Україна повинна платити Заходу політичну контрибуцію за свої євроатлантичні амбіції. До такої думки все частіше підштовхують офіційний Київ всілякі експерти, особливо в світлі зростаючого міграційного кризи.

Є у Олексія Толстого роман Пригоди Невзорова, або Ибикус: на його сторінках розповідається, у тому числі, і про те, як програла у Першій світовій війні Туреччина зобов'язана була брати за наказом Антанти на своїй території російських білоемігрантів. Аналогічної даниною для України стануть ті, хто прибуває на Старий континент з країн Близького Сходу.

В українських ЗМІ евроинтеграторского толку вже активно друкуються матеріали про те, що якщо країна хоче в ЄС, то потоки мігрантів, яких вона повинна прихистити у себе, стануть для неї справжнім іспитом і на толерантність, і на політкоректність, і, взагалі, на європейську зрілість. Зокрема, про це в своїй статті Біженці в Європі: як позбутися від пекла в головах на сторінках Української правди — рупора евромайдана — заливався солов'єм хтось Володимир Єрмоленко, філософ, доктор політичних досліджень EHESS (Париж) і директор європейських проектів ГО Інтерньюз-Україна.

Як і належить евроинтегратору, пан Єрмоленко починає з високих матерій: Український інтернет любить пекло.Особливо такий, який може нам довести, що ми кращі за інших. Криза біженців у Європі — точка, де інстинкт любові — сильніше розуму і аналізу...

Далі він з гіркотою констатує, що сегмент Всесвітньої павутини на Україні підхопив естафету російського, який знаходить задоволення в мантрах про те, що Європа задихається від мігрантів і гине під напливом біженців, а також те, що вірус ненависті в українському Інтернеті досить сильний.

Після цього еврофилософ пускається в міркування про те, що всі, хто демонізує біженців з Близького Сходу чи Африки мало чим відрізняються від антиукраїнських і пропутінських ультраправих сил в Європі. І відкриває читачам секрет Полішинеля про те, що відмінностей між сирійцями і українцями ці ультраправі не бачать.

На думку пана Єрмоленко ті, хто каже, що Європа повинна закритися від арабів і дати українцям безвізовий режим, є наївними романтиками: у ЄС ніхто не мислить. Іншими словами: обіцяти — не значить одружитися, бо до заручин (а іноді і після!) можна з успіхом втюхаться в іншу кандидатуру.

Проповідник загальнолюдських цінностей, заламуючи руки і вириваючи останні волосся на своїй лисій голові, в сумних риданнях заявляє: Демонізація біженців в Європі веде до важливим геополітичним наслідків... наш єдиний шанс бути почутими в Європі — це говорити європейцям, що Європа не обмежується кордонами ЄС. Що Європа йде значно далі. Що Україна є виміром універсальності для європейського проекту, який все більше ризикує залишитися локальним.Якщо мантра про брудних сирійців йде від нас, це руйнує все: поставити замість слова сирійці слово українці для європейського серця дуже легко...

Тобто, громадяни України, які засуджують приплив мігрантів в країни ЄС — це п'ята колона Кремля, і тут пан Єрмоленко заходить в такі міркування, що гріх їх не процитувати: Ми входимо в епоху великого протистояння цінностей. XIX століття було століттям протистояння між імперіями, ХХ — між ідеологіями, ХХІ буде століттям протистояння цінностей. НЕ цивілізацій, як вважав Семюель Гантінгтон (бо цивілізації виявляються дуже мінливими та нестабільними), а саме цінностей... Лінія зіткнення проходять сьогодні на декількох фронтах. Сирійський і український — найважливіші.Нехтуючи біженцями, ми ставимо себе в логіку євразійську. І прикро те, що в самій Європі євразійські цінності стають все сильніше...

Де ж так можна проїхатися євразійства, як не з позицій маразму європейського толеразма? Тільки чомусь пан Єрмоленко не замислюється над тим, що для євразійців куди важливіше дружба і любов, що в рази сильніше і вище будь терпимості.

Фонтан русофобських мислеиспражнений доктора політичних досліджень від такої затравки стає і зовсім неприборканим: так в спекотний літній день через верх пре вміст вигрібної ями від кинутої в очко сортиру кілограмової пачки львівських пресованих дріжджів. Втім, надамо слово пану Єрмоленко: Принижуючи арабів, ми робимо дуже цікавий ментальний трюк: доводимо собі, що ми менші варвари, ніж деякі інші: цікаво, що це саме російська та євразійська, а не європейська, ментальна тактика.Росія часто пропонувала європейцям ідею того, що вони менші варвари, порівняно з більшими варварами (в XVIII і XIX століття — у порівнянні з турками, у ХХ — порівняно з нацизмом, у ХХІ — з ісламським тероризмом), і що вони здатні захистити цивілізацію. Тому їх треба не тільки любити, ніж варварів, але і дозволяти їм більше, ніж цивілізованим.

Здається, що ще зовсім трохи, і цей европрофессор изойдется проносом і жовчю у страшній майданутой істериці: Хто проти мігрантів — той москаль! Бо цивілізованих європейців невтямки як це можна відмовитися звільнити житлоплощу з усім майном на першу вимогу прибульця...

Згадую, як в дні евромайдана мій емил летів спам від київських знайомих із закликами взяти кредит заради того, щоб пожертвувати ці гроші нацистам, забрасивавшим Беркут камінням і пляшками із запальною сумішшю. Цікаво, що ці самі знайомі щиро дивувалися, коли я висловлював дуже навіть неполіткоректна думка про те, в якій дерьматоген вони вплуталися...

Тепер українців точно також переконують прийняти мігрантів. Бо ЄС зробив Незалежної величезне послугу у вигляді кабального Договору про асоціацію, який треба відпрацьовувати.

А як відпрацювання Україна повинна стати не тільки звалищем всієї Європи, але також всеєвропейським табором біженців. І марно нарікати: бандерівська душа вже продана нечистому за ламаний гріш.

Европроповедникам без різниці те, що вони прирікають Україну на поталу бусурмани. Вони вже дали згоду на те, неподалік верхньої станції київського фунікулера буде розташовуватися золотоверхое ваххабітське медресе Михаилийя, з вікон якого видно, що будуються мінарети мечеті Айя-Суфийя аль-Кийяби.

Вони вже отримали свої тридцять юдиних ефимков, і сподіваються, що переживуть на ці срібняки смутні часи. Тільки нехай ці зрадники не забувають, що по-перше, їх вже зачекалася осинушка у бору, а по-друге — те, що у дерев'яного бушлата кишень немає.

Олександр Дмитрієвський

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты