ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Роман Григоренко. Україна: стратегічне безсилля США

роман григоренко. україна: стратегічне безсилля сша

Кінцівка минулого тижня досить яскраво підтвердила істинність реальних, а не вигаданих ЗМІ установок основних гравців на Україні. Нагадаю, що після провокації з підривом автобуса в Волновасі в ніч з 16 на 17 січня Збройні сили України зробили спробу широкомасштабного наступу на позиції сил Опору Новоросії, яке для армії хунти закінчилася ганебним вигнанням з донецького аеропорту і заняттям ополченцями декількох невеликих населених пунктів, найважливішим з яких є Піски.

Також після невдалої атаки зберігаються оперативні можливості для взяття Маріуполя і виходу до важливого для економічної діяльності Новоросії порту.

Відразу ж після розгрому в ніч з 18 на 19 січня МЗС України виступив з ініціативою мирного врегулювання. Звернувся, природно, не до керівництва республік Новоросії, що було б цілком закономірно, а саме до керівництва Росії, хоча буквально пару днів тому напередодні настання Порошенко відкинув звернення президента Росії Володимира Путіна з закликом не вживати готується наступ. Тобто, по суті, офіційно поставивши на грань зриву Мінські домовленості, які й так, скажемо прямо, існували багато в чому на папері.Але тепер хунта готова розпрощатися з ними остаточно. Запеклі бої начебто припинилися, і справа знову повернулося до уповільненим перестрілок під час перемир’я. Хоча одне серйозне зміна все-таки є — досить серйозне психологічне і оперативно-тактичну перевагу зараз, як і після провального бліцкригу кінця літа — початку осені, знову на боці сил Новоросії. Тобтоситуація як би знову повернулася до мінським формату, проте реально тепер ініціатива на стороні Новоросії, яка тепер сама може самостійно стягнути даний формат перегляду в потрібний для нього момент часу.

Єдине, що виграла київська хунта, — це заява від 19 січня Єврокомісії про необхідність продовжити режим санкцій проти Росії. А ось це вже важливо і висвічує ті реальні рівні відношення до конфлікту на Україні основних акторів. Тобто зазначимо, що без провокації з початком наступу Єврокомісія могла б рекомендувати і скасувати санкції проти Росії, що було б безумовним поразкою США. Тобтодля того, щоб організувати тиск на європейців, США змушені були надати спершу тиск на керівництво України з тим, щоб воно пішло на чергову військову авантюру, отримало внаслідок цього гарненько по зубах, розгубив кілька відсотків підтримки і так негусто намазаного на виборчий бутерброд електорату і, головне — дало нові аргументи прихильників мирного вирішення конфлікту на тій території України, яка контролюється хунтою.

Тобто США підставили своїх нукеров на Україні по повній програмі виключно для того, щоб до знакової дати дати можливість рекомендувати Єврокомісії не скасовувати санкції проти Росії. Тобто якби не було авантюри української армії, то у США не було б аргументів для тиску на ЄС, і, цілком можливо, що ЄК рекомендувала б скасувати антиросійські санкції. Якщо це ще не провал, то переддень провалу, т. к.значна частина зовнішньополітичної могутності США виявилася задіяна для вирішення такого невеликого і, підкреслимо, абсолютно короткострокового тактичного питання, оскільки, незважаючи на рекомендації Єврокомісії, Європарламенту цілком може санкції та скасувати.

Це означає, що, незважаючи на вжиті США стратегічні зусилля для стримування Росії, на Україні вони зараз можуть грати тільки на рівнях тактичних, не довготривалих, розмінюючи свою зовнішньополітичну міць для досягнення короткострокових і недовговічних результатів. Це означає і проблеми з плануванням, і проблеми з цілепокладанням, а, можливо, і ще більш серйозну річ — що конфлікт на Україні і розглядається основними політичними силами США виключно як тактичний конфлікт.Відповідно, всі їхні заяви — не більше ніж блеф великого гравця, який, навіть усвідомлюючи всі ризики, тягне за собою програш ситуації на Україні, тому що гравець не хоче або не може грати на цьому майданчику на стратегічному рівні.

Якщо для США українська партія в силу цілого ряду причин має тактичний характер, то такою ж тактичний характер вона має і для Євросоюзу, у якого на Україні немає життєво важливих інтересів. Україну в цьому контексті розглядати не доводиться: її керівництво цієї партії відіграє роль виключно пішаків — більш або менш слухняних маріонеток.А ось що стосується Росії, то для Росії ця партія має, безсумнівно, стратегічний характер, яка в корені міняє диспозицію сил, і не тільки в Євразії, в силу того, що на цій території російської проживає переважно російський народ і повернення цієї території під російські прапори додасть абсолютно іншої вага у багатьох сенсах і самої Росії, так і в силу внутрішнього зміцнення імунної системи Росії, яке відбувається в даний час завдяки війни на Україні.

Якщо це все так, то кінцівка минулого тижня має досить серйозні висновки на майбутнє цієї партії. Оскільки якщо ця партія для США по тим чи іншим причинам має тактичний характер, то рано чи пізно вона буде програна. Але найголовніше питання полягає в тому, чому для США партія стратегічної важливості стала перетворюватися в тактичну?США, як показує розвиток подій, не змогли втримати для себе цю партію на рівні стратегічної і протягом року спустили всі свої стратегічні резерви, а тепер змушені розмінювати свою міць на досягнення якихось тактичних успіхів, які можуть бути перекриті одним серйозним ходом супротивника.

Чи Не означає це один з перших симптомів геополітичної немочі колишнього світового гегемона, останньої наддержави, яка вже не може, як і впала Римська імперія, тримати бунтівливі околиці під своїм контролем і змушена поступатися своїм прямим конкурентам, незважаючи на те, що вона за деякими параметрами перевершує нові центри сили на порядки?

Роман Григоренко

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей