Ядерні сили США готують до конфлікту з Росією. Так характеризує плани Вашингтона американський експерт з питань міжнародної безпеки, професор Массачусетського технологічного інституту Теодор Постол в тижневику Nation.

На думку професора, план вартістю у трильйон доларів, розрахований на кілька десятиліть, спрямований на те, щоб підготувати американське ядерне зброю до прямого військового зіткнення з Росією. Як вважає Постол, теоретики у Вашингтоні переконані, що США зможуть перемогти в такому конфлікті. Для цього в найближчі роки Штати планують підвищити точність боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет та збільшити потужність їх зарядів.

— Будь-яка людина, що вивчає історію, знає, що серйозних політичних криз не уникнути, що вони періодично виникають внаслідок непередбачуваних і непередбачених подій, — попереджає Постол.

Думка експерта не залишилося непоміченим у владних колах США. Так, заступник держсекретаря США з контролю над озброєннями і міжнародної безпеки Роуз Готтемюллер 17 грудня під час свого виступу на семінарі в Інституті Брукінгса у Вашингтоні глибоко не погодилася з тезами Постола. За її словами, Росія і США в минулому вже рухалися по цій дорозі, існували в рамках циклу дія-протидія, що означає гонку озброєнь.

— Останнє, що нам потрібно, так це повторювати помилки Холодної війни, вливати ресурси і неймовірний людський капітал програми такого роду, — підкреслила Готтемюллер, помітивши, що практика незастосування ядерної зброї повинна бути продовжена навічно. Хоча в той же час Вашингтон вважає модернізацію стратегічних наступальних потенціалів, проведену та Росією і США, розумною.

Зазначимо, що 3 жовтня 2014-го Держдеп опублікував дані, які були надані Вашингтону Москвою в рамках російсько-американського договору про Стратегічні наступальні озброєння (СНО-3). Згідно з ним, Росія вперше з початку XXI століття наздогнала Сполучені Штати як по числу носіїв ядерних озброєнь у складі Стратегічних ядерних сил (СЯС), так і за кількістю боєголовок на розгорнутих носіях.

— Теодор Постол завжди відрізнявся гучними висловами. Наприклад, він один з головних критиків системи ПРО США, — зазначає директор Центру стратегічної кон'юнктури Іван Коновалов. — Зараз у непростій геополітичної ситуації яскраві висловлювання за тематикою СЯС стають частиною інформаційної картини. В 1962 році під час Карибської кризи, наші країни опинилися в кроці від можливого натискання ядерної кнопки. Зараз йде якась гра. У цьому сенсі лобісти в США використовують зручний момент для зміцнення своїх СЯС.

Справа в тому, що американське керівництво останні десятиліття робило ставку на користь конвенціональних сил, оскільки кількість збройних конфліктів, в яких Штати брали участь, вимагало розвитку звичайних озброєнь. Природно, в цю сторону зрушувала і фінансування. На відміну від Росії, яка навіть у важких умовах розвалу Союзу, дефолту, реформи армії все одно знаходила сили і кошти на підтримку своїх СЯС в нормальному стані. Тому що тільки вони були щитом і гарантом цілісності країни. Зараз наша країна вийшла на досить непоганий рівень боєздатності.

Також зазначу, що Штати чимало часу приділяли і приділяють реалізації концепції швидкого глобального удару — нанесення поразки противнику протягом кількох годин неядерними силами — крилатими ракетами і МБР в звичайному спорядженні. Застосування останніх, як вважається, дозволить гарантовано зруйнувати об'єкти поразки без радіоактивного зараження місцевості. Цей фактор також мав свій вплив на уповільнення розвитку СЯС США.

Що стосується порівняння СЯС США і Росії, то коли мова йде про таких державах, непринципово у кого на 100 або 150 боєголовок більше, враховуючи якої шкоди буде від попадання в ціль хоча б малу частину цих балістичних ракет.Зрозуміло, що необхідно підтримувати ядерний паритет. Але до останнього часу РФ і США висловлювали прагнення максимально скоротити свої СЯС, що, погодьтеся, правильно.

— Всі розуміють, якою катастрофою здатний закінчитися ядерний конфлікт. Тому він навряд чи можливий, — говорить провідний науковий співробітник сектору проблем регіональної безпеки РІСД, кандидат військових наук Володимир Карякін. — Інша справа, що недостатнє знання про те, якими засобами і прийомами ведення війни володіє противник, які його реальні можливості, вводить потенційного агресора в стан невизначеності, оскільки він не може бути повністю впевнений в успіху своїх дій, і, отже, не може почати атаку. Це і є стримуючим фактором.

СП: — Є думка, що після того, як Рональд Рейган у 1983 році оголосив Стратегічну оборонну ініціативу, в СРСР всі наземні і морські ракети створювалися з максимальною кількістю елементів подолання ПРО, тому наші носії можуть легко подолати американську протиракетну оборону. Тобто хвалена ПРО США — це міф.

— Система ПРО США знаходиться, як мовиться, на стадії лабораторних випробувань. Ну, американці збили супутник на висоті 200 кілометрів. Але хто сьогодні буде атакувати всього однією ракетою? Випробування їх системи проходили, так сказати, в полегшеній обстановці — без постановки перешкод, була заздалегідь відома траєкторія цілей, їх параметри. Так, американська система ПРО не така вже й грізна сила, як про це іноді пишуть.

Інша справа, що має значення географія розміщення засобів ПРО: чим далі сенсори, тим ширше оперативне поле. До того ж ми побоюємося, що американські протиракети можуть бути застосовані не тільки для оборони, але і для нанесення превентивного удару по наземним цілям Насамперед — по позиціях наших Ракетних військ стратегічного призначення.

Директор Центру суспільно-політичних досліджень Володимир Євсєєв зауважує: у Росії вважають, що СЯС США — це не головна проблема.

— У нас вважається, що представляє загрозу нарощування Штатами потенціалу високоточних озброєнь в неядерному оснащенні (саме тому йдуть розмови про те, щоб ввести в оновлену воєнну доктрину РФ положення про неядерному стримуванні, чого раніше не було). Мова йде про крилатих ракетах морського базування типу BGM-109 Tomahawk.Передбачається, що якщо таких ракет буде багато, то це дозволить нанести США разоружающий удар по СЯС РФ. Але, на мій погляд, такі оцінки дещо перебільшені.

Справа в тому, що до 2025-2030 року США взагалі не будуть володіти потенціалом разоружающего удару високоточною зброєю в неядерному оснащенні. Тобто у США такого потенціалу поки просто немає, тому що для їх реалізації концепції швидкого глобального удару одних тільки крилатих ракет морського базування мало. Потрібно виводити ударні системи в космос, розробляти гіперзвукові апарати.

Зараз ми не знаємо, чи підуть США на розгортання крилатих ракет наземного базування у Європі, будуть виходити з Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД). Звичайно, це — найгірший сценарій. Реалізується він? Думаю, немає. Чому? Тому що все це зажадає величезних витрат і мілітаризації космосу, що небезпечно, так як і Росія не буде сидіти склавши руки.

Що стосується СЯС, то ядерні тріади РФ і США — принципово різні речі. У США її основний елемент — це морська компонента. А саме — балістичні ракети атомних підводних човнів (БРПЧ). Американці мають перевагу за кількістю таких балістичних ракет, до того ж потенційно кожна ПЛАРБ типу Огайо може нести 24 БРПЛ.

Морську компоненту доповнює повітряна складова США, яка також значно перевершує потенціал російської Дальньої авіації.

Росія на це відповідає? Історично склалося, що в нас основний елемент СЯС — наземна складова. Але через те, що їй важко працювати в рамках відповідь-стрічного удару, а тим більше — глибокого відповідь, Росія розгортає рухомі ракетні комплекси, чого у США немає взагалі. Мова не тільки про рухомих ґрунтових комплексах типу РС-24 Ярс, а і про завершення розробок і навіть будівництві БДЖРК (рухомого бойового залізничного ракетного комплексу) нового типу. Також на базі Ярса.

Такий відповідь на значну морську компоненту СЯС США цілком адекватний та достатній. Але для того, щоб в рамках тріади була стійкість, РФ на заміну підводних крейсерів проекту 667БДРМ створює нову угруповання РПКСН типу Борей з восьми човнів, яка буде розміщуватися за типом 4+4 — на Північному флоті і Тихоокеанському флотах.Цього, в принципі, достатньо. І жодних можливостей створення рубежів для того, щоб стримати удар цією зброєю, у США немає.

Наприклад, Штати мають на Алясці стратегічні перехоплювачі GBI. Але, по-перше, їх мало. А по-друге, вони здійснюють перехоплення в космосі на висотах близько 1,5 тисячі кілометрів, де складно виявити мету, тому що вона летить не одна. Тобто для перехоплення однієї головної частини треба вдарити по всьому хмарі, що вимагає запуску всього потенціалу, розташованого на Алясці. Повторю, можливості США з перехоплення без розгортання космічного ешелону обмежені.

Таким чином, реально СЯС поки модернізує тільки Росія. Також їх нарощує Китай. Але США ні по одному елементу не ведуть модернізацію. Вони більше підтримують працездатність тих коштів, які давно мають. І працюють над тактичною ядерною зброєю. Але Росія й на це має відповідь.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты