У 2014 році виповнилося 100 років з початку Першої світової війни після закінчення якої мирраскололся на дві непримиренні ідеологічні сфери: стару — капіталістичну і нову — соціалістичну.

Історично новим явищем стало те, що над націями була зведена так звана ідеологічна надбудова, нова віра народів Інтернаціонал.

Весь світ насилля ми зруйнуємо до основанья, а затем....

А потім, з 1929 року, в найбільш розвинених в промисловому відношенні країнах наступила Велика депресія. Криза світової економіки вразив США, Канаду, Великобританію, Німеччину, Францію і на противагу Інтернаціоналізму породив Націонал-соціалізм на чолі з новим Наполеоном німецького штибу — Адольфом Гітлером.

Найбільшою мірою від кризи постраждали великі промислові міста, а в ряді країн практично припинилося капітальне будівництво. Через скорочення платоспроможного попиту населення міст, ціни на сільськогосподарську продукцію впали на 40-60 %, в результаті чого сільськогосподарське виробництво стало збитковим.

Але світ капіталу (насилля), не чекаючи руйнування його до підстави, в 1941 році зіштовхнув лобами Сталінський інтернаціоналізм і Гітлерівський націонал-соціалізм.

У результаті Другої світової війни Німеччина і Японія були перетворені в руїни. Франція була розгромлена на полі бою, її авторитет у світі впав. Великобританія перетворилася у молодшого партнера США — своєї колишньої колонії. СРСР поніс величезні людські і матеріальні втрати, а вся промисловість була заточена під ВПК (військово-промисловий комплекс).

І тільки США залишилися в безсумнівному виграші, ставши супердержавою номер один, бо з осені 1939 року до осені 1943 року їх промислове виробництво зросло майже у 2,5 рази.

Свій успіх США закріпили на Бреттон-Вудській конференції (офіційна назва — Валютно-фінансова конференція Організації Об'єднаних Націй), яка проходила 01-22 липня 1944 року в США (штат Нью-Хемпшир, Бреттон-Вудс).Учасниками конференції були 44 держави, в тому числі і СРСР, які домовилися про заснування Міжнародного валютного фонду. Статутний капітал Міжнародного валютного фонду становив 8 мільярдів 800 млн. доларів США, а квоти провідних країн виглядали наступним чином:
США— 2 750 000 0000 (31,25 %);
Великобританія— 1 300 000 000 (14,8 %);
СРСР— 1 200 000 000 (13,6 %);
Китай — 550 000 (6,25 %);
Франція — 450 (5,1 %);
Індія — 400 (4,5 %);
Канада — 300 (3,4 %).

Стаття 4 Статуту МВФ в центр всієї системи поміщала золото або долар США, у співвідношенні за одну тройську унцію золота (приблизно 32 р. золота) 35 доларів США.
При цьому кожен член МВФ повинен був встановити валютний паритет (офіційний курс національної валюти до золота чи резервної валюти і не допускати відхилення курсу від паритетного більш ніж на 1% у ту або іншу сторону. Внески країн повинні були проводитися в золоті і у власній національній валюті. Золота частина внеску повинна була складати або 25 % суми квоти даної країни, або 10 % її золотого запасу, а інша частина в конвертованій валюті.

У 1965-му році, на зустрічі з президентом США Джонсоном, президент Франції Шарль де Голль зажадав від США, згідно з Бреттон-Вудською системою міжнародних валютних розрахунків, обміняти на 1,5 мільярда доларів за задекларованому курсу — 35 доларів за унцію. І коли президенту США Диндону Джонсону доповіли, що французький корабель, завантажений зеленими фантиками, знаходиться в нью-йоркському порту, то Л. Джонсон пообіцяв президенту Франції серйозні проблеми.І вже з липня 1966 Франція вийшла з військової організації НАТО, залишаючись учасницею політичної структури Північноатлантичного договору.

15 серпня 1971 року президент США Річард Ніксон оголосив про тимчасове припинення конвертованості долара в золото через невідповідність реальної купівельної спроможності долара щодо декларованого золотого паритету. Але при цьому Бреттон-Вудська система міжнародних валютних розрахунків не була переглянута.

Після практичної скасування конвертованості долара в золото, Федеральна резервна система (ФРС) заснована ще в 1913 році у вигляді незалежного федерального агентства для виконання функцій центрального банку і здійснення контролю над комерційної банківською системою США, стала друкувати долари в тих кількостях, які були необхідні для уряду США.

Якщо в 1965 році Президент Франції Шарль Де Голль просив обміняти 35$ на одну золоту унцію (за паритетним курсом 1944 року), то в 2011 році одна золота унція торгувалася вже за 1 700$. Таким чином за 46 років (з 1965 р. по 2011 р.) долар ЗНЕЦІНИВСЯ по відношенню до золота в 50 разів і це нині вже розуміють не тільки Президенти і фінансисти, а й просте населення розвинених країн.

Знецінення долара по відношенню до золота (нафти, природного газу та інших високоліквідних природних ресурсів) призведе до того, що основні кредитори США — Китай (26% відсотків від всіх зовнішніх боргів США) і Японія (21% відсоток від усіх зовнішніх боргів США) зажадають від боржника розплати не знеціненими зеленими фантиками, а реальним товаром (послугами). Що безсумнівно призведе до конфлікту — Третьої світової війни.

Історично всі серйозні збройні конфлікти у світі відбувалися з-за доступу до ресурсів (земля, раби і золото), бо основними виробничими ресурсами є Земля (1); Людський працю (2); Капітал (3).

Росія є найбагатшою країною в світі за ресурсу № 1, її територія становить 17 млн. кв. км, тоді як в США і Китаї цього ресурсу тільки за 10 млн. кв. км, а в Індії — 3 млн. кв. км. (як у нас в Якутії, де всього 900 тис. жителів). Тому, умовно, можна виділити наступні основні держави по кожному з цих трьох основних ресурсів:
1 — Росія (приблизно 30% від усіх розвіданих природних ресурсів);
2 — Китай (вже зараз де-факто трудова фабрика США);
3 — США (капітал, за підсумками Бреттон-Вудської міжнародної конференції 1944 року).

Злам цієї сформованої системи можливий лише в результаті Третьої світової війни і тому зовсім не випадково голландський економіст, лауреат Нобелівської премії Ян Тінбергеном (1903-1994 рр.) попереджав весь світ про те, що:
Забезпечення безпеки не можна віддати на розсуд суверенних національних держав. Ми повинні прагнути до створення децентралізованого планетарного суверенітету і мережі сильних міжнародних інститутів....

І до цього, світове співтовариство, так чи інакше прийде, принцип відносної справедливості розподілу ресурсів між сильними державами переможе, але хотілося щоб це сталося не через світові війни, а шляхом економіко-політичного консенсусу укладеного між трьома великими державами — Росією, Китаєм і США.

Якщо ж у найближчій п'ятирічці не буде створений цей потрійний союз, то в недалекому майбутньому Китай проковтне Росію і навіть не поперхнеться, а США, при якому зручному випадку, ще й підштовхне до цього свою виробничу фабрику.

Ми не замислюємося над тим фактом, що ще 100 років тому на планеті Земля проживало 2 млрд. чоловік, а нині вже більше 7 мільярдів.
Зростання населення відбувається за рахунок жовтої та чорної рас, а біла раса вимирає. Нині перші дві раси (жовта і чорна) складають 5/6 чисельності населення Землі і практично визначають весь її приріст.

Вчені вважають однією з основних причин вимирання білої раси — порушення основного еволюційного закону боротьби за виживання і гонитвою за успішної життям, коли діти стають тягарем.

Якщо раніше (до 20-го століття) виживали найбільш життєздатні представники білої раси, а слабкі вмирали, то зі зростанням досягнень медицини та якості життя біла раса дозволила також виживати і найбільш слабким своїм представникам, слабким як у фізичному так і в інтелектуальному плані.

Тільки за 8 місяців 2014 року по Росії така сумна статистика:
— народжене = 1 062 888 осіб;
— померло = 1 542 872 чол.;
— мігрувало = 256 835 чол.

Таким чином, за період з 01.01.2014 за 01.09.2014, загальний спад постійного населення Росії (з міграцією) склала 736 819 осіб.

Скоро і без воєн в Росії від Владивостока і до Уралу оселяться китайці, а в європейській частині будуть обживатися представники мусульманського населення РФ і країн СНД (а до них долучаться ще й біженці з Близького Сходу).

Крім того, як в Росії, так і в Китаї дика статева пропорція населення.
Станом на 01.09.2014 року в РФ налічувалося 66 050 179 чол. (46.3%) — чоловічого населення і 76 758 799 осіб (53.7%) — жіночого населення.

Тоді як, наприклад, в Китаї навпаки чоловічого населення на 52 млн. чол. більше, ніж жіночого. Рішення КПК з проблем перенаселення за принципом одна сім'я — одна дитина в аграрній країні привело до відповідного результату, бо селяни своїм розумом розуміли, що без мужика господарство в селі не виживе і вже в утробі матері були змушені позбуватися від дівчаток.

Російська газета, ще в жовтні 2007 року, опублікувала статтю під заголовком Полювання на дружин. Китайські женихи приїжджають в Примор'ї на пошуки наречених, в якій оповідала:
Багаті жителі Піднебесної — завидні женихи. Не п'ють, не б'ють, працюють не покладаючи рук і бережуть своїх світлошкірих жінок як зіницю ока. А як вони ставляться до дітей! Втім, особливе ставлення до підростаючого покоління у китайців, які звикли до твердої демографічної політики, в крові. Про все це мені розповіла Карина, щаслива руська дружина китайського чоловіка. Познайомилися вони по Інтернету, а вперше зустрілися в прикордонному Суйфеньхе.Шанувальник-іноземець дівчину зачарував, і через півроку Каріна вже приміряла традиційні червоні весільні туфлі.(http://www.rg.ru/2007/10/19/reg-primorie/ohotanazhen.html).

Якщо три великі ресурсні держави не прийдуть до консенсусу щодо подальшого використання і перерозподілу ресурсів, то виходячи з реалій сьогоднішнього дня, Росія виявиться третьою зайвою і американці здадуть за борги наші Далекий Схід, Сибір, Камчатку і Сахалін разом з Курилами двом своїм основним сьогоднішнім кредиторам — Китаю і Японії.

Антон Третьяков

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты