ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



П. Хеннингсен. «Чому атака на Іран не відбудеться в 2012 році»

п. хеннингсен. У роки моєї юності маститі фахівці навчали нас готувати аналітичні довідки на стіл начальству. Будь-який текст будь-якого обсягу належало перелопатити до розміру одного-півтора машинописних сторінок, не втративши його сенсу і зв’язності. Вищим пілотажем вважалося вмістити на такий площі Звітний доповідь Центрального Комітету чергового з’їзду улюбленої партії. Скажу відразу — у мене це так і не вийшло. Тим не менше досвід був вкрай корисним.

Я до того, що мені колеги в ФБ скинули вкрай цікавий текст, знайдений ними на ресурсі Global Research під назвою Чому атака на Іран не відбудеться в 2012 році. Текст непростий, з посиланнями і посиланнями, відео і інфографікою, до всього іншого ще й англійською. При цьому текст неоднозначний. Тим не менше, з урахуванням того, що іранська тема в новому році стає пріоритетною, я особисто бачу сенс розглядати її з різних сторін. Тому постараюся згадати забуте вміння і скласти довідку-переклад-компіляцію з цієї статті. Вона явно заслуговує.

Почнемо з того, що автор статті — Патрік Хеннингсен — людина, який впритул займається проблемами Близького Сходу. Випускник Каліфорнійського Політехнічного університету, понад 10 років пропрацював у сфері PR і корпоративних комунікацій в Лондоні, письменник, режисер-документаліст. Дуже докладно висвітлював війну в Лівії, зокрема, його активно передруковували і посилалися у зв’язку з подіями навколо штурму Сирта. Буквально тиждень тому відзначився репортажами з Сирії. Не без пацифістських поглядів. Головний редактор ресурсу 21 століття.Загалом людина в темі.

Хеннингсен пише про те, що в наявності всі ознаки швидкого удару по Ірану з боку США. Причина — вкрай складна ситуація з внутрішніми проблемами, вихід з яких традиційно в імперському дусі американці намагаються знайти у зовнішній політиці.

Тим не менш, пише Хеннингсен, є низка дуже серйозних протидіючих чинників, які перешкоджають такому розвитку подій і можуть в кінцевому підсумку змусити шукати інші рішення.

Хеннингсен посилається на статтю Джона Глейзера від 8 листопада 2011 під назвою МАГАТЕ та Іран — дуже несуттєвий привід до війни

Перший фактор — моральне обгрунтування агресії. Спроби МАГАТЕ знайти підтвердження нелегальних дій Ірану по суті провалилися — скільки-небудь серйозних доказів ведення військової ядерної програми надати не вдалося. Варіант обману громадської думки, як це було перед вторгненням в Ірак і Афганістан, виявився недосяжним. І тому основні зусилля зосереджуються на тому, щоб змусити Іран зробити перший постріл.

Другий фактор — відмова значущих країн підтримати економічні санкції, які можуть стати спусковим гачком для цього самого першого пострілу. Хеннингсен вказує на те, що Південна Корея відмовилася підтримати санкції, вказуючи на те, що 10% її імпорту нафтопродуктів припадає на Іран. Китай також висловився вельми рішуче проти самих санкцій та своєї участі в них. Більше того, Китай має намір у 2012 році збільшити торговий оборот з Іраном додатково ще на 30 мільярдів доларів.Таким чином, санкції в такій ситуації можуть чинити негативний вплив лише в короткостроковій перспективі, при цьому в подальшому вони практично втрачають сенс.

Третій фактор — істотне погіршення стану самого Заходу в результаті підвищення цін на нафту навіть у зв’язку з переведенням війни в інформаційний простір. Нафтові спекулянти, пише Хеннингсен, автоматично піднімають ціни на нафтові ф’ючерси. Пітер Бейтель, аналітик управління ризиками компанії Cameron Hanover, називає інформаційну війну навколо Ірану, самим що ні на є бичачим фактором.

При цьому найбільше в такому розвитку подій зацікавлені продавці нафти і газу — Хеннингсен називає відомі корпорації Exxon, Shell, BP, Chevron, Getty, Філліпс, Texaco, Mobil, Occidental Gulf і Amoco. Їх інтерес — не тільки підвищення, але і фіксації цін на новому рівні.

Нарешті, неочевидний, але тим не менш дуже серйозний фактор — уразливість військових баз США і країн-союзників в разі виникнення конфлікту. Наведена карта показує, що Іран цілком здатний дотягнутися своїми ракетами до досить широкого переліку об’єктів у регіоні.

При цьому союзники США в регіоні опиняються перед дуже серйозним ризиком попадання в смугу зараження радіоактивними опадами, якщо бомбардуванням будуть піддані ядерні об’єкти Ірану. Число жертв серед цивільного населення оцінюється не менш ніж мільйон осіб. Однозначно, що громадська думка мусульманського світу буде розгорнуто проти Заходу і Ізраїлю, який в цьому випадку стає на вістрі найбільшого регіонального конфлікту.

Незважаючи на твердження ізраїльського лобі, що превентивний удар по Ірану необхідний, оскільки Іран заявив, що він бажає стерти Ізраїль з карти світу, більшість яструбів війни були б здивовані, якби дізналися, що такі слова ніколи не були насправді виголошені президентом Ірану Ахмадінежадом.

Хеннингсен підсумовує свій текст, кажучи про те, що єдиними, хто насправді може виграти від початку війни з Іраном, є за великим рахунком лише країни ОПЕК, монархії Затоки і акціонери нафтових корпорацій. Інших переможців при такому рішенні не очікується.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей