ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Прогрес по-шведськи: неотроцкизм або «пост-иудопротестантское суспільство»

прогрес по-шведськи: неотроцкизм або «пост-иудопротестантское суспільство»

Швеція переживає кризу інституту сім’ї. Це результат багаторічної політики правління вирожденской іудо-протестантської (троцькістської) соціал-демократії, метою якої стало отримання повного контролю над людиною

Багато анти-християнські таємні суспільства, філософи, ідеологи від утопістів до ілюмінатів і комуністів мріяли побудувати суспільство загального щастя. Але пішовши від традиційних цінностей християнства, ці, переважно, пост-протестантські громади, зліплені за лекалами жидовствуючих, перманентно відтворюють жахливу ситуацію, яка склалася в Мюнстері в 1525 році, де анабаптисти — проповідники однією з версій протестантизму — гранично рационализировали християнства, не залишивши в його імітації та частки від вчення Христа — любові, співчуття і свободи волі людини.

Центральної доктриною анабаптистів стала іудейська старозавітна концепція Тоталітарного Бога.

Піддавшись на пропаганду цієї версії сатанізму, в місті почали встановлювати закони під керівництвом обраних вчителів і їх силовиків. Вони почали не тільки виконувати іудейські ритуали, але і руйнувати християнські символи, знищувати усе високе — вежі й дзвіниці; проводити богохулісні і сороміцькі театралізовані вистави; встановили норму володіння навіть на одяг — обумовивши, скільки людина може мати сорочок і панчіх. Потім почали обобществлять майно і жінок, страчували тих, хто не погоджувався на це.В результаті в цьому Новому Сіоні почався такий розпуста і насильство, що в місті не залишилося ні однієї дівчини, віком 10-11 років. Потім почалися масові страти — в результаті чого в Мюнстері не залишилося й половини населення.

Іудей стояв позаду цих порушників і цих расстриженних кліриків; його ще не було видно і не відразу побачать; але він вже робив приготування до свого виступу. Лютеранство, собиравшееся винищити католицтво, в Мюнстері, в свою чергу повинно було бути спожито анабаптизмом — писав французький історик Шкода Дро в журналі Стара Франція.

Практично ту ж світоглядну матрицю відтворили в середині ХІХ століття класики марксизму, а на початку ХХ століття втілили в життя юдо-більшовики, поки їх не ліквідував Сталін (і знову не реабілітував недобитий троцькіст Хрущов).

Цю ж матрицю відтворюють і сучасні жидовствующие — ліберали і неотроцкисти, головними принципами яких стали: віра в матеріально-технічний прогрес і розум, тотальний контроль і повне підпорядкування, відмова від приватної власності і сім’ї.

На сьогоднішній день країною, яка найбільш близько підходить до такого ідеалу, можна вважати Швеції. В економічному плані — там соціалізм, у релігійному — там домінує атеїзм, громадської моральності — тотальна толерантність.

При тому, що є і позитивні моменти — коли Швеція скоро стане першою в світі країною, яка повністю відмовилася від готівкової валюти, переходячи до грошей з деммерджем — в цій країні послідовно руйнується традиційна мораль. В результаті традиційні сім’ї в основному ліквідовані.

Забувши про поняття соборності, і поставивши на економічне процвітання і лібералізм з його свободою від сімейних зобов’язань і аж до статевої приналежності — ведена жидовствующими ідеологами Швеція остаточно перетворилася в —

ЗАБЕЗПЕЧЕНЕ СУСПІЛЬСТВО ВМИРАЮЧИХ НА САМОТІ

Як зазначала у своїй статті Ксенія Соколова і польські документалісти в циклі програм Postep po szwiedzku — чиї матеріали ми взяли за основу цього огляду, доповнивши своїми коментарями, — Швеція відома своїми суперконцернами (Вольво, Еріксон, Ікеа, Сааб) і масштабними соціальними програмами, спрямованими на підтримку незахищених верств суспільства. Частка валового внутрішнього продукту, затрачувана, приміром, на соціальне забезпечення людей похилого віку та людей похилого віку, — найвища у світі. Є безкоштовне медичне обслуговування.На фінансування охорони здоров’я йде близько 80% прибуткових податків.

Але є й інша статистика. У шведській столиці Стокгольмі 90% померлих кремують, 45% урн родичі не забирають. У переважній більшості похорон проходять без церемоній. Працівники крематорію не знають, чиї останки конкретно спалюють, бо на урнах — лише ідентифікаційний номер. З економічних міркувань, енергію, отриману від спалених урн, на вибір включають в обігрів власного будинку або в систему обігріву міста.

Відсутність похоронних церемоній — це лише частина загальної тенденції обривання почуттєвих та емоційних уз у багатьох шведських сім’ях. Редактор шведського видання Nyliberalen Генріх Бейке, пояснюючи причини явища, зазначає: Сім’я стала метою атак соціалістів, оскільки за своєю природою виступає організацією, альтернативною державним інститутам опікунства. Сім’я покликана захищати людину. Коли в неї виникають проблеми, наприклад відсутність грошей або погіршення здоров’я, людина завжди може звернутися за допомогою до родичів.Шведське держава прагне впродовж десятиліть розірвати ці сімейні стосунки та зв’язки, — допомагаючи безпосередньо кожній людині і в такий спосіб роблячи її залежною від себе.

Мабуть, ще точніше пояснив те, що відбувається ізраїльський публіцист Ісраель Шамір, який в одній зі своїх лекцій зазначив, що лібералізм має релігійні корені в іудаїзмі, який спрямований на руйнування всього неіудейського — так в лібералізмі Захист жінок і гомосексуальних відносин — передбачає ліквідацію сім’ї (у гоя не може бути повноцінної сім’ї). При цьому ліквідація сім’ї підвищує віддачу від найманого працівника.

ПРАВИЛЬНИМ КУРСОМ

Важко повірити, але ще до початку тридцятих років минулого століття Швеція була убогою аграрною країною, піддані якої масово емігрували в пошуках кращого життя.

Перший істотний дохід в країну принесла революція в Росії, після якої юдо-більшовики відмили у Швеції значну частину золотого запасу в ході т. н. паровозної афери[4].

Істотно розбагатіти Швеція зуміла під час Другої Світової війни завдяки своєму нейтрального положення економічного посередника, — а так само надання фашистської Німеччини кредитів, поставок озброєння і залізної руди для потреб німецької військової промисловості. Під проводом соціал-демократії в 1940-е і 50-е роки було здійснено низку реформ, які в сукупності заклали основи шведської держави загального добробуту. Тривалий період гегемонії соціал-демократів перервав економічна криза початку 70-х, і з 1976 року зміни кабінетів стали відбуватися частіше.

Сьогодні перебуває соціал-демократія отримала нового лідера — 55-річного Стефана Лювена, главу профспілки металістів, працював зварювальником. Цікаво, що у Швеції, яка славиться високим рівнем освіти та її доступністю (фінансування вишів на 80% здійснюється з держбюджету), Стефан Лювен став 4-м лідером партії без вищої освіти.Йоран Перссон був навіть прем’єр-міністром (1996-2006). По всій видимості, в Швеції не надають великого значення освітньому рівню політиків (згідно з дослідженнями, він найнижчий у Європі).Тут вважається нормальним, що міністр сільського господарства — фермер, а міністр охорони здоров’я — лікар. Уряд (і це закріплено в Конституції) тільки визначає напрямки, а керують країною центральні урядові установи.

Робити це їм стає все складніше. Впливають і загальна економічна криза і власні проблеми. Швеція старіє. Середня тривалість життя-78,6 року в чоловіків і 83,2 року у жінок. Частка населення віком від 80 років і більше досягла найвищого показника серед країн-членів ЄС — 5,3%. Із 9,3 млн. населення Швеції 18% — особи старше 65 років. За прогнозами, до 2030 року їх частка зросте до 23%.

Якщо ми хочемо, щоб у майбутньому наша пенсія була еквівалентна нинішній, ми повинні працювати довше, — заявив прем’єр-міністр Швеції Фредрік Рейнфельдт на форумі, присвяченому проблемам Північних країн, що відбувся 9 лютого 2012 року в Стокгольмі. — З урахуванням зниження народжуваності, на пенсію йти необхідно у віці 75 років, інакше ми повторимо сценарій Греції.

ПЛАСТИКОВІ БАТЬКИ

У Швеції кожна четверта дитина має коріння за її межами (дані офіційного бюлетеня (www.sweden.se). Найчастіше це вихідці з Іраку або колишньої Югославії. Вже виросло ціле покоління таких шведів. А тому тут звичними є найрізноманітніші національності і раси.

З народжених у Швеції дітей — 60% позашлюбні. 20% виховуються одним батьком. Молоді не квапляться оформляти стосунки — притираються у цивільних шлюбах, які називаються sambo — коли пари живуть разом, і serbo — коли живуть окремо. На число реєструються щорічно 38 тис. узаконених відносин — 31 тис. розлучень. У середньому за плечима кожного з подружжя по 3 шлюби, що означає наявність у дитини величезної кількості родичів і кількох батьків. Вони отримали назву пластикові батьки.Держава навіть фінансує дослідження, які повинні довести позитивний вплив такого типу стосунків на дітей: переходячи після чергових розлучень від одних батьків до інших, діти здобувають життєвий досвід і досвід соціальних відносин, який їм стане в пригоді в дорослому житті.

Оскільки звертання мачуха або вітчим пов’язані з не дуже приємними асоціаціями (тут теж знають історію про Попелюшку), і з-за нав’язливої пропаганди содомітських сімей, внушенная шведам ідеологія ліберальної демократії, що проповідує гендерна рівність, спонукали до вживання заміщають визначень батько 1 і батько 2.

Руйнування стереотипів про роль чоловіка і жінки в суспільстві є основним завданням загальнонаціональної програми дошкільного виховання. Ці методи навіть багатьом європейцям здаються надто радикальними. Так, сенсацією став дитячий садок Егалия, відкритий в 2010 році в Содермальме, районі Стокгольма. Працівники закладу замінили у звертанні до дітей він і вона, по-шведськи, відповідно, han і hon, на безстатеве слово hen, якого немає в класичній мові, але є в ужитку у гомосексуалістів.Відучуючи від гендерних стереотипів, дітям замість звичних казок читають книжки, в яких, приміром, два самці-жирафи дуже переживали, що не можуть мати дітей, поки не знайшли покинуте крокодиляче яйце.

ШВЕДСЬКА СІМ’Я

За даними шведської Асоціації сексуальної рівності (RFSL), у Швеції понад 40 тис. дітей мають батьків (або одного з батьків) — гомосексуалістів. Коли в 1995 році в країні було легалізовано гомосексуальні шлюби, парламент затвердив що це будуть шлюби суто цивільні, і вони не будуть освячуватися церквою. Однак гомосексуалісти теж хотіли мати таку можливість. Було зроблено першу поступку: їх благословляли, але без свідків, і відмовляли в молитві. Але гомосексуалісти хотіли повної церемонії і всього Мендельсона. В 1998 році у Швеції відбувся всеєвропейський парад геїв.Сенсацією також стала виставка дегенеративного фотографа Елізабет Олсен Валлін, що зобразила Христа та його апостолів гомосексуалістами. Виставка користувалася величезною популярністю, звісно, насамперед серед геїв.Одним з місць, де вона проходила, була кафедра Лютеранської церкви (потім виставку почали возити по світу — почавши з православної Сербії — одночасно пропонуючи надіслати у Белград загін поліцейських-содомітів з організації EGPA/Європейська асоціація геїв-поліцейських. Зрозуміло, що серби просто набили організаторам особи).

А в тій же Швеції справжні баталії розгорілися у 2003-2004 роках після виступу пастора Оке Гріна, який один з небагатьох у своїй проповіді не побоявся засудити гомосексуальні зв’язки, називаючи їх грішними. Він цитував фрагменти Святого письма, підкреслюючи, що Біблія дуже точно визначає гомосексуалізм як гріх. На що самі содомити відповідали: Біблія не зійшла до нас з небес, сама по собі не є Божим знаменням, не відповідає на всі наші запитання. Питання, які були актуальними в часи написання Біблії, — не наші запитання.

В результаті, за неповагу до сексуальної меншини пастор був засуджений Судом першої інстанції на місяць ув’язнення. Суд другої інстанції його виправдав. 2005 року справа дійшла до Верховного суду, який визнав пастора невинуватим. Це викликало протест содомітів, з їхнього боку на адресу пастора продовжують лунати погрози.

Гомосексуальних сімей стане більше, — передбачають в організації RFSL. Цьому сприяє ухвалення шведським парламентом закону про штучне запліднення лесбійських пар. За законом, жінки-лесбіянки мають право на екстракорпоральне запліднення за рахунок держави.

Показові стосунки всередині сімей збоченців. Рапорт RFSL також інформує: кожен третій випадок насильства у Швеції відбувається у лесбійській сім’ї. І хоча тут є куди звернутися в такій ситуації, у працівників установ не вкладається в голові, що жінки можуть бити одна одну, адже вважається, що за природою вони не агресивні. Проблема насильства існує і в чоловічих шлюби — що не дивно, оскільки сьогодні, фактично, множать серйозне психічне захворювання, 99,99% має у своїй основі соціальні, а не фізіологічні причини. Порок не лікують, а збільшують.

Відбувається величезна зміна ментальності і потрібна зміна традицій. Традиційна форма сім’ї не відповідає реаліям сучасності. Необхідні нові сімейні стосунки, — з інтерв’ю діячки молодіжного відділення шведської партії зелених Еліни Аберг польському виданню Wprost. — У нашій партії ми говоримо, наприклад, про полігамні зв’язки як суспільно прийнятних. Явище для Швеції не нове. На хвилі сексуальної революції минулого століття тут уже був досвід проживання молоді у спільних комунах, які шведською називаються колективи.Це явище, яке в Росії наполегливо впроваджували юдо-більшовики, поки їх не ліквідували націонал-більшовики минулого духовну академію Сталіна, було відображено в книзі Зраджена революція єврейського революціонера Лейби Бронштейна (Троцького)[6].

Звідки це йде?

Згаданий нами ізраїльський публіцист Ісраель Шамір переконливо показав, що лібералізм має релігійні корені в іудаїзмі, який подібний дволикого Януса — має два обличчя — для євреїв і для неєвреїв — вселяючи останнім світогляд саморуйнування.

Концепцію руйнування традиційного християнського суспільства підтверджує і соціальний психолог Кевін Маккдональд у книзі Люди, які будуть розселятися самі по собі, вказував, що етнічний релігійний плюралізм служить зовнішнім інтересам єврейства, оскільки… стає скрутним і навіть неможливим для гоїв розвивати єдині зв’язкові групи, об’єднані у своїй опозиції іудаїзму[7].

Що стосується пропаганди гомосексуалізму, то в книжці Певний народ: американські євреї і їх життя сьогодні, Чарльз Зільберманн чітко визначає, що: …євреї перебувають у безпеці лише у такому суспільстві, яке представлене великою кількістю різноманітних відносин і поведінки, так само, як різноманітність релігійних і етнічних груп.Наприклад, несхвалення гомосексуалізму веде до того, що більшість американських євреїв підтримують права геїв.

НЕДОТОРКАННІ

Шведське держава перейняло на себе практично повний контроль над вихованням дітей. Високі податки унеможливлюють утримувати сім’ю з однієї заробітної плати, і тому, як правило, обоє батьків працюють, а дитина протягом дня перебуває у школі або інших закладах громадської опіки.
Шведським урядом створено спеціальний інститут омбудсмена, покликаний захищати права та інтереси дітей. Є ціла низка організацій: BRIS (Права дітей у суспільстві) — чергова телефонна та електронна лінії для дітей і підлітків; Friends (Друзі) — допомога, якщо однолітки кривдять, і ін.

З 1979 року тут існує абсолютну заборону на тілесне покарання дітей. Батьки не можуть безкарно дати дитині потиличника, потягнути за вухо або підвищити на неї голос. За биття дитини загрожує 10 років в’язниці. Ще з дитячого садка діти в подробицях поінформовані про свої права і необхідність повідомляти поліції про такого роду події. І вони цим користуються. У конфлікті між інтересом дитини та інтересом батьків держава стає на бік дитини.

Гучного розголосу набула історія дівчинки-підлітка, яка звинуватила свого вітчима в побитті та сексуальних домаганнях. 12-річна Агнета розгнівалася на нього за те, що він приспав кошенят, а вона хотіла їх залишити. Вона звернулася до поліції, проінструктувавши свою молодшу 3-річну сестричку, що слід говорити. На підставі свідчень вітчима затримали і засудили. Мати, яка не повірила дочці, була позбавлена права батьківської опіки. Аґнету передали в прийомну сім’ю. Через 3 місяці дівчинка зрозуміла, що вчинила неправильно, спробувала повернути свою заяву і звільнити вітчима.Але юридична машина вже закрутилася. До того ж ніхто не сприймав каяття дівчинки серйозно, адже жертви інцесту дуже часто відмовляються від своїх свідчень. Дійшло до того, що жертва почала писати в різні інстанції, генеральному прокурору зокрема, де докладно описала всю історію, що вітчим невинуватий, що вона все вигадала, пояснила чому. Але прокурор теж не втрутився.

Втім, як ми пам’ятаємо, світогляд іудо-лібералізму наполегливо пропонує суспільству вважати педофілію нормою.Насамперед, тому, що талмуд абсолютно відверто виправдовує сексуальні стосунки з дітьми обох статей — починаючи з дитячого віку[9]. Ліберали в Швеції, так і на Заході в цілому[10], докладають всі зусилля для легалізації інцесту.

Що стосується виховання гоїв, то тут, згідно з рецептами троцькістів у праві виховувати дітей відмовлено не тільки батькам, а й учителям. До 8 класу учням не ставлять оцінок, невстигаючих не залишають на другий рік, ну й, звісно, нікого не виганяють зі школи. Учні говорять учителю ти і не зобов’язані відповідати на вчительські привітання. Учителі скаржаться, що в класах важко працювати через хаос, шум і агресію на уроках.

ДИКТАТУРА ТРОЦЬКІСТСЬКОГО СОЦИАЛА

У шведському законодавстві немає поняття влада батьків як у побутовому, так і в юридичному сенсі. Немає категорії батьківське право, є право опіки та відповідальності за дитину, яку за законом однаковою мірою несуть батьки і держава. Але держава вважає, що вона може краще опікуватися і виховувати, а тому втручається в сімейний виховний процес. Головною установою такого роду є Центральна рада з питань охорони здоров’я та соціального захисту, яку у Швеції називають соціального. Щорічно у батьків забирають у середньому 12 тис. дітей.Роблять це з добрими намірами. Приводом можуть бути помилки у вихованні, розумова нерозвиненість батьків і навіть надмірна опіка.

Так, Мар’яна Зигстроем була позбавлена батьківських прав, тому що надто опікувалася свого хворого епілепсією сина Даніеля. Хлопчик переходив із сім’ї в сім’ю, стан його погіршувався. Даніель написав матері близько 40 листів із проханням про допомогу, та зверталася в різні соціальні та урядові організації, але марно. Син помер, бо під час нападу черговий опікун просто не знав, як йому допомогти. Мар’яна Зигстроем висунула обвинувачення державі.Програла у всіх інстанціях. Більше того, держава зобов’язала жінку відшкодувати судові витрати в розмірі 1,5 млн. крон.

З цього приводу відомий скандинавський письменник і журналіст польського походження Мачей Заремба, який перейнявся історією Мар’яни Зигстроем і безрезультатно взивавший до справедливості зі сторінок шведських видань, сказав спересердя: Називати Швецію державою права — це похмуро жартувати. Він також зазначив, що шведська держава, яка в минулому столітті перетянувшее на себе обов’язки сім’ї, сьогодні вже не в змозі виконувати ці функції.Через брак грошей закриваються не тільки центри опіки, а й школи, дитячі садки.А коли державна модель не функціонує, доводиться мимоволі переосмислювати сімейні цінності: відомо, що мати заради порятунку своєї дитини кидалася під поїзд. Але досі цього не робила жодна соціальна комісія.

Між тим, ми змушені зазначити, що до тих пір, поки хвороба точно не діагностувати її не виличить. Так, поки ми не назвемо первоистоки описуваної вище смертельної соціальної хвороби суспільства гоїв — геноциду, організованого послідовниками іудаїзму і пост-іудаїзму (aka троцькізму) — суспільство ПРИРЕЧЕНЕ на невблаганну деградацію.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей