди Росії в надії позбавити Москву шансів на поглиблення економічних зв'язків з Європою.Саме тому Хілларі Клінтон є улюбленицею Уолл-стріт і неоконсервативного істеблішменту.Від братів Кохов, Уоррена Баффета і Джорджа Сороса до незліченної безлічі інших ліберальних (і частини консервативних) упирів з Уолл-стріт, Хілларі Клінтон користується практично одностайною підтримкою обраного одного відсотка населення.

Причина такої практично одностайної підтримки проста: Клінтон виконає всі побажання своїх господарів з Уолл-стріт у сфері економічної політики, в тому числі у вигляді ТТП і вільної торгівлі.Крім того, проведена Клінтон агресивна і войовнича зовнішня політика викликає бурхливий слиновиділення у неоконсерваторів щодо перспектив ще більшої кількості нових і великих воєн.

Хілларі Клінтон уособлює собою найгірше, що є в американському політичному класі — цинічний маніпулятор, чия спрага крові і війни може зрівнятися тільки з її жагою влади.Брехня випливає з її рота подібно воді в океані.І як вода, вона підточує колись міцні позиції американського робітничого класу.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты