ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



вышка тура аренда недорого хомуты для лесов

Так ось ти яка, райська країна Туреччина

Невипадково в нашому фольклорі є такий вислів: “Не все те золото, що блищить”. І при уважному погляді стає зрозуміло, що Туреччина – лише благодатна земля, на якій паразитують біороботи, що були колись людьми…

Так ось ти яка, райська країна Туреччина

Ще з часів рідний совдепії відпустка у більшості наших співгромадян асоціювався з морем, сонцем, пляжем і безоднею позитивних емоцій. Правда, бурхлива уява не відносило далі чорноморського узбережжя – межі бажань кожного росіянина. Але часи змінюються, і ось тепер уже відпочинок на теплому морі за межами нашої неосяжної Батьківщини став доступний пересічному громадянину Росії. Стало навіть ознакою хорошого тону їздити відпочивати в Туреччину або Єгипет, Ізраїль або Грецію, в Таїланд або на Кіпр. Круто! Повелися на цю вудку і ми, вирушивши, цього разу, в Туреччину.

Частково поїздка в екзотичну країну має свої переваги. Море і пляжі, в порівнянні з чорноморським узбережжям, значно більш чисті, харчування – більш рясне, обслуговування – більш якісне, так і вартість подорожі, що говорити, значно нижче. Літак здійснює посадку, і ось вона – країна вічного літа! Хай живе чисте повітря, яскраві пейзажі і незабутні відчуття!

В аеропорту Анталії (узбережжя Середземного моря) туристів зустрічає гід, розсаджуючи прибулих в автобуси, починає коротку лекцію-інструктаж про особливості та традиції цього райського куточка.

Першою традицією, на якій гід особливо загострює нашу увагу – традиція давати чайові. Кілька несподівано, але така нинішня культура сучасних турків. Чайові слід давати всім: водію автобуса (який, виконуючи свої обов’язки, довіз-таки туристів до готелю), службовця готелю (підняв валізи в номер, що входить, втім, в його обов’язки), покоївки (яка, згідно розкладу, прибирає номер), масажиста (яким ти вже сплатив у трикратному розмірі його послуги), а також кожному, хто тобі ширше посміхнувся.

Другий за рахунком традицією є вміння торгуватися. У турка не потрібно відразу купувати товар, попередньо не витративши 30-40 хвилин на торг. Незрозуміло одне – навіщо взагалі виставляється цінник? На цей питання пізніше ми теж отримали відповідь. Виявляється, він потрібен для європейців, в традиціях яких відсутній вміння торгуватися, і для лохів, яким хитрі турки продають всяку нісенітницю втридорога. Такі у них традиції!

Турки (з тих, хто володіє російською мовою) намагаються показати себе дотепними – без кінця жартують, глузують, балагурят з туристами. Все це викликано бажанням сподобатися і, знову-таки, зірвати чайові.

Прибувши за місцем призначення, ми, ледь розпакувавши речі, прямуємо до моря. Прозора вода і сонце ласкаве змушують миттєво полюбити все і всіх навколо. Прийнявши зручне положення, ми ніжимося під променями сонця. Плескіт хвиль пестить слух, змушуючи забути про всі проблеми і труднощі, які залишилися далеко-далеко будинку. Але тишею і шумом прибою насолодитися не судилося. Всюди чути досить гучна, чужа для російської вуха іноземна мова, переважно німецька. Відчуття партизанів, які потрапили в оточення. Крім того, німці,всі без винятку, дуже багато курять і постійно п’ють пиво. У свіжість морського повітря вливається “аромат” дешевої пивнички. Дивує і обурює одночасно картина: грудні діти грають в піску, потопаючи в клубах тютюнового диму, що випускається їх люблячими мамами і татами, бабусями і дідусями. Ех, бюргери, вчіть ви російського людини поганого, а ми, як мавпи, бездумно копіюємо ваш чужий спосіб життя. Ну, як же – “освічена” Європа!

Корінні німці, наші емігранти, давно втратили (а може і не мали ніколи) поняття про пристойність і повазі до представникам інших культур (зокрема, до нашої культури). Наведу один факт. Сиджу це я в сауні, нікого не чіпаю. Входять два молодих німця, знімають труси і сідають поруч. Паряться. Не сказати, щоб я побачила щось раніше небачене, але, погодьтеся, видовище не з приємних. Думаю, якщо зробити зауваження – так адже ні слова по-російськи не зрозуміють, стусана дати – так адже міжнародний скандал. Йду до адміністратора – так, мовляв, ітак. Мені відповідають, що на плакат, що забороняє входити в сауну в чому мама народила, німці не звертають уваги, а кому не подобається – нехай іде! У них, мовляв, якщо паритися в синтетичному одязі чоловічий орган погано виконує свої функції. А, на мій погляд, хвилюватися їм треба, що голова погано виконує свої функції. Про решта навіть не кажу. До речі, переодягатися прилюдно на пляжі у німців теж в порядку речей. Тут же бовтаються розвішані на тентах їх мокрі труси і купальники. Неприємно – йди!

Настає час обіду. Система “все включено” включає величезну кількість різноманітних страв, які, навіть при великому бажанні, неможливо перепробувати відразу. Багато туристи все ж намагаються це зробити, нагребая гори їстівного в кілька тарілок, примудряючись ще й поповнювати арсенал страв в процесі трапези. Ймовірно, в голодні воєнні та повоєнні роки народ вів себе скромніше. Не пухнемо адже зараз, судячи з фігурам, від голоду! Дивовижне поруч!

До слова сказати, харчування в турецьких готелях приділяється величезна увага – воно тут цілодобове. Інколи здається, що проводиться якийсь масовий відгодівлю людиноподібних тварин. А відгодівля має на увазі забій. Мабуть, це вже занадто!

Для тих, хто не наобедался в ресторані, працює відкрите кафе, де можна дістатися смаженою картоплею фрі, синтетичними котлетами і спеченими на ваших очах коржі з різними “корисними” начинками. Маса перекусів між основними прийомами їжі у вигляді морозива, фруктів, кухлі пива з якої-небудь ГМ-смакотою тут на кожному кроці. І розмови російських туристів (на щастя, іноземна мова залишала в таємниці для нас її утримання) теж крутяться навколо того, скільки і чого було з’їдено за обідом, якесамопочуття після їжі, не пучить від великої кількості поглинених страв. Друга тема – де і за скільки вдалося купити модну ганчірку.

Куди котимося?! Відчуваєш себе серед цього всього якийсь отупевающей Масяней. Справи!

Незважаючи на те, що збір врожаю в Туреччині відбувається практично круглий рік, мешканцям готелів подають овочі та фрукти, вирощені з використанням чудес химагропрома і генної інженерії. Помідори, наприклад, якими так хваляться турки, збирають 4-5 разів на рік. І, тим не менш, їх поливають якоюсь хімією, чому вони тверді, як гумові м’ячики і майже без м’якоті. Сливи величезного розміру, абсолютно не соковиті, немов ватяні. Огірки зовсім не пахнуть огірками, на відміну від наших, зі своєї грядки.

Ай, нанэ-нанэ! Недобре, товариші турки!

Незрозумілого походження і м’ясо. Немає різниці баранина це або індичка, або ще якась тварина. На вигляд начебто м’ясо, а спробуєш – щось не те. До речі, проїжджаючи досить великі відстані під час екскурсій, ми ніде не побачили ні великих овечих отар, ні пташників, ні маленького стада корів. Так звідки тоді в таких кількостях м’ясо? І чим харчують всю цю живність? Питання!

Цікавого виду у турків ковбаса. Вона, немов пластик, гладка, з лаковим блиском. Сосиски, які так люблять іноземці, нереально яскравого забарвлення. Навіть на вигляд можна зрозуміти, що це не тільки ГМ-соя, а щось ще більш отруйне та небезпечне для здоров’я. Все, що можна їсти, не побоюючись, у готелях не подається, а продається за гроші. Таке турецьке гостинність.

Нас вразило і мистецтво вимагання під час виїздів за межі готелю. Наприклад, питна вода не на території готелю, – платна. Навіть якщо ти будеш гинути від спраги – води дарма тобі не дадуть. Приносити і пити її в ресторані, де обідає ваша екскурсійна група не можна. Її можна придбати у моторних офіціантів за 1-2 долари пляшку ємністю 0,33 літра! А якщо ти такий тюхтій, і взагалі забув затаритися в поїздку водою – ти влучив! На гроші.

І все-таки у відпустку ми їхали набратися позитивних емоцій і здоров’я, тому, поведясь на рекламу, вирішили насолодитися мистецтвом турецьких масажистів. Як тільки від нас були отримані выцыганенные за курс масажу гроші, почалися нові чудеса. У турка-масажиста раптово хворіла улюблена тітка, і його замінювали менше кваліфікованим колегою, то раптом час, відведений на процедуру, дивним чином скорочувалася (пояснення таке – спеціаліст краще знає, скільки потрібно часу), то турецькому профі раптом ставало ліньі масаж часом скидався на просте погладжування. І це при вартості разової послуги 70 доларів!

Коротше і тут напрягла, і нам доводилося постійно вимагати дотримання первісної домовленості.

Крім задоволення від моря і сонця, нормальному туристу, звичайно, хочеться оглянути визначні пам’ятки країни, побувати в історичних місцях, на розкопках і руїнах старовини. Те, що розповідають про історію своєї країни гіди-турки, часом буває смішно слухати. Чого варта заява про те, що турки прийшли в цей край з Китаю. Ну, а звідки ж іще! Головне, яке подібність між круглоглазыми, рослими турками і вузькоокими маленькими китайцями! Придивишся – одна особа! Крім того, Китай називають Китаєм інші народи, для самихкитайців їхня країна називається China. Якщо мати на увазі Китайську Тартарию – провінцію нашої давньої території, то, можливо, хоч якусь логіку вловити.

Всі епохи, цивілізації, народи екскурсоводи звалюють без розбору в одну купу. Осмислити і виділити щось гідне уваги, практично неможливо. Складається враження, що вся ця тарабарщина бездумно вызубрена і розповідається скоромовкою туристам. До речі, більшість екскурсантів навіть не вникають у суть оповідання. Вони або засипають, сидячи в автобусі, або прагнуть якнайшвидше бігти фотографуватися на руїнах чергового давньої споруди.

Але дещо цікаве допитливій людині все ж можна виявити. Наприклад, оглядаючи руїни стародавнього міста Перге, повністю пішов під землю нібито в результаті землетрусу, ми виявили декілька плит з написами мовою, літери якого дуже схожі на російські. Екскурсовод нікого не повела на огляд віддалених уламків зруйнованого міста, а дала лише 15 хвилин на фотографування поблизу. Практично бігом ми промчали у віддалені місця розкопок, де несподівано натрапили на уламки знаписами. Поруч красувався плакат зі знаком “Фотографування заборонено”. А ще трохи далі група іноземних туристів зі своїм гідом оглядали руїни древнього Перзі.

Цікаво виходить – російських сюди не ведуть, нічого не розповідають, робити фото не можна. А чому? Не тому чи, що, розгледівши щось знайоме в контурі древніх написів, наш чоловік візьме та й почне задавати непотрібні запитання, на які ніколи не отримає зрозумілих відповідей. І Перзі – далеко не єдине місце, гідне уваги і вивчення.

Сучасне місто Демре – стародавня Світу, відомий пам’ятником-церквою Святого Миколи або Миколи Чудотворця, який довгий час проповідував у ній. Гід наполегливо втовкмачував туристам, що це наш, російська, третій за рахунком святий, і ми його зобов’язані шанувати. Нашим він став з-за того, що на пару зі святим Павлом у IV столітті н. е. проповідували християнство, яке пізніше насильно було впроваджено русам. Ну, ця кривава історія нам відома. Ой, дякую, ой, наробили чудес!

І ще один цікавий факт, що стосується Миколи Чудотворця. Виявляється, цей чудесник відомий під всім світі, як Санта Клаус, а в нашому варіанті Дід Мороз. І тут виникає безліч запитань і припущень… Але це вже тема окремої розмови.

Ще кілька запам’яталися нам історичних фрагментів. Наприклад, про звичаї місцевої знаті в давні часи проводити ритуальні жертвопринесення в лазнях. А ми-то, відсталі руси, думали, що в лазнях люди миються! Жертвами часто ставали найкрасивіші дівчата, які мали за честь приймати вибір їх в як жертовної вівці. Ну так, це ж так здорово, коли твою життєву силу забирає якийсь знавіснілий, багатий покидьок!

Людські жертви приносилися і в древніх театрах: в кінці трагедії зазвичай заколювали раба прямо на очах у сотень глядачів. Вражало, яким спокійним і урочистим голосом розповідав про це гід. Виходить, що це звичайна, буденна справа і для сучасних турків? Не здивуюся, що і в наші дні в цих райських краях проливається чиясь невинна кров.

До речі, не менш урочисто говорилося про те, що перші публічні будинки з’явилися теж в цих чудових краях. Правда, місцем для подібних утіх служили всі ті ж лазні. А знайти інтимні послуги можна було, користуючись спеціальними знаками, де зображувалися серце, дівчина і нога. Напрямок ноги вказувало, в яку сторону необхідно йти в пошуках блуду. Ось такі пироги!

Подорожуючи по Туреччині, ми помітили ще одну особливість – турки як-то дуже небайдужі до маленьким дітям, приблизно у віці до 5 років. Побачивши маму з дитиною на руках, вони поспішають заговорити з малюком, пограти, потримати за ручку, як привернути до себе його увагу, заглядають в очі. Спочатку створюється враження, що вони просто дуже люблять дітей. Однак, неможливо всім однаково так трепетно реагувати на дітвору. Не виключено, що, користуючись таким прийомом, турки підживлюються енергетикою немовлят? З такою кровожерливоїгенетикою дивно! А люблячі батьки нічого поганого не підозрюють. Так що, дорогі мами і тата, будьте пильні! Не все те золото, що блищить.

Ось і пролетів час, відведений на відпустку. Природа була прихильна і порадувала нас ласкавим сонечком, теплим морем і соковитими фарбами екзотичних рослин. І можна було б назвати цей край райським куточком, якщо б не корисливість і хитрість місцевого населення, приученного паразитичної системою гребти під себе, не замислюючись про наслідки; якби не безкультурие і безпардонность іноземців, скрізь вносячи свої порядки; якби не дурне наслідування західного способу життя; якби не продажність російських гідів, приїхали в Туреччину на заробітки, якби…

Хочеться додати, що і в Росії є безліч дивовижних місць, де ще збереглася чудова природа, чисте повітря, не отруєні промисловими відходами річки. Дивно красиві і наш Алтай, Байкал, і Далекий Схід, і той же Краснодарський край – всіх місць не перелічити. А відповідайте собі на питання: чи багато куточків Росії, де ви особисто були? А енергетика цих місць, яка! Тут ти не зможеш пролежати весь відпустку, як тюлень, на пляжі. Обов’язково захочеш обійти округу своїми ногами, побачити все своїми очима, залізтина вершину гори і вдосталь намилуватися всієї цієї красотищей з висоти пташиного польоту, надихатися свіжого повітря на повні груди!

Справа за малим – відродити та привести в належний вигляд для початку природу свого краю, зберегти і примножити багатства нашої Батьківщини, зберегти і передати всю цю красу нащадкам. Невже, перебуваючи в стані ментального сну, ми так і не прокинемося?! Невже дозволимо розтягнути Велику Державу по шматочках усяким паразитам?! Невже дамо викачати наші надра і звернути рідну країну в безжиттєву пустелю?! Невже перетворення в ліниве тварина, яку ведуть на забій, – доля російської людини?!

Не вірю!

Завершити хотілося б трохи перефразированными словами відомої пісні: Хороша країна Турецька, але Росія краще за всіх!

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей