Ось уже кілька століть всі основні нитки контролю світової влади йдуть до королівської сім'ї Великобританії. Зараз Британія розробляє відразу кілька напрямків, на яких вони сподіваються повернути колишню могутність і реалізувати свій проект глобальної англійської монархії.

Британську королеву звинуватили в наркотрафіку

Частину багатства королеви Англії складають доходи від обігу наркотиків.
[Заявив] Жак Шемінад, кандидат у президенти Франції на виборах 2012 року.

Фінансовий регулятор Великобританії оштрафував банк британської королеви за недотримання процедур, спрямованих проти відмивання грошей, а кандидат в президенти Франції заявив, що частина доходів королева отримує від наркотрафіку.

Управління фінансового контролю (FSA) наклало штраф на банк британської королеви — Куттс Банк в розмірі 8,75 мільйонів фунтів стерлінгів за те, що банк не проводив правильної перевірки публічних посадових осіб і за те, що він не перешкоджав відмиванню грошей.

Банк Куттс допустив серйозні та систематичні порушення, які тривали майже три роки. В результаті виник неприйнятний ризик того, що Банк Куттс обробляв гроші, отримані злочинним шляхом, — йдеться в офіційній заяві на сайті Управління фінансового контролю.

Ця звістка з'явилася менше ніж через тиждень після того, як аутсайдер президентської гонки у Франції заявив, що королева зобов'язана своїм багатством наркоденьгам, які відмивають єврейські банкіри в лондонському Сіті.

21 березня незалежний кандидат на пост французького президента Жак Шемінад заявив, що частина стану королеви Англії надходить від наркотрафіку.

«Ні, не вся власність, є ще кілька джерел. Але це серія трафіку, в якому, так, є наркотрафік, — сказав Ж. Шемінад, виступаючи на парламентському телеканалі LCP.

Банк Куттс, відомий як банкір британської королеви, піддався критиці за значні, широко поширені і неприйнятні порушення, як висловилася Трейсі Макдермот, виконуюча обов'язки директора відділу фінансових злочинів в Управлінні фінансового контролю.

Розмір покарання показує, наскільки серйозними ми вважаємо ці порушення, — сказала Макдермот.

Під диктатурою британської королеви

Ось уже кілька століть всі основні нитки контролю світової влади йдуть до королівської сім'ї Великобританії. Давайте спробуємо розібратися в цьому питанні.
Офіційно вважається, що у Великобританії «конституційна монархія». Як би обмежена.
Але.

англійська королева має право ОГОЛОШУВАТИ ВІЙНУ (без законодавчих обмежень і без пояснення причин);
англійська королева має право відправляти у відставку уряд (аналогічно);
англійська королева має право розпускати парламент; раз на рік вона виступає перед парламентом і озвучує свої вимоги на найближчий час (тобто фактично формує політику держави). В домашніх справах повноваження Корони широкі. Призначення міністрів, таємних радників, членів виконавчих органів та інших посадових осіб. того Ж, монарх є главою збройних сил (британська армія, королівський флот, королівські ВПС і розвідка). Прерогатива Суверена — оголошувати війну, укладати мир, направляти військові дії.

Стосуються прерогативи королеви та закордонних справ: обговорювати умови і ратифікувати договори, союзи, міжнародні угоди; парламентські рішення не потрібні. Суверен також акредитує британських високих комісарів і послів, і приймає іноземних дипломатів.

Також Суверен вшановується джерелом справедливості, і призначає суддів за всіма видами справ.

Загальний закон говорить, що Корона «не може помилятися»; монарх НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАСУДЖЕНИЙ у суді за кримінальні злочини.

Фактично королева контролює ВСІ гілки влади — законодавчу, виконавчу і судову. І, нарешті, монарх — Верховний правитель англіканської церкви і може призначати єпископів і архієпископів (тобто глава не тільки світської, а й духовної влади, чого немає ніде в світі, навіть в Ірані).

БІЛЬШОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НЕМАЄ ЖОДНОЇ ЛЮДИНИ В СВІТІ. Навіть корейський «чучхе», якого «демократичні ЗМІ» виставляють прикладом диктатора, нервово курить в коридорі.

Більш того, внутрішньої майже абсолютної влади їй не достатньо. Не рахуючи десятків країн Британської Співдружності, які формально незалежні, в 16 країнах британська королева ОФІЦІЙНО вважається главою держави і її представляють ПРИЗНАЧАЮТЬСЯ королевою генерал-губернатори.

Серед цих країн, наприклад, Канада, куди британська королева кожні два роки їздить з «дружнім візитом», який насправді є інспекцією. Генерал-губернатор запевняє королеву у своїй лояльності, звітує про поточний стан справ і вислуховує інструкції на найближчий час. Якщо королеву щось не влаштовує — вона його звільняє і призначає нового.

Яка демократія, про що ви? Жорстка вертикаль влади, нікому не підконтрольна.

Чомусь безпідставно вважається (я підозрюю, що це результат потужної ідеологічної промивання мізків), що всі королівські прерогативи є фікція і данина традиції.

Між тим, у разі особливої необхідності королева проявляють всю повноту влади. Так, у 80-ті вона позбавила (на час) Маргарет Тетчер інформації, що надходить від розвідки МІ-6. Вона ж особисто ввела війська в райони, охоплені шахтарськими заворушеннями.

І саме королева у вищій інстанції приймала рішення про направлення військ в Ірак.

Крім того, слід враховувати і такий маловідомий факт: принц Чарльз контролює так званий «Острівний клуб», що включає в себе 4000 олігархів з усіх країн Співдружності. Це фінансово-економічний «кулак» британської монархії, стуком якого вона може відкрити або вибити багато дверей.

Більш того, 117 корпорацій, чиї штаб-квартири знаходяться в лондонському Сіті, що входять до списку 500 найбільших корпорацій світу. І власниками і главами практично всіх цих корпорацій є члени палати Перів (в тому числі і сумно відома корпорація «Ренд»).

Я не розводжу тут ніяких теорій змови — усе це загальновідомі факти, які є у вільному доступі в інтернеті. Єдине, що я зробив — це зібрав їх разом і подивився неупередженим поглядом.

До речі, про демократію і парламентаризм. Виборною у Британії є лише нижня Палата Громад. Верхня, має повноваження скасовувати рішення нижній — Палата Перів, є СПАДКОВОЮ.

Представники цього дворянської еліти практично поголовно ведуть свій рід від представників таких «достойних» професій, як рекетири, грабіжники, контрабандисти, торговці наркотиками, зброєю і рабами, пірати. Просто замість «страусових туфель» у них пишні герби та іменні лівреї.

Між іншим, про піратство. По численним непрямими свідченнями нитки від піратів, південно-китайських та інших піратів ведуть прямо в Британське Адміралтейство. Саме звідти, за твердженнями джерел, йде злив інформації піратам, кого, де і коли грабувати. Адже зауважте, незважаючи на постійні хитрощі капітанів обійти небезпечні води, зміни маршруту та інші хитрощі, пірати стабільно знають, де пройдуть судна, коли і якою на них буде вантаж (і вибирають найбільш незахищені та дорогі).

Я не можу навести тут неспростовних доказів (якби вони у мене були, то я б давно передав їх до суду), але непрямих вказівок на це дуже багато.

І не можна забувати, що саме британська корона безпосередньо займалася торгівлею наркотиками протягом як мінімум двох століть (це для тих, хто забув про «опіумні війни»). І аж ніяк не чай возили «чайні кліпери» — з-за чаю не почалася б американська війна за незалежність. Просто патріотам набридло, що їх народ знищують наркотиками, і вони потопили чергову партію

Втім, значну частину торгівлі наркотиками британські спецслужби контролюють досі. Американське вторгнення в Афганістан почалося тому, що таліби розгорнули війну з наркотиками, знищили на своїй території всі посіви маку та опіуму, а також скоротили наркотрафік через свою територію в десять разів. А втрачати сорок-п'ятдесят мільярдів доларів наркообігу для британців виявилося дуже неприємно, і вони спровокували своїх агентів впливу в США на вторгнення.

Ліндон Ларуш (і ряд інших дослідників теж) прямим текстом говорить, що Адміністрація Президента переповнена британськими агентами впливу, а їх діяльність спрямована на знищення США. США, за його словами, стрімко перетворюються у фашистське держава, в повній відповідності з британськими фашистськими доктринами (ви ж пам'ятаєте, що ідеологія фашизму виникла саме на Острові?).

Ви досі не вірите, що таке можливо? Тоді згадайте прізвища засновників ФРС США (приватної контори) — це Варбурги, Моргани, Рокфеллери і Ротшильди. Чи британські пери, або банкіри британських перів.

До речі, сер Генрі Морган отримав титул пера і пост губернатора Ямайки за піратство. Як і сер Френсіс Дрейк, і багато інших.

Зараз Британія розробляє відразу кілька напрямків, на яких вони сподіваються повернути колишню могутність і реалізувати свій проект глобальної англійської монархії.

По-перше, існує канал, по якому британські еліти впливають на американські. Тут особливу роль відіграє т. н. «Британсько-Американська спільнота», роль якого розкриває у своїх працях і виступах політик, вчений і дослідник Ліндон Ларуш. Існує ціла мережа організацій, клубів та дослідницьких центрів (у їх числі ультраправа Domestic Fascist Network), які опосередковано формують політику США, будучи при цьому британськими по власності і по суті.

По-друге, Англія серйозно має намір розширювати склад країн-членів Співдружності. Так, на саміті в Тринідаді і Тобаго туди була прийнята Руанда. Незвичність ситуації полягала в тому, що ця країна ніколи не була англійською колонією — раніше вона належала Бельгії і Німеччини. При цьому, коли в Руанді в 1994 році почався геноцид тутсі, «Захід» довгий час потурав цьому.

Це свідчить про те, що Англія розгорнула певне геополітичне наступ, покликане встановити гегемонію в країнах третього світу.До речі, плани по розширенню БС були озвучені ще в 2007 році його генеральним секретарем Доном МакКинонаном. Тоді в числі кандидатів називалися Руанда, Ємен, Сомалі та Ізраїль.

Крім того, з колишніх британських колоній не захотіли перебувати в складі Британської Співдружності Ірак, Єгипет і Ізраїль. Крім того, в Лівії та Ірані знаходяться нафтові родовища, які раніше перебували у власності «Брітіш Петролеум».

Не підкажете, куди була спрямована американська агресія? І де останнім часом відбуваються спонтанні народні виступи»? Дивно, саме в цих країнах!

Технологія спроби проведення «оксамитової революції» в Ірані на 90% співпадає з тією, яка була застосована в Україні в 2004 році. Навіть символіка і «фішки» практично збігаються, тільки замість помаранчевого обрано зелений колір ісламу.

У свій час зі складу Британської Співдружності виходив і Пакистан (що для нього теж закінчилася тяжкими наслідками, державним переворотом 1977 року і приходом до влади військових). Після чого через кілька років він знову увійшов в Британську Співдружність.

Практика організації повстань і підтримки сепаратистів для Британії характерна вже століттями. Полковник Лоуренс, який отримав прізвисько Аравійський, організував у 1916-1918 відоме повстання бедуїнів проти Оттоманського панування. Фільми показують його у романтичному світлі, але в реальності це був типовий британський офіцер, холоднокровний і розважливий, чиїм завданням було послабити Оттоманську Імперію.

Отримали араби свободу після повстання тоді? Ні, буквально через пару років вони потрапили під британський «протекторат». І вже британські компанії (той самий горезвісний «Брітіш Петролеум») почали качати близькосхідну нафту.

Взагалі, у світі досить багато авторитарних правителів. І в Азії, і в Африці, і в Латинській Америці. Але претензій до багатьох із них з боку «освіченого Заходу» немає, оскільки вони не заперечують проти неоколоніальної політики, викачування природних ресурсів своїх країн і пограбування своїх народів. А термін «недемократичний режим» застосовується лише до тих з них, хто чинить опір грабунку.

Хто в світі вважається головними тиранами? Фідель Кастро, Уго Чавес, Муаммар Каддафі, Ахмадінеджад, Лукашенко.Що у них спільного? Тільки одне — скрізь у цих країнах була проведена націоналізація природних ресурсів (у разі Білорусії — не проводилась приватизація), що не дозволяє Імперіям безкарно красти їх ресурси.

Можна з великою мірою впевненості говорити, що «недемократичний» в кривих дзеркалах західної пропаганди давно означає в реальності «патріотичний, який діє в інтересах своєї країни».

Причому діяти нишком, підкилимно, інтригами і підступністю, для британської корони не є новиною.

Олдос Хакслі, британець, знаменитий своєю антиутопією «О, чудовий новий світ!», наводить у своїх дослідженнях численні факти підкупу британцями (після провалу чергової висадки експедиційних військ) голів країн, які увійшли в антинаполеоновскую коаліцію. Підкуповували дажемонархов, в тому числі російського Олександра (якого біса інакше йому було вести військо під Аустерліц, де його розбив Наполеон?), використовуючи для цього банкирскую мережа Ротшильдів.

Саме в країнах, колишніх колоніями Великобританії, з'явився термін «comprador — людина, яка представляє інтереси іноземного капіталу в своїй країні». Оскільки британці правили не тільки силою зброї, але і активно підкуповували і розбещували місцеві еліти. Причому не тільки військові і політичні, але й інтелігенцію (формуючи з неї дисидентів) і торговців.

До речі, саме компрадорська буржуазія найактивніше виступала проти національно-визвольних і соціалістичних рухів в колоніях, ніколи не підтримуючи їх і завжди діючи, як «п'ята колона».

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты