Короткий аналіз стану головних галузей економіки. Іноземний член РАН, професор, керівник Центру стратегічних досліджень МДУ їм. Ломоносова Володимир Квінт впевнений, що в 2017 році нашу країну чекає економічна криза, яка потребує структурної перебудови всієї економіки.

Влади завжди були щедрими на обіцянки світлого майбутнього. Але що робиться сьогодні для щасливого завтра?Відповідь на це питання дасть короткий аналіз стану головних галузей економіки.

Почнемо з оборонного комплексу. Росія намагається зберегти за собою статус супердержави. Проголошуються програми багаторазового збільшення інвестицій. А на що підуть ці гроші? Якщо б на науку, що забезпечує модернізацію оборонного потенціалу країни, то це було б зрозуміло. Але боюся, що, швидше за все, в тиражування того, що давно застаріло.

Проголошена спроба відходу від нафтогазової голки — не більше ніж слова. Більше того, буде не дуже ефектна спроба повернутися до цієї сировинній голці. Тому що Росія втрачає над нею контроль. Що я маю на увазі? Після розпаду СРСР вже більше 20 років вкладаються мізерні кошти на геологорозвідувальні роботи по виявленню та реєстрації нових родовищ, а наявні запаси, які були розвідані і поставлені на баланс в радянський період, доедаются. В результаті країна не зможе не тільки збільшувати, але і підтримувати на нинішньому рівні обсяг сировинного експорту.Значить, грошей до бюджету буде надходити все менше, і закуповувати необхідні Росії і росіянам закордонні товари теж будуть все менше.

Але та забезпечення продовольчої безпеки Росії вельми проблематично. Вдумайтеся тільки: близько 30 % продовольства забезпечується за рахунок товарів, що закуповуються в інших країнах!

Чи означає це, що Росія не зможе сама виробляти потрібні населенню товари? Для цього треба будувати нові заводи і фабрики. А їм, у свою чергу, потрібна енергія.

А в енергетичній галузі за 20 років були допущені страшні помилки. У країні, яка мала скрізь надлишкові потужності, нові підприємства не можуть підключатися до мереж, тому що перевантажені всі встановлені великі енергопотужності, а непотрібна приватизація електроенергетики призвела до непереборним складнощів навіть у перекачування енергії з десятка залишилися енергоизбиточних регіонів. Це наслідки знаменитої реформи РАО ЄЕС під мудрим менеджментом пана Чубайса.Я вважаю роздачу енергогалузі країни різним компаніям ударом по національних інтересах навіть більш страшним ніж кримінальна приватизація. Роз'єднані суб'єкти Федерації більш швидкими темпами інтегруються з зарубіжними регіонами, ніж зі своїми сусідами всередині Росії.

При цьому я вважаю, що приватизувати було треба. Але на основі позитивного світового досвіду, а не під негласним гаслом — назад шляху не має. Та Гайдаро-Чубайсовская приватизація була не шляхом ринок, а не тільки нехтуванням інтересами літнього населення країни, але і руйнівним фактором соціальної системи підтримки населення. Почасти через це комуністи і інші користуються суттєвою підтримкою населення, і далеко не тільки пенсіонерів.

На жаль, не більш оптимістично виглядають і справи у сільського господарства. Так, підготовлена ціла програма розвитку цієї галузі до 2020 року. Але навіть досягнення її цілей не дозволяє сподіватися на самозабезпечення продовольством більш ніж на 80 % від потреб країни. Тобто про продовольчу безпеку говорити важко. Внаслідок маси невірних рішень і наївних зобов'язань по інших галузях державні вливання в агрокомплекс будуть знижуватися з наступного року в 3-5 разів. Як це сталося?

Спочатку на один рубль держінвестицій залучалося три, а потім 5 рублів приватних інвестицій. Дуже хороший результат, але зменшення бюджетного фінансування в 3-5 разів веде практично до такого ж скорочення приватного інвестування в галузь. Додайте до цього ще одне убивчо необґрунтоване рішення — дезінтеграція (а попросту розвал) єдиної ветеринарної служби. Тепер справа в новинах передають інформацію про хвороби худоби. Чого ж тут дивуватися, що іноземці в силу цього високого ризику стали боятися вкладати свої гроші в розвиток російського тваринництва...

Може, країну врятують трудові ресурси і наука? Адже саме вони можуть забезпечити модернізацію і технологічний прорив, про яких зараз не говорить тільки ледачий. На жаль, тут теж чекати нічого. Перша причина: в країні відбувається зниження витрат на науку. Якщо раніше на неї йшло трохи більше 1 % держбюджету, то на 2013 рік планується 0,59 %, а на 2014 — й зовсім 0,39 %. Як виживають аспіранти і докторанти, якщо зарплати навіть професорів кращих внз у межах 28 тисяч рублів в місяць... Спробуйте умовити кваліфікованого робітника працювати за ці гроші.І це в країні, яка зібралася себе технічно переоснастити! Та й покоління кваліфікованих верстатників, мотористів, механіків збираються на спокій. На флоті — брак не тільки капітанів, але і самих судів. Спробуйте замовити будівництво хоча б одного або декількох риболовецьких суден... Ця галузь зруйнована.

А світ тим часом йде широкими кроками. І зауважте, не рве штани при цьому. Америка вже кілька років виробляє природного газу більше і дешевше, ніж Росія. Виробництво нафти в США теж набирає більш швидкий темп. В продовольстві ця країна (лише за рахунок 3 % населення, зайнятого в сільському господарстві) не тільки повністю забезпечує себе навіть у найпосушливіші роки, але і більше направляє товарів на експорт, ніж увесь інший світ разом взятий.

Залишилися якісь сильні сторони в Росії? Звичайно. І доказ тому — успішна конкуренція з тієї ж Америкою в космічній сфері. Російські ракети досі носять американські, європейські та азіатські супутники. Але конкурентні переваги, не підкріплені обґрунтованою стратегією розвитку, швидко зникають. Тому зараз, особливо після декількох невдалих запусків супутників, потрібно не чиновницькі крісла з місця на місце переставляти, а намагатися піти подалі від конкурентів там, де це ще можливо. У Росії залишилися ще грамотні люди — в тій же космічної галузі.І треба, щоб не за кордон або на пенсію пішли, а виростили собі наступників.

Подивіться на сусіда Росії — Південну Корею. Вже п'ять років як ця країна скасувала нікчемне міністерство економіки, створила замість нього міністерство економіки знань (!) і всю державну та підприємницької міць колись відсталою нації переорієнтувала на рейки модернізації. Обігнала США і Євросоюз по більшості напрямків технологічного розвитку і до 2040 року за обсягом ВВП пережене Росію. Звичайно ж, тільки в тому випадку, якщо Росія продовжить лише імітацію розробки національної, галузевих і регіональних стратегій силами людей, які ніколи не вивчали стратегію.

Поки ж кожна галузь російської економіки виживає, як може. Ті пропозиції,

які робляться в таких документах, як Концепція 2020, програма розвитку сільського господарства, космічній галузі тощо, не мають жодного зв'язку з реальними вельми скромними матеріально-фінансовими і інфраструктурними ресурсами країни.

Реальні ж ресурси набагато менше тих обіцянок і прийнятих рішень, які були зроблені, починаючи з виборних кампаній. В країні не обґрунтовані і неясно окреслені національні інтереси, тому важко вирішити, на яких пріоритетах сконцентрувати кошти. Росії потрібна справжня стратегія розвитку! Тільки тоді можна уникнути волюнтаризму, за який засудили Хрущова, приймав рішення виходячи з бажання окремих людей, а не з національних інтересів і реальних можливостей країни.Скорочення інвестицій в науку і освіту, відсутність стратегії веде до колапсу можливостей ресурсної економіки. І країна почне на собі це відчувати вже у 2017 році.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты