Я не історик, але знаю, що сьогодні серед істориків є різні думки з приводу того, коли почалася друга світова війна.Деякі історики, зокрема, вважають, що вона почалася за кілька років до того, як в результаті провокації на польсько-німецькому кордоні війська Вермахту вторглися на територію Польщі 1 вересня 1939 року.

Югославія — перша глава третьої світової війни.

Сьогодні багато політики, журналісти, громадські діячі говорять про те, що світ стоїть на порозі третьої світової війни.А, з моєї точки зору, вона вже почалася. В цій думці я не самотній. Деякі датою початку третьої світової війни називають 11 вересня 2001 року, коли сталася найбільша провокація в Нью-Йорку. Вона дала можливість світової закуліси почати глобальну війну проти всього людства під брехливим прикриттям боротьби з міжнародним тероризмом. Але можна назвати ще більш ранню точку відліку — військову агресію НАТО проти Югославії, яка розпочалася 15 років тому.24 березня 1999 року були скинуті перші бомби авіації північноатлантичного альянсу на Югославію, знаходиться в центрі Європи.

В цілому, війна в Югославії означала руйнування всієї системи міжнародних відносин, що існували понад півстоліття.Почалася нова епоха — неподільного диктату і свавілля США, які, використовуючи військові засоби, почали втручатися в справи будь-якої країни, знищувати людей, міста, будівлі, підприємства, мости, отруювати землю і річки. Нинішні події на Україні значною мірою є повторенням того, що відбувалося в Югославії в останнє десятиріччя 20 століття.Відбувається повільна, але неухильна ескалація неоголошеної третьої світової війни. Причому вістря її спрямовано проти Росії.

Росія повинна зробити необхідні висновки з подій в Югославії. Головний з них — висновок про необхідність діяти відповідно до умов військового часу (мобілізація економіки, зміцнення оборони, створення альянсів союзників для боротьби з коричневою чумою 21 століття і т. д.). Упевнений, що третя світова війна буде важкої, довгої, але Росія та її союзники зможуть вистояти і перемогти. Немає сумніву, що сербський народ може і повинен стати одним з найближчих союзників Росії в третьої світової.

До перемог також треба готуватися. Про Білій книзі третьої світової.

Якою б важкою не була війна, але завжди слід готуватися до перемоги. Використовуючи аналогії другої світової війни, можна сказати: необхідність готуватися до нового Потсдаму. На Потсдамської конференції 1945 року одним з головних було питання про репарації за руйнування та збитки, завдані Радянському Союзу та іншим країнам антигітлерівської коаліції Німеччиною та її сателітами. На Потсдамській конференції радянська делегація озвучила цифри понесених Радянським Союзом збитків від війни.Облік цих збитків здійснювався Надзвичайною Державною комісією по встановленню і розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників і їх союзників і заподіяного ними збитку громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР в роки Великої Вітчизняної війни. Комісія була створена 2 листопада 1942 року Указом Президії Верховної Ради СРСР, мала великі повноваження і високий статус. За даними Комісії, прямий економічний збиток, заподіяний Радянському Союзу склав 679 млрд. руб., непрямий збиток — 1890 млрд.руб., а загальний збиток — 2569 млрд. руб. (всі оцінки — у цінах 1938 року). У валютному еквіваленті прямий збиток склав 128 млрд. дол., а загальний збиток — 357 млрд. дол. (в цінах і доларах 1939 року). Для порівняння можемо зазначити, що допомога, отримана Радянським Союзом за програмою ленд-лізу, за всі роки війни склала близько 11 млрд. дол.

Підготовка нового рахунку може вестись у вигляді складання міжнародної Білої книги, яку переможці пред'являть сьогоднішнім агресорам на новому Потсдамі. Така книга повинна стати міжнародно-правовим обґрунтуванням репарацій, які будуть покладені на агресорів — США і їх союзників по НАТО.

Звичайно, певна робота по обліку збитків третьої світової війни вже ведеться. Ось, наприклад, уряд Сирії повідомило, що до кінця 2013 року обсяг економічних збитків від військових дій так званої збройної опозиції (за якою стоїть Вашингтон) досяг 144 мільярдів доларів. Що еквівалентно трьом річним ВВП Сирії. Ймовірно, за підсумками 2014 року уряд оприлюднить оновлені, цифри збитків, які будуть набагато більше.

Після бомбардувань НАТО в Югославії (1999 рік) у Соціалістичній Республіці Югославії була підготовлена тритомна Біла книга з відповідними фактами розбою, вчиненого західними цивилизаторами. Але сьогодні актуальною є задача складання єдиної, міжнародної Білої книги. Причому на основі єдиної методології, з перехресним використанням експертів та інформації всіх зацікавлених країн. І, що найголовніше, Біла книга повинна містити вартісні оцінки збитків. Для того, щоб у подальшому стати основним документом для виставлення рахунку агресорам.Тобтодля визначення репарацій. Робота над Білою книгою повинна вестися на постійній основі, а не обмежуватися лише якимись епізодами. Зазвичай під репараціями розуміються відшкодування за збитки, які країни понесли від військових операцій. В сучасних умовах збитки заподіюються не тільки військовими діями. Слід також враховувати збитки від економічних санкцій і блокад, підривних операцій, інформаційної війни та інших форм агресії.Фактично необхідний постійний моніторинг збитків (саме такий постійний моніторинг здійснювала Надзвичайна Державна комісія у Радянському Союзі в роки Великої вітчизняної війни).

Першою главою Білої книги повинен стати рахунок Сербії як першої жертви третьої світової війни.

Міжнародна Біла книга, глава перша. Сербський рахунок.

Не викликає сумніву, що основна частина сербського рахунку — збитки від військової агресії США і НАТО, яка тривала з 24 березня по 10 червня 1999 року. Цифри, що характеризують масштаби цієї агресії сьогодні можна знайти не тільки в сербських ЗМІ (з посиланнями на Білу книгу уряду СРЮ), але також у джерелах країн Заходу. Нагадаємо ці цифри.Проти СРЮ було скоєно 35 000 бойових авіаційних вильотів, в яких було задіяно 1000 літаків і вертольотів;випущено понад 10000 крилатих ракет, скинуто 79000 тонн вибухівки (в тому числі 156 контейнерів з 37440 касетними бомбами, що заборонені міжнародним правом). Проводилися варварські бомбардування з використанням боєприпасів, що містять слабо збагачений уран.

Прямий матеріальний збиток. В ході бомбардувань НАТО, якими керував американський генерал У. Кларк, було вбито близько 2 тисяч і поранено понад 6 тисяч мирних жителів Югославії, знищено близько 50 фабрик і заводів, 18 електростанцій, 34 мосту, 50 лікарень і поліклінік, 480 шкіл, технікумів і вузів. Роботи позбулася близько 600 тисяч чоловік. За різними оцінками, загальна сума прямого матеріального збитку коливається від 30 до 100 млрд. доларів.При будь-якому розкладі нинішня війна НАТО завдала Югославії більший матеріальний і екологічний збиток, ніж багаторічна окупація Німеччиною під час другої світової війни. Такий висновок незалежних югославських експертів так званої Групи-17.

Екологічний збиток. Найбільш відчутні наслідки викликали удари НАТО по промисловому комплексу в

Панчево

: азотного заводу, нефтеочистительному заводу та нафтохімічному комплексу. Отруйні хімікати і з'єднання потрапили в атмосферу, воду і ґрунт, що створило загрозу для здоров'я людей та екологічних систем на всій території Балкан.Внаслідок дій НАТО відбулося отруєння повітря отруйними випарами від палаючих нефтекомбинатов, нафтою з підірваних бомбами резервуарів були отруєні

Дунай

та інші річки, забруднені ряд озер (найбільше — Скадарське озеро) і Адріатичне море. Бомбові удари НАТО по хімічним виробництвам стали прецедентом в історії. У зв'язку з цим міністр охорони здоров'я Республіки Сербії Лепосава Мілічевич заявляла: Наші хімічні заводи не бомбив навіть

Адольф Гітлер

НАТО ж спокійно робить це, знищуючи річки, отруюючи повітря, вбиваючи людей, країну. Над нашим народом проводиться звірячий експеримент з використанням новітнього зброї (Справа проти НАТО//Ехо планети. № 21 (580) 21-27 травня 1999). Можна додати, що в результаті використання авіабомб з ураном великі території виявилися забрудненими радіонуклідами, помітно зросла онкологічна захворюваність. Знову хочеться додати: до такого варварства не дійшов навіть Адольф Гітлер!

Побічні збитки — втрати, пов'язані із зупинкою виробництв, безробіттям, недоодержаними доходами. Такі втрати посилилися тим, що після бомбардувань 1999 року країна зазнала мародерскому розграбуванню західними компаніями, які скуповували активи, що залишилися за копійки. Для цього Заходом в Сербії були до влади були приведені слухняні маріонетки — Воїслав Коштуніца і Зоран Джинджич. Наслідки економічної політики маріонеткової влади після гарячої фази війни виявилися катастрофічними. 2,5 млн. громадян залишилося без яких-небудь доходів і засобів до існування.Безробіття в Сербії досягла неймовірного рівня в 40% працездатного населення. Такого і близько не було навіть у найважчі часи економічної блокади. Тільки в цьому році падіння виробництва склало 3,5%. У правлячої еліти не було ніякої програми розвитку країни. Все було спрямоване на одержання західної допомоги. А вона так і не матеріалізувалася. Сербів просто обдурили.

Збитки від економічної блокади. До межі урізана Союзна Республіка Югославія почала піддаватися жорстокої економічної і політичної блокади з 1992 року. З боку моря країна була блокована флотів США і НАТО. Перерізана була будь-яка поставка нафти, бензину, газу, медикаментів. Заборонено було все повітряне, залізничне і дорожній рух.Перервані були всі політичні, торговельні, культурні зв'язки із зовнішнім світом. Небо республіки контролювалося сполуками американської авіації.

До речі, до розряду непрямих збитків можна віднести і ті втрати, яких зазнали країни, що знаходяться по сусідству з Сербією, які традиційно були пов'язані з нею тісними економічними відносинами.

За даними лондонського Економіст Интеллиндженс Юніт — авторитетної аналітичної групи, що займається економікою, — загальний збиток країн Балканського регіону від війни в Югославії тільки в 1999 році був оцінений в 8 млрд. доларів. Тут і прямі фінансові втрати, і скорочення іноземних інвестицій, і зниження ВНП від економічного ембарго.

Компенсаційні вимоги як інструмент поточної політики.

Для практичного використання компенсаційних вимог не треба чекати закінчення третьої світової війни. Їх слід застосовувати вже сьогодні як ефективна зброя тиску на наших заклятих друзів. Одним із виявів імперського, несправедливого ставлення Заходу до Сербії є те, що він не бажав нічого чути про можливість хоча б часткової компенсації Сербії понесених нею збитків від військової агресії.Ось, наприклад, у червні 2004 року генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер повідомив уповноваженого з прав людини на території Косова і Метохії (Сербія і Чорногорія) Антоні Новинського, що альянс не має наміру платити мешканцям краю компенсації за шкоду, заподіяну їм під час бомбардувань НАТО в 1999 році. Генсек підкреслив, що це було зроблено союзними силами ненавмисно.

Захід іноді називав якісь суми економічної допомоги Сербії, яку він нібито надавав відновлення зруйнованого господарства. Однак все це лукавство, звичайні PR-акції. Після гарячої фази агресії проти Югославії до влади в країні (Сербії) прийшли такі прозахідні фігури як Зоран Джинджич. Вони почали проводити в країні реформи, які остаточно загнали країну у боргову кабалу. Була проведена масова приватизація державних активів, якою скористалися транснаціональні корпорації.Ті гроші, які США і ЄС направляли в Сербію у вигляді допомоги, фактично були фінансової підживленням західних ТНК. Населення Сербії ніяких реальних компенсацій не отримало.

У 2014 році в світовій політиці стали спостерігатися певні тектонічні зрушення, які значною мірою були породжені посиленням агресивністю Вашингтона в різних точках світу. Перш за все, на Близькому і Середньому Сході і на Україні.Ці зрушення позначилися і на російсько-сербських відносинах, на декілька більш впевненому (порівняно з попередніми роками) поведінку офіційного Белграда на міжнародній арені. Белград не підтримав антиросскийскую резолюцію Ради Безпеки по Криму, не прогнувся під тиском Вашингтона, який вимагав підключитися до санкцій проти Росії.Нарешті, влада Сербії запросили президента Російської Федерації на святкування 70-річчя звільнення міста від фашистських окупантів.

Здається, Белград вже дозрів для того, щоб почати висувати свої рахунки Захід за збитки останніх двох десятиліть.Втім, не дуже впевнено, але він вже почав це робити. У травні нинішнього року сербський президент Томіслав Ніколіч заявив в Раді Безпеки ООН (де обговорювалося питання Косово), що розраховує на компенсацію збитків від 78-денних бомбардувань НАТО в колишній Югославії в 1999 році.Я не скаржуся і не прошу виплат відшкодування за війну в класичному розумінні, але поки я президент Сербії, я нагадаю вам про ваших зобов'язання компенсувати нам величезний і непоправний збиток, завданий нашим цивільним об'єктам та економіці в цілому, — сказав Ніколіч на засіданні Радбезу ООН. В інтерв'ю журналістам Ніколіч сказав, що остаточний розмір збитку невідомий, але рахунок іде на десятки мільярдів доларів.

Треба згадати досвід Генуї.

Звичайно, важко розраховувати, що Захід в даний час буде оплачувати мільярдні рахунки Сербії. Захід вкрай скупий.Це наочно видно на прикладі України, яку він віддає перевагу годувати обіцянками, а реальної фінансової допомоги не надає. Але компенсаційні вимоги можуть стати важливим інструментом зовнішньої політики будь-якої країни.Згадаємо, наприклад, що в 1922 році на Генуезькій конференції Захід намагався поставити на коліна Радянську Росію, вимагаючи від неї сплати боргів за кредитами царського і тимчасового урядів на суму 18,5 млрд. зол. руб.На тій конференції ми виставили колишнім союзникам по Антанті зустрічний рахунок за шкоду, заподіяну інтервенцією і економічною блокадою. Сума рахунку була 39 млрд. зол. руб. Для наших колишніх друзів по Антанті це був шок.Завдяки зустрічному рахунком ми зуміли відбити зазіхання наших жадібних друзів. Не малу роль наші компенсаційні вимоги зіграли і в тому, що через два роки після Генуї почалася смуга визнання нової держави. На цьому досвіді можуть вчитися як наші сербські друзі. Втім, і нам самим треба вчитися на власному досвіді.Треба враховувати, що грошові аргументи завжди швидше доходять до меркантильного Заходу, ніж аргументи, що апелюють до справедливості, рівноправ'я і прав людини.

В. Ю. Катасонов, проф., д. е. н., голова Російського економічного товариства ім. С. Ф. Шарапова.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты