ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Причини войовничості Хілларі Клінтон

причини войовничості хілларі клінтон

The American Conservative не сумнівається в агресивному зовнішньополітичному підході Хілларі Клінтон у разі її можливого президентства.

З боку Хілларі Клінтон було б нерозумним справою проводити ще більш активну та агресивну політику на посаді президента, тому що подібний підхід в будь-якому випадку небезпечний і загрожує американським інтересам. Для будь-якого американського президента чинити так, як Клінтон збирається вести США, дійсно виглядає безглуздо, але це не означає, що цього не станеться.

Існують, принаймні, чотири головні причини, згідно з якими у нас є підстави припускати, що зовнішня політика Хілларі Клінтон виявиться ще більш войовничою і інтервенціоністською, ніж при Обамі.

По-перше, Клінтон послідовно дотримується загальноприйнятої у Вашингтоні точки зору про те, як США повинні відповідати на який-небудь конфлікт, або криза. Вона завжди підтримує більш агресивні заходи за кордоном почасти ще й тому, що аналітики і експерти у Вашингтоні, як правило, схильні закликати саме до такої реакції. З цілого ряду причин Клінтон не збирається вступати з ними в протиріччя.

По-друге, Клінтон не зможе зосередитися виключно на внутрішніх реформах, так як іноземні події і загальне схвалення ідеї лідерства США не дозволять їй зробити це. Напевно в найближчі чотири роки в світі відбудеться чергова громадянська війна або міжнародна криза, і вона буде змушена щось робити у зв’язку з цим приводом, що буде означати більш глибоке участь США, ніж більшість американців хотіли б бачити.

По-третє, Клінтон буде мати мало можливостей просувати свою порядку у внутрішніх справах в умовах рішучого опору в Конгресі. Навіть якщо у неї буде більшість у Сенаті, в Палаті представників вона його не отримає, а значить є сумніви, що їй вдасться наполягти на істотних внутрішніх реформах. Одна зі сфер, в якій Конгрес діє абсолютно покірно, є зовнішня політика, якої Клінтон буде приділяти непропорційно велику кількість свого часу, тому що в неї не вистачить важелів для того, щоб розбиратися з внутрішніми проблемами.

І, нарешті, по-четверте, Клінтон успадкує щонайменше дві поточні війни і в осяжному майбутньому треба приділяти левову частку свого часу.

Обама керував країною на тлі 8 років безперервних воєн, в тому числі двох військових конфліктів, які він почав і продовжив незаконним чином, без схвалення Конгресу. Роки Обами нагадали нам про сумну істину: публіка терпить зарубіжні війни до тих пір, поки прямі витрати США і втрати американських життів залишаються на низькому рівні.Таким чином, нам варто очікувати, що Клінтон, подібно Обамі і своєму чоловікові, буде в значній мірі покладатися на повітряні кампанії і ракетні удари.Ймовірно, ми не побачимо повторення війни в Іраку, але події за сценарієм Лівії цілком можливі в тих місцях, про які ми зараз навіть не думаємо.

Пам’ятайте про те, що Клінтон ніколи не вважала лівійську війну катастрофою або помилкою, але мала на увазі під нею прояв розумної сили в кращому вигляді. Все це тому, що Клінтон ніколи не давала приводу засумніватися в войовничий характер, який при ній візьме зовнішня політика.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей