Про Михайла Васильовича Ломоносова, який став справжнім символом утвореної Росії XVIII століття, написано чимало. З його ім'ям пов'язано зародження російської академічної науки, він був одним з творців російської літературної мови, поетом і видатним громадським діячем. Знаменитий німецький вчений Леонард Ейлер, захоплюючись його працями, писав, що «все наукові мемуари Ломоносова не тільки гарні, але навіть чудові». А.С. Пушкін бачив у ньому «самобутнього сподвижника освіти», який стояв біля витоків першого російського університету і «сам був першим нашим університетом». Головне, що турбувало Ломоносова протягом усього його життя, - це доля країни і російського народу.

Нелегко писати про людину, яка своїми працями і служінням Батьківщині зробив безсмертним не тільки своє ім'я, але і звеличив ім'я Росії і російської науки. Ломоносову присвячені тисячі публіцистичних статей, сотні наукових досліджень. Непросто до них додати щось нове. Здається, що про Ломоносова і його життя вже все відомо. Його наукові ідеї стали міцним фундаментом для подальшого розвитку самих різних академічних дисциплін. Ломоносов був справжнім вченим-енциклопедистом, проявивши свої таланти в філософії, фізики, хімії, геології, філології, історії та в багатьох інших областях наукового пізнання.

Багато погляди Ломоносова залишаються актуальними і донині, навіть при сучасному рівні розвитку науки. Велика увага Ломоносов приділяв проблемі приросту і заощадження народу, справедливо вважаючи, що від цього залежить процвітання і могутність держави. Він не брав демографію від державної політики. І в цьому рішенні Ломоносов був першим, тоді як його сучасники дивилися на питання народонаселення через призму філософії, створюючи, як, наприклад, Л. Ейлер, «спільні дослідження про смертність і про примноження людського роду». За часів Ломоносова, в першій половині XVIII століття, демографія як самостійна наукова дисципліна була відсутня не тільки в Росії, але і у всьому світі. Але Ломоносов мислив саме як учений-демограф, обґрунтовуючи необхідність державних заходів, спрямованих на збільшення чисельності населення. У цьому сенсі він стояв ще й біля витоків російської демографічної політики.

У той же час Ломоносова хвилювало не "общечеловечество», а російський народ, на плечах якого здавна покоїлося державна велич Російської імперії. Вчений прекрасно розумів, що наука - це не абстрактна від життя теорія, а засіб, створюючи яке, конкретний народ забезпечує собі земне існування. Російська наука повинна служити, в першу чергу, російського народу і його процвітанню. В іншому випадку її досягнення будуть використані численними ворогами проти Росії і росіян, як це часто відбувається останнім часом.

На думку Ломоносова, збереження російського народу є першочерговою метою, яку має переслідувати держава. Ця мета в повній мірі зберігає свою актуальність і сьогодні. Поки що Росія тримається творчої волею російських людей, без яких вона просто не мислима. Однак країна неодмінно почне втрачати і свої території, і свій вплив, якщо чисельність російських буде знижуватися. Але при збереженні і плеканні російського народу Росія, при її ресурсах та геополітичному положенні, здатна зайняти провідне місце серед світових держав і забезпечити безбідне майбутнє прийдешнім російським поколінням.

В наші дні пересічні криві показників народжуваності і смертності як ніби ставлять хрест на майбутньому російських людей. І якщо ми не хочемо вважати свою історію завершеною, то доречно згадати ідеї Ломоносова про заощадження російського народу і зробити все, щоб зупинити власну загибель. Коли читаєш його рядки, в першу чергу переймаєшся почуттям непохитної гордості. Ломоносов був російською людиною, який душею вболівав за продовження нашого роду.

Ломоносов народився 8 листопада 1711 в поморському селі Архангельської губернії, російською Півночі, споконвічних землях, і ніколи не забував свого коріння. Його характер загартувала північно-російська природа і суворі морські простори. Вирішивши займатися науками, Ломоносов без відома батька відправився в Москву, де вступив до Слов'яно-греко-латинську академію. Незабаром його в числі найбільш здібних учнів відправили продовжувати освіту в Німеччину. Саме німецькі роки життя зробили з Ломоносова вченого і мислителя європейського масштабу. Його світогляд сформувалося під впливом видатних німецьких філософів.

У 1761 року Ломоносов написав графу Шувалову лист «Міркування про розмноження і збереження російського народу», в якому висловив думки про заощадження російського народу. Він вважав, що «для рясного родючості родять», тобто для збільшення дітонародження, необхідно прийняти кілька термінових заходів. Також він розібрав чинники, які гальмували зростання населення, і одночасно з цим запропонував, що потрібно зробити, щоб усунути їх шкідливий вплив.

По-перше, Ломоносова турбувала різниця у віці серед молодят. Він писав, що «наречена не повинна бути більш старими, хіба тільки через два роки, а наречений старіше може бути п'ятнадцятьма літами ...». «Жінки, - продовжував Ломоносов, - вродять ледь далі 45 років, а чоловіки часто і до 60 років до родючості здатні». А тому він предлпоагал оптимальну різницю у віці між подружжям 7-10 років.

Важливо, що законодавче затвердження прийнятних віку для одруження, тобто фактичне усунення шлюбних відносин між особами невідповідних років, дозволило б уникнути численних фіктивних шлюбів. І тим самим вдасться уникнути не тільки численних фактів шахрайства, а й знизити загрозу національній безпеці Росії, так як саме за допомогою фіктивних шлюбів в країну проникає безліч нелегальних мігрантів, які починають життя на новому місці з порушення закону.

По-друге, Ломоносов пропонував скасувати шлюб з примусу, а також скасувати закон, що забороняє брати шлюб більше трьох разів. Він полемізував з розхожим в той час думкою, що «перший шлюб - закон, другий - прощення, третій - пребеззаконіе». З гіркотою відзначаючи високу жіночу смертність під час пологів, Ломоносов не міг розділити цю думку, зазначаючи, що «це ніякими соборними узаконениями не затверджене».

Звичайно, в розумінні вченого дозвіл на четвертий шлюб було дозволом на «свободу особистого життя». Шлюб в будь-якому випадку затверджувався Церквою і вважався священним. Але Ломоносов виступав за те, щоб не позбавляти шлюбу чоловіків, які втратили дружин в результаті нещасних випадків, якісь аж ніяк не були рідкістю. Про те ж було і його пропозицію дозволити молодим овдовевшим священикам одружуватися вдруге. Крім того, для стимуляції народжуваності Ломоносов пропонував заборонити мирянам приймати чернечий постриг до 45-50 років.

Вельми докладно мислитель розглядав питання про зниження смертності, і головним чином дитячої смертності. Як біду він описував «дитяче душогубство», тобто вбивство матерями своїх незаконнонароджених дітей, щоб приховати ганьбу. Ломоносов пропонував заснувати спеціальні будинки, які брали б «аморальні» дітей. Разом з тим він пропонував розвивати медицину, щоб боротися з хворобами і смертністю серед новонароджених.

Для зниження смертності взагалі Ломоносов закликав до освіти народу, щоб знизити рівень побутового пияцтва і нестриманості і насаджувати розумний і здоровий спосіб життя. Крім того, держава, на думку вченого, має боротися з причинами, які збільшують смертність населення, - з пожежами, епідеміями та потоплення. Він пригнічено писав, що в російських селах майже немає лікарів, «чому смертність особливо збільшується».

Ломоносов мрійливо міркував про бажану зміну укорінених в народі звичаїв, в тому числі і про невідповідність російському клімату встановлених колись в Греції і на Святій Землі постів і церковних свят. Він доводив, що Великий піст припадає в Росії на найсуворіше пору року, що створює велике навантаження на здоров'я людей. «Якщо б наша Масляна покладена була в травні місяці, - міркував Ломоносов, - то Великий піст був би в повній весни і на початку літа, а Свята тиждень близько Петрова дня».

В цей час тягар поста було б пов'язано не з підвищеним навантаженням на фізичний організм, а зі здоровим аскетизмом селянської праці, зміцнює дух і здоров'я народу. «Заради виправлення (тобто здійснення - прим.) Таких потрібних робіт, - продовжував Ломоносов, - менше було б ледарства, матері нестриманості, менше гостьба і гулянок, менше пияцтва ... А понад те, хоча б хто і напився, однак, повертаючись додому, не замерз би на дорозі, як на Масниці буває, і не провалився б під лід, як трапляється на Святій тижня ». Це говорив, звичайно, раціонально мислячий вчений, а аж ніяк не богослов. Він закликав скликати для введення відповідних змін Вселенський собор, але, на жаль, безуспішно.

У згаданому листі до графа Шувалова Ломоносов не забув згадати і про міграцію - явище, яке безпосередньо пов'язане з демографією і супроводжує їй. Він називав тих росіян, які їдуть жити за кордон, «живими небіжчиками» і вважав за необхідне вживати заходів по поверненню людей через кордони, так як Росія «в змозі вмістити їх в своє безпечне лоно». Тобто фактично Ломоносов закликав і до репатріації наших співгромадян. Отже, в його концепції заощадження російського народи були вказані заходи за трьома головними напрямами - демографії, міграції та репатріації.

В наші дні саме дослідження і державні реформи за цими напрямками дозволять призупинити смертність російських і створити умови для майбутнього його приросту. Геній Ломоносова передбачав це два з половиною століття тому. Тоді його записка потрапила «під сукно», так як граф Шувалов незабаром втратив свій вплив при дворі. Якщо сьогодні не прислухатися до порад великого вченого, то в вимирає народ навряд чи вже колись з'являться люди, по силі мислення порівнянні з Ломоносовим. Заходи зі збереження російського народу повинні стати для держави головними, адже від цього залежить «збереження життя настільки великої кількості людей» ...

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты