Донині не вщухають пристрасті на тему російської золота: де його шукати і чи повернеться вона коли-небудь назад до Росії? Але мало кому відомо, що має місце ще один цікавий факт, згідно з яким ФРС США теж створена на основі російської золота. Його долю ми і спробуємо простежити...

У будь-якої країни, компанії або династії є своя красива легенда. Існує вона і в прізвищем Ротшильдів, тісно зв'язала воєдино всю світову економіку і фінанси. А почалося все рівно 200 років тому, в 1816 році, коли Франц Другий, імператор Австрійської імперії, завітав банкірської династії Ротшильдів дворянство, наділивши їх баронским титулом.До цього носили прізвище Амшель банкіри мали свій герб у вигляді золотого орла на тлі червоного щита, що в перекладі з німецької означало Ротшильд (червоний щит).

«Так з'явилася знаменита династія фінансистів, яка до середини ХІХ століття стала настільки могутньою, що диктувала свої умови вже цілим державам. Це змусило двох найбільших гравців, США і Росію, об'єднати свої фінансові зусилля, — розповідає професор кафедри фінансового менеджменту Російського економічного університету ім. Плеханова Ксенія Екимова. — Зокрема, про створення спільними зусиллями світового фінансового центру в противагу впливу клану Ротшильдів свого часу домовилися ще Авраам Лінкольн і російський імператор Олександр II.Росія готова була надати на ці цілі 50 тонн золота. Але планам об'єднання зусиль завадило замах на американського президента, який був смертельно поранений і незабаром помер.

Так що до створення спільного фінансового пулу справа дійшла лише на початку ХХ століття, коли був утворений світовий фінансовий центр з часткою російського золота майже в 50 тонн. Пізніше це золото і стало в 1913 році (на правах оренди) основою Федеральної резервної системи США.

Зрозуміло, що, втративши фінансову гегемонію, Ротшильди постаралися виправити ситуацію на свою користь. І це їм вдалося! Профінансувавши виборчу кампанію Вудро Вільсона, вони, по суті, поставили на чолі США свого чоловіка, який у подяку за це і віддав ФРС банкірам у приватну власність. Де-юре легітимність російського золота на службі (в оренді) у США була підтверджена Бреттон-Вудської конференції в 1944 році, коли світові фінансові центри і держави ратифікували міжнародну систему фінансових відносин».

ФАТАЛЬНІ ОБСТАВИНИ

Рано чи пізно все коли-небудь закінчується. Закінчився і строк оренди ФРС російського золота в 2013 році. Але до пори до часу про це ніхто не згадував, поки 22 січня 2015 року в інтернеті з'явилося інтерв'ю історика сім'ї імператора Олександра II Сергія Желенкова, який ще з кінця 1980-х років щільно працював з архівними документами, проливающими світло на долю російського золота.Історик стверджував, що Росія має саме пряме відношення до створення ФРС, більше того, вона є майже повноправною власницею Федеральної резервної системи, що підтверджується відповідними документами, наявними в шести примірниках — по три у кожній з сторін.

Першою загадкою стало таємниче зникнення самого інтерв'ю з Желенковим — воно просто зникло. Але інформаційний вкидання вже стався. В інтернеті на повному серйозі розгорнулася дискусія про можливості отримання від американців «відсотків за вкладом». Тема була швидко розтиражована.

До певного моменту заяви Сергія Желенкова ще можна було назвати маренням божевільного, якому не дають спокою скелети в шафі світової закуліси. Але 29 січня як грім серед ясного неба прозвучала офіційна заява глави Адміністрації президента РФ Сергія Іванова. Сергій Борисович закликав орієнтуватися на справжню російську історію та ідентичність.Говорив він і про наших справжніх ворогів — англосаксах, а також додав про переписування історії Другої світової війни. Здавалося б, загальні слова на тлі неприйняття заклятих ворогів.Але той, кому це було потрібно, миттєво все зрозумів: такі речі не відбуваються один за одним з лякаючою швидкістю — Желенков, Іванов... І якщо перший — всього лише історик, то другий — офіційна особа, яка наділена владою і відповідними повноваженнями.

ЗАГАДКОВІ ЗБІГИ

Реакція була блискавично: у двох центрах зберігання відповідних документів — Москві та Нью-Йорку — сталася пожежа. Причому розрив у цих пригодах по обидві сторони океану склав лише трохи більше доби. У Москві документи зберігалися в Інституті наукової інформації із суспільних наук (ІНІСН) РАН, який загорівся 30 січня 2015 року (на наступний день після заяви Сергія Іванова) і палав більше доби. Папери, що проливають світло на роль російського золота, входили в масив зібрання документів ООН. Саме він найбільше постраждав.

Ще не охололи головешки московського пожежі, як аналогічна НП сталося у нью-йоркському сховище документів, де знаходилися американські примірники угоди з ФРС. Правда, загоряння моментально локалізували, і вже через 30 хвилин пожежу було ліквідовано. От і не вір після цього в теорію змови. А був злий умисел? Судіть самі: через кілька годин, після того як усі вгомонилися, пожежа в нью-йоркському сховище спалахнув з новою силою. Та так, що його, як і в Москві, не могли загасити цілу добу. Що це, як не бажання за будь-яку ціну позбутися від непотрібних комусь документів?Тим більше що і в Америці, і в Росії експерти впевнено називають причиною пожежі підпал. Дивно і те, що в обох пожежах згоріло головне — картотеки, за яким можна було хоч щось відновити. Тепер про це доводиться лише мріяти.

У цьому зв'язку стає вельми цікавим той факт, що приміщення в ИНИОНе, де зберігалися у тому числі і секретні документи, знімала організація з промовистою про багато назвою — «Центр документації НАТО з проблем європейської безпеки». Хто пустив в інститут представників НАТО і чому в ИНИОНе більше дбали про «європейської безпеки», ніж про збереження документів, залишається таємницею за сімома печатками.

ЦІНА ПИТАННЯ

Отже, майже зі стовідсотковою ймовірністю можна стверджувати, що документи за участі російського золота у створенні ФРС назавжди втрачено. Чого ж ми втратили?

«Згідно згорілих документів, частка російського золота у Федеральній резервній системі США становить 88,8%,
— стверджує професор Ксенія Екимова. — І в документах чітко прописано, що за використання російського золота американська сторона зобов'язана за оренду виплачувати Росії 4% в рік. Між тим цих грошей ніхто нікому так ніколи і не виплачував».

І все ж можна просто порахувати, що ми могли б отримати при найкращому розвитку подій. При світових цінах на золото 50 тонн сьогодні еквівалентні приблизно 60 мільярдів доларів. Але так вийшло, що саме ці 50 тонн виявилися інвестовані в найбільший на сьогоднішній день світовий фінансовий інститут під назвою ФРС. А це вже не мільярди. За найскромнішими оцінками, мова може йти про трильйони і трильйони доларів. Але, як говориться, бачить око, та зуб не йме.

До речі, Федеральна резервна система США, де золото пропадає тоннами, стала вже притчею во язицех. Так-так, пропадає в прямому сенсі. Коли китайці кілька років тому наполягли на поверненні свого золотого запасу, який довгий час зберігався в США, на батьківщину, то отримали назад... злитки хрому, покриті тонким шаром благородного металу. Хром має з золотом схожу структуру та щільність, а отже, і вага.Тим не менш, це стало першим і останнім випадком імітації повернення з часів знаменитого демаршу генерала де Голля, який зумів у 1965 році вилучити у Франції з обігу всі американські долари і обміняти їх у США на золото. І якщо до цього інциденту в США гордо заявляли про «золотому стандарті» (забезпеченні кожного долара певною кількістю благородного металу), то після випадку з французами янкі швидко від нього відмовилися. Тому що слідом за Францією в чергу стали відразу кілька країн. А здійснення такого повернення могло просто зруйнувати ФРС і призвести до фінансового хаосу.

Станеться диво, побачить Росія коли-небудь своє золото? Якщо згадати історію «пригод» ще царського золота, то розійшлася по світу і осіле в Америці, Європі, Японії, інших країнах і на інших континентах, воно так і залишилося назавжди у своїх нових власників. Так що навряд чи варто з цього приводу відчувати хоч якісь ілюзії. Проте поживемо — побачимо.

Віталій Карюков

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты