Чому практично всі народи виховували немовляти в підвісну хитної люльці? Останні дослідження показують, що це не просто данина традиції, а найважливіший елемент, який, поряд з материнської колискової піснею, робить дитину здоровим і гармонійним...

Ще до накату технічної цивілізації росіяни, українці, білоруси, чуваші, башкири, татари, горяни, народи комі, чукчі, ханти, мансі, нганасане, долгане та інші — на крайній півночі, хакаси та монголи — в центральній Азії, а також єгиптяни, марокканці, ефіопи та інші народи в Африці, китайці, в'єтнамці, корейці, камбоджійці та інші — в південно-східній Азії і так по всій землі виховували немовляти в підвісну хитної люльці.Значить, перебування дитини в грудничкового періоді в підвісну хитної люльці несе в собі якусь неусвідомлену нами сообразную природі дитини вироблену тисячоліттями культуру його вочеловечивания. І, як це ні парадоксально, але наука даний прийом культури не тільки не вивчила, а, як і багато іншого, що було в народній виховної педагогіки, просто відкинула. А адже істина тут буквально лежить на поверхні.

Відомо: 9-ти місячний період внутрішньоутробного розвитку дитини з біологічної (генетичним) часу набагато довше всього подальшого життя. Саме за ці 9 місяців з 2-х клітин оформляється готовий маленький чоловічок. І весь цей етап розвитку проходить в рідкому середовищі. Середовищі, яка підтримує процес розвитку дитини фактично в невагомості. А тепер уявіть: з невагомості дитина раптом потрапляє в середу величезного гравітаційного тиску, в т. ч. важких (за перепадів тиску) гравітаційних ритмів.

Ось чому для немовляти, що вийшов з утроби матері, характерні генералізовані, розлиті по тілу напруги, м'язова скутість і судорожность рухів. І вона зніметься тільки при співзвучності тілесних ритмів, у т. ч. довільно-вольових з ритмами земними (гравітаційними). Але для такої співналаштування потрібно тривалий період часу і рукотворна допомогу.

Підвісна люлька як раз і переводить вектор статичного гравітаційного тиску в коливально-хвильовий гравітаційний ритм. В процесі гойдання немовля в ритмічному режимі відчуває своєрідні моменти невагомості (коли люлька досягає максимальної висоти і як би на мить завмирає) і моменти дії найвищих гравітаційних сил (коли люлька проходить через нижчу до землі точку). Отже, з допомогою підвісної хитної люльки вектор однонаправленої гравітаційного преса розгортається в адаптаційну до земних умов гравітаційну жизнетворную хвилю.

Більше того, виявилося, що все людське життя — це ієрархія взаємопідлеглих, взаимосинхронизированних (кратності) алгоритмів: від понад високих генетичних ритмів до понад низьких — осмислених довільно-вольових дій. Підвісна колиска — це особлива технологія, абсолютно необхідна для поступового ефективного нетравматичного входження і адаптації дитини до гравітаційної середовищі землі, в т. ч. для запуску гравітаційних ритмів життя.

У 80-ті роки ХХ століття під нашим керівництвом на базі НДІ медичних проблем Півночі СО РАМН був виконаний наступний експеримент (Н. Ф. Казачкова). Одна група матерів виховувала дітей у підвісній люльці, інша у звичайній ліжечку. При цьому виявилося, що діти з першої групи краще спали, менше плакали, краще смоктали материнську груди. У них швидше почала розслаблятися стискає тіло гравітаційно-м'язова напруженість, зменшується м'язова судорожность. Помітно менше у них був виражений ністагм очей. В результаті їх очі швидше стали фіксувати об'єкти, тобтоу них швидше став з'являтися осмислений погляд.

В середньому на 2-3 місяці раніше у них з'явилося гуління і перші членораздельні слова. Менше у таких дітей була скутість і страх. На 1,5 — 2 місяці раніше діти стали вставати на ніжки і ходити по землі. При розвитку ж цілеспрямованих ручних дій у них меншою мірою проявлялися м'язова скутість (судорожность).

Оформленість внутрішнього гравітаційного ритму — це оформленість не тільки внутрішніх вегетативних ритмів, але й духовної стійки, оформленість їх стійкості до різних несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Позитивний вплив підвісної люльки позначалося практично на всіх наступних етапах онтогенезу. Наприклад, в подальшому у таких дітей менше була внутрішня напруженість при листі. У підсумку, вони менше схилялися над зошитом при листі (рис. 11). Крім того, у них був досконалішим почерк, малюнок і навіть музичний слух! Вільніше і осмисленіше у них була мова. Менше у таких дітей був страх. На більш високому рівні у таких дітей була нервово-психічна стійкість до стресів.

Тому зникнення підвісних колисок з виховного арсеналу призвело до погіршення розвитку у дітей тілесно-координаторні здібностей, різноманітних довільно-моторних функцій, у т. ч. мовних і ручних. Призвело до зниження функціональних можливостей базових систем підтримання життя (серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкового тракту, виділення та ін

В широкому плані це призвело до зниження тілесно-функціонального та духовно — психічного потенціалу на рівні цілого народу. Все це дозволило по-новому поглянути на велич народно-виховних культур, в т. ч. на особливу розвиваючу роль російських гойдалок.

Колискова

Колискова пісня — це та духовна сила, яка вириває немовляти з чіпкою хватки інстинктивного страху і підносить його почуття в простір звучить охоронної материнської любові. Слово колискової пісні — це єдине слово проповіді, яке в повній мірі поєднує в собі дух образу і душу любові. Наші дослідження показали, що серед тих дітей, яких матері не співали колискових пісень, страх і агресія (в малюнках) зустрічалися в 4 рази частіше в порівнянні з тими, хто хоч зрідка співав дитині колискові пісні.Адже страх — один з найбільш сильних тварин інстинктів, з яким зчеплені у нероздільній зв'язці всі інші інстинкти.

Наші роботи переконали, що без постійного співу матір'ю колискових пісень (бажано в ритмі гойдання підвісної люльки) дитина не зможе в повній мірі вочеловечиваться в душевно-духовну, цільну, вільну отстрахов і псіхокомплексов особистість.

Сьогодні колискові пісні стали записувати на електронні носії хоч і професійним, але не материнським голосом. Ясно, що такі записи в першу чергу призначені для майбутніх і справжніх матерів, але не для немовлят. Безумовно, їх можна використовувати в дитячих дошкільних установах, в тому числі для сиріт, а також дітей, які перебувають на вихованні в різних спеціалізованих установах і т. д.

Немовляті, як повітря, як грудне материнське молоко, необхідна колискова пісня, яку озвучують материнським серцем.

Ще раз нагадаємо: за 9 місяців внутрішньоутробного життя дитина глибоко закарбував у пам'яті почуттів єдино близький і рідний голос — голос матері. І тільки він і ніякий інший голос може передати дитині почуття любові, захищеності і щастя. Ось чому колискові пісні повинна співати тільки сама мама. Я часто чую від молодих мам: як же я буду співати, якщо я не знаю ні слів, ні мелодії колискових пісень? А це і є наслідки глибокого відчуження від матері дітей на етапі раннього дитинства.

Тому ми з 1979 р. наполегливо рекомендуємо в дитячих дошкільних установах виховувати дівчаток окремо від хлопчиків. Танки, гармати, машини, автомати несумісні з ляльками і колисковими піснями.

І тільки в дитячих дошкільних установах настійно рекомендуємо, щоб дівчатка разом з мамами, бабусями (якщо це можливо), з вихователями своїми руками виготовляли м'які ляльки, самі складали колискові пісні і регулярно їх співали.

В якості прикладу нижче наведемо колискові пісні, складені дітьми разом з мамами та бабусями на початку 90-х років в дитячих садах р. Воскресенська.

ЯС №39
Люлі-люлі, спатоньки,
Спи, маленький синочок.
Нехай тобі присниться сон,
Самим добрим буде він.
Спи, мій маленький хлопчик,
Мій квіточка аленький.
(Лапоногова М. — мама)

Баю-бай, баю-бай,
Моя лялька засинай.
Нехай моєї красуні
Її сни сподобаються.
Нехай присниться їй лисиця,
Адже в лісі вона краса.
Нехай присниться зайчик,
Зайчик — побегайка.
Спи, засни, моє дитя,
Чорноока красуня.

(Пчолкіна Р. — вихователь)

Ніч прийшла,
Ніч прийшла,
Все навколо затихло.
Звірі сплять, птахи сплять
Дорослі і діти.
Все темно, все темно,
Нічого не чути.
Настане ніч
Треба спати лягає.
Пісеньку співаю,
Баю — баюшки, баю.

(Хашинова Таня, 6 років)

ДС № 57

Баю, баюшки, баю
Баю мою дівчинку
Баю солоденьку
І гарненьку
Баю маленьку
Распрегоженькую.
Дивиться у вікно заїнька
На дворі давно темно
Спи мій солоденький, засни
Довгий сон до себе мані.
Баю, баю, баю — бай
Скоріше засинай.

(Седнева Т. Н. — вихователь)

Спи, засни, мій голубе!
На полях лежить сніжок.
Все він закрив травушку
І квіточку завалив.
Скоро сонечко зійде
І все знову зацвіте!
Ти за зиму підростеш
І гуляти з мамою підеш.

*
Настає нічка.
Ти втомилася, донька.
Ніжки бігали з ранку
Очках спати давно пора.
Чекає тебе ліжечко.
Спи, донечка, солодко!
Міцний сон тебе візьми,
Нехай уві сні побачиш ти
Маму, тата і квіти!

(Будилкина Н.Ф. — вихователь)

ДС №31
Баю-баюшки — баю
Баю, деточку мою.
Спи, синочку, засинай,
Мирно оченята закривай.

В колиску покладу,
Складну пісеньку складу.
Складну пісеньку складу,
Дрімоту в гості запрошу.

Дрімота по дому брела,
До колиски підійшла.
Підійшла до колиски
Тихо пісню завела.

Баю-баюшки-баю
Не ложися на краю,
А лягай ти в серединку
На пухову перинку.

Баю-баюшки-баю,
Баю деточку мою,
Спи глазочек, спи інший
Спи, синочку, любий.

(Макєєва Р., вихователь)

Баю, баю, бай
Спи, мій хлопчик, засинай.
Спи скоріше, засни дружок
Вийде сонце на лужок.
Буде яскраво нам світити,
Будуть вити гнізда птахи.
Багато світла і тепла
Принесе у сні весна.
*

Ой, люлень, так люлень
По горах йде олень.
На рогах дрімоту він носить
В кожен дім її заносить.
В люльку дрімоту він кладе,
Тихо пісеньку співає.
*
Соловей співає в лісочку,
Ай, лю, лю, їй лю, лю.
Нехай притихнут всі листочки
Баюшки, баю.

Спи, синку, мій голубочек,
Виростеш великий.
Он на темному небі місяць
Світить золотий.

Встеляє землю снігом
Наче сріблом.
Бачиш: собралися казки
За твоїм вікном.

Ось і поїзд дальній їде.
У ньому іграшки сплять.
І печуть ватрушки мами
Для своїх хлопців.

Спи, синочку, мій прекрасний,
Баюшки, баю.
Нехай приходить до тебе дрімота
В колиску твою.

*
Люлі, люлі, спатоньки
Прискакали заиньки.
Пісню заспівували,
Іванка качали.

Люлі, люлі, спатоньки
Засинай наш маленький.
Трошки підростеш,
Поскачешь по доріжці.

(Скокова в. І. — зав. яс №5)

*

Баю — баюшки, баю,
Синові пісеньку заспіваю,
Як мій милий буде спати,
Буду я його качати.

Ти, мій милий, дорогий,
Швидко глазоньки закрий.
А закриєш, сон прийде,
Свою казку принесе.

В ній і заїнька живе.
Він морквину там гризе.
А лисичка любить співати
І на ялинку дивитися.
Ось вже нічка на дворі.
Спить собака в буді.
Сплять і пташки, і дзига.
Ляж швидше на бочок.

Баю — баюшки, баю,
Синові пісеньку заспіваю.
Як мій милий буде спати.
Буду я його качати.

(Гавриш Д. — вихователь)

ЯС №5

Баю — баю, баю — баю!
Нашу доньку я качаю.
Спи, дівчатко, засинай!
Баю — баю, баю — бай!

Сплять іграшки і звірятка,
І жучки, і павучки.
Тиша стоїть колом,
Давай, доню, заснемо!

(Тетеркина С. А. — вихователь)

Сплять іграшки в куточку,
Сплять на полиці казки.
І моя доця спить,
Закривайтеся очі!

Ти грала цілий день.
Ти втомилася дуже.
Скоріше засинай,
І спокійної ночі!

Завтра буде новий день,
Знову, як нагорода!
Баю, баю, баю, бай,
Спи моя відрада!

Досвід переконує: постійне ніжне спілкування дівчаток з рукотворними м'якими ляльками, співаючи їм колискових пісень — це базова ступінь в прищепленні материнських почуттів на так званому екстрасенсорном етапі, тобто на етапі перетворення і одухотворення первинних почуттів.

Дорого заплатять матері, що передчасно отлучившие дітей від своєї любові, від грудей, від колискових пісень і велелюбних словоизлияний. І чим швидше ми сьогодні навчимо співати колискові пісні 4-6 річних дівчаток, тим більше добра, любові материнство ми отримаємо завтра.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты