Беззаперечний факт, що криза в єврозоні, безумовно, одна з головних тем, що минає, і швидше за все, так буде і в наступному 2012-м. Безперечно також і те, що проблеми Європи обумовлені не чисто економічними причинами і не з'явилися раптово: вони мають політичний підтекст і «розвиваються» ще з 2008 р. Розглянемо основні тенденції року, що минає, більш докладно.

Слід в першу чергу зазначити, що закінчується рік не приніс ясності щодо майбутнього економіки Європи, а курс євро до середини грудня повернувся до значень січня 2011-го, трохи нижче $1,3. У 2011 році до кризових Греції та Ірландії додалися Італія, Іспанія та Португалія, а вартість необхідного антикризового пакету стала вимірюватися вже трильйонів євро. У зв'язку з цим, багато європейські країни і банки поплатилися рейтингами, а уряди, наприклад кабінети Берлусконі і Папандреу,- портфелями.

Очевидно також і те , що каскад таких новин якось впливав на владу ЄС і єврозони, і вони намагалися шукати нові варіанти крім традиційного — включення друкарського верстата. Першою ластівкою стало листопадове рішення по Греції, в якому їй чітко дали зрозуміти, що Греція, звичайно, надзвичайно важлива для майбутнього об'єднаної Європи, але стабільність євро багато важливіше. А отже, Греція або погоджується на запропонований Німеччиною та союзниками план обмеження бюджетних видатків, або може проводити референдуми, але вже не в рамках єврозони.

Також переломом навряд чи можна вважати і грудневе рішення 17 країн-учасниць єврозони про створення бюджетного і податкового союзу, який повинен поліпшити фінансовий контроль і управління, підвищити довіру до євро у інвесторів і вивести членів союзу на новий рівень інтеграції.Така оцінка даного рішення в першу чергу обумовлена тим, ч то його вірніше було б назвати вкрай запізнілими, оскільки необхідність створення податкового союзу обговорювалася економістами та кризової осені 2008 року, і десять років тому — перед введенням готівкового євро, і набагато раніше — ще до появи Євросоюзу як такого.І дійсно, важко уявити собі ефективне управління, координацію зусиль у об'єднаній Європі, коли грошово-кредитна політика визначається в одному місці, а бюджетна та податкові — в інших.

Як говорилося вище, до економічних бар'єрів вирішення проблеми додаються й політичні, так як високий рівень інтеграції для невеликих країн на практиці означатиме втрату суверенітету та передачу фінансового контролю в центр, під яким все частіше розуміють Берлін. У зв'язку з цим, Німеччина теж перестала соромитися свого положення, що знаходить відображення і в риториці Ангели Меркель, і в численних публікаціях у ЗМІ.

Однак Німеччина багато в чому вирішує свої власні завдання. Так значна частина коштів, виданих кредитів Південній Європі, повертається в Німеччину через купівлю німецьких товарів, і тим самим підтримується зростання німецької економіки. Домовленості про новий виток інтеграції викликають побоювання, що в них бачать чергову спробу Німеччини встановити гегемонію в Європі. А в закликах Меркель до налагодження керованості вбачають навіть закручування гайок і загрозу для демократії.

Таким чином, нинішні ініціативи влади єврозони не віщують ні побудови вертикалі влади, ні хаосу, але призведуть до неминучої переформатування Євросоюзу. Цивілізований сценарій розпаду єврозони передбачає збереження євро в сильних економіках Європи — Німеччині, Франції, Фінляндії, країнах Бенілюксу та деяких країнах Центральної Європи.ВВП Німеччини, Франції та ще кількох відносно невеликих країн, що зберігають свої місця в майбутній єврозоні, становить близько 80% ВВП нинішньої єврозони.Якщо припустити, що більша частина зобов'язань в євро ляже на ці країни, то можливо, що євро ослабне приблизно в такій же пропорції, тобто курс євро може за короткий проміжок знизитися на 20-25% і повернутися до рівня $1.

Країни ж, які вибули з єврозони, чекає більш сумна доля: частковий або повний дефолт з подальшим поверненням до драхмам, лірам і песо. При цьому дані валюти, ймовірно, як-то прив'язані до євро, як зараз прив'язані датська крона і боснійська марка. Але зобов'язання відрахованих номіновані в євро, а німецькі та французькі банки будуть чекати повернення коштів. Це означає постійну девальвацію і ускладнення соціальної обстановки.

Таким чином, всім очевидний факт, що ослаблення євро продовжиться і в 2012 р. і цілком можливо, що розв'язка може наступити вже до червня місяця. І що є ще більш очевидним, що розв'язка буде негативною, оскільки чиновники навіть не намагаються вирішити проблему, прикриваючись постійно неефективними рішень, що більш ніж яскраво показав минулий рік.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты