ТВ-Чиркей

Украинское Новостное Информационное Агентство



Криза Європи: підсумки року

криза європи: підсумки року

Беззаперечний факт, що криза в єврозоні, безумовно, одна з головних тем, що минає, і швидше за все, так буде і в наступному 2012-м. Безперечно також і те, що проблеми Європи обумовлені не чисто економічними причинами і не з’явилися раптово: вони мають політичний підтекст і «розвиваються» ще з 2008 р. Розглянемо основні тенденції року, що минає, більш докладно.

Слід в першу чергу зазначити, що закінчується рік не приніс ясності щодо майбутнього економіки Європи, а курс євро до середини грудня повернувся до значень січня 2011-го, трохи нижче $1,3. У 2011 році до кризових Греції та Ірландії додалися Італія, Іспанія та Португалія, а вартість необхідного антикризового пакету стала вимірюватися вже трильйонів євро. У зв’язку з цим, багато європейські країни і банки поплатилися рейтингами, а уряди, наприклад кабінети Берлусконі і Папандреу,- портфелями.

Очевидно також і те , що каскад таких новин якось впливав на владу ЄС і єврозони, і вони намагалися шукати нові варіанти крім традиційного — включення друкарського верстата. Першою ластівкою стало листопадове рішення по Греції, в якому їй чітко дали зрозуміти, що Греція, звичайно, надзвичайно важлива для майбутнього об’єднаної Європи, але стабільність євро багато важливіше. А отже, Греція або погоджується на запропонований Німеччиною та союзниками план обмеження бюджетних видатків, або може проводити референдуми, але вже не в рамках єврозони.

Також переломом навряд чи можна вважати і грудневе рішення 17 країн-учасниць єврозони про створення бюджетного і податкового союзу, який повинен поліпшити фінансовий контроль і управління, підвищити довіру до євро у інвесторів і вивести членів союзу на новий рівень інтеграції.Така оцінка даного рішення в першу чергу обумовлена тим, ч то його вірніше було б назвати вкрай запізнілими, оскільки необхідність створення податкового союзу обговорювалася економістами та кризової осені 2008 року, і десять років тому — перед введенням готівкового євро, і набагато раніше — ще до появи Євросоюзу як такого.І дійсно, важко уявити собі ефективне управління, координацію зусиль у об’єднаній Європі, коли грошово-кредитна політика визначається в одному місці, а бюджетна та податкові — в інших.

Як говорилося вище, до економічних бар’єрів вирішення проблеми додаються й політичні, так як високий рівень інтеграції для невеликих країн на практиці означатиме втрату суверенітету та передачу фінансового контролю в центр, під яким все частіше розуміють Берлін. У зв’язку з цим, Німеччина теж перестала соромитися свого положення, що знаходить відображення і в риториці Ангели Меркель, і в численних публікаціях у ЗМІ.

Однак Німеччина багато в чому вирішує свої власні завдання. Так значна частина коштів, виданих кредитів Південній Європі, повертається в Німеччину через купівлю німецьких товарів, і тим самим підтримується зростання німецької економіки. Домовленості про новий виток інтеграції викликають побоювання, що в них бачать чергову спробу Німеччини встановити гегемонію в Європі. А в закликах Меркель до налагодження керованості вбачають навіть закручування гайок і загрозу для демократії.

Таким чином, нинішні ініціативи влади єврозони не віщують ні побудови вертикалі влади, ні хаосу, але призведуть до неминучої переформатування Євросоюзу. Цивілізований сценарій розпаду єврозони передбачає збереження євро в сильних економіках Європи — Німеччині, Франції, Фінляндії, країнах Бенілюксу та деяких країнах Центральної Європи.ВВП Німеччини, Франції та ще кількох відносно невеликих країн, що зберігають свої місця в майбутній єврозоні, становить близько 80% ВВП нинішньої єврозони.Якщо припустити, що більша частина зобов’язань в євро ляже на ці країни, то можливо, що євро ослабне приблизно в такій же пропорції, тобто курс євро може за короткий проміжок знизитися на 20-25% і повернутися до рівня $1.

Країни ж, які вибули з єврозони, чекає більш сумна доля: частковий або повний дефолт з подальшим поверненням до драхмам, лірам і песо. При цьому дані валюти, ймовірно, як-то прив’язані до євро, як зараз прив’язані датська крона і боснійська марка. Але зобов’язання відрахованих номіновані в євро, а німецькі та французькі банки будуть чекати повернення коштів. Це означає постійну девальвацію і ускладнення соціальної обстановки.

Таким чином, всім очевидний факт, що ослаблення євро продовжиться і в 2012 р. і цілком можливо, що розв’язка може наступити вже до червня місяця. І що є ще більш очевидним, що розв’язка буде негативною, оскільки чиновники навіть не намагаються вирішити проблему, прикриваючись постійно неефективними рішень, що більш ніж яскраво показав минулий рік.