ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Війна газопроводів. Хто отримає Китай і Європу?

війна газопроводів. хто отримає китай і європу?

Середня Азія перетворюється в головну артерію світової політики. Не можна сказати, що Близький Схід відходить на другий план, однак географічна близькість Середньої Азії до Китаю змінює світові військові та економічні карти.Америка не може бути байдужа до цих трансформацій.

За оцінкою Китайської національної нафтогазової корпорації (СNPC), до кінця 2015 р. газопровід Центральна Азія Китай вийде на потужність в 55 млрд кубометрів газу, що задовольнить більше 1/5 вжиткового попиту на газ, замінивши використання 73 млн тонн вугілля в рік.

13 вересня 2014 р. запущено будівництво транзитного газопроводу Туркменія Узбекистан — Таджикистан — Киргизстан — Китай (лінія D), який обіцяють завершити в 2016 р. СNPC передчуває велику перемогу: «Після введення лінії в експлуатацію здатність подачі газу з Середньої Азії в Китай досягне 85 млрд кубометрів в рік; газопровід Центральна Азія — Китай стане найбільш масштабною системою подачі газу в регіоні». Все починалося в 2008 р. з першої гілки газопроводу в р.Гедайм на кордоні між Туркменістаном і Казахстаном, звідки труба пішла в Узбекистан і Казахстан, дійшовши до китайського прикордонного пункту Хоргос в СУАР. Газопровід Центральна Азія — Китай включає в себе три паралельні лінії — А, B і С. Загальна протяжність кожної з них становить 1830 кілометрів. Лінії А і В запущені в 2009 і 2010 роках, а 31 травня 2014 р. виконана транспортування газу з Туркменістану в Китай по лінії C.

Сполучені Штати розігрують партію проти КНР і Росії, залучаючи в регіональну інтригу Туреччину, Азербайджан, Туркменістан, Індію і навіть Іран. Завдання-максимум — поставити під контроль економічний розвиток Європи і Піднебесної, що можливо здійснити лише у відриві цих центрів від Росії. У американців і англійців є план ізоляції Москви, який на закавказькому фронті передбачає залучення Баку до проекту Трансанатолійського газопроводу (TANAP), а на середньоазіатському напрямку ставка робиться на Ашхабад. Туркменістан, який вже в 2015 р.планує поставити Китаю близько 40 млрд кубометрів природного газу, має намір за підтримки США побудувати газопровід через Афганістан та Пакистан в Індію (TAPI). І це тільки початок. Ашхабад прагне довести цю цифру до 65 млрд кубометрів до 2021 р. Американський експерт А. Коен неодноразово критикує Росію за її «відсталу» тактику створення трубопроводів, пропонуючи будувати морські термінали для СПГ, а коли справа стосується трубопроводу з Туркменістану, то тут панує повна гармонія. Дивна логіка, чи не так? Однак найцікавіше нас очікує попереду.

29 січня на зустрічі глав МЗС Туреччини, Азербайджану і Туркменії в Ашхабаді М. Чавушоглу і Е. Мамедьяров закликали свого туркменського колегу Р. Мередова приєднатися до TANAP. Пропозицію прийнято. Більше того, сторони висловили підтримку створення транспортного коридору Афганістан — Туркменістан, Азербайджан — Грузія — Туреччина і логістичних сегментів на територіях цих держав. Ідея з залученням Кабула сумнівна. Президент Афганістану А.Гані опинився в оточенні бойовиків «Талібану» і «Ісламської держави», які готують сили для весняного наступу на Туркменістан, Узбекистан і Таджикистан. Гані шукає допомоги у Сі Цзіньпіна, але шанси мінімальні: Китай не має наміру виконувати «чорнову» роботу за США. «Підкреслено особливе значення поставок природного газу з Каспійського регіону через Турецьку Республіку у Європу», — резюмує зовнішньополітичне відомство Туркменії за підсумками тристоронньої зустрічі. Саме це питання ліг в основу політичних консультацій між Баку і Ашхабадом.Нічого несподіваного не сталося.Туреччина і Азербайджан завершили підготовку проектної документації і готові оголосити тендери на будівництво Трансанатолійського газопроводу. Тепер вони спокійні: Туркменістан в темі.

Через три дні Тегеран вносить смуту в тріумвірат Анкари, Баку та Ашхабада. Директор з міжнародних зв’язків Іранської національної газової компанії (NIGC) А. Рамазани пропонує транспортувати газ з Азербайджану і Туркменії в Європу через свою територію. «Наша пропозиція — це отримання туркменського й азербайджанського газу в Ірані, а потім його транзит до Європи через Туреччину, оскільки такий маршрут є найбільш економним для передачі газу в Європу», — передає слова бізнесмена агентство IRNA.Цією ініціативою Іран фактично перекреслює багаторічні старання Азербайджану і Туреччини щодо створення Транскаспійського газопроводу по дну Каспію. Іранці спокушають Туркменії, називаючи азербайджанський проект «дорогим і непрактичним». Для Ашхабада це гідний варіант, за допомогою якого можна уникнути тертя з Москвою і Тегераном навколо розмежування дна Каспійського моря. У свою чергу, Баку опиняється у скрутному становищі: підключення до труби другої газової держави (після Росії) неминуче розчинить політичні очки президента І.Алієва, якими глава держави збирався скористатися в діалозі з Європою навколо нагірно-карабахського врегулювання.

Що може протиставити Азербайджан іранському Південного Парсу з його сумарними запасами в 28 трлн кубометрів газу і 7 млрд тонн нафти? Це одна сторона медалі. Її оборотна частина також не обіцяє нічого доброго: Євросоюз і США буде робити все, щоб врівноважити з допомогою Ірану вплив Росії на газовому ринку. Єдиною надією Баку залишається Тель-Авів, який ніколи не закриє очі на залучення Ірану в TANAP. У Ізраїлю в цьому питанні великий досвід. Досить згадати провал газопроводу Іран — Пакистан-Індія. Однак і тут не все втрачено. Уряд Н. Моді в липні 2014 р.знов заговорило про відновлення будівництва: все впирається в неоднозначну позицію Пакистану.

Росія відповідає на ці газові інтриги концентрацією зусиль на європейському театрі. 3 лютого заступник голови правління «Газпрому» А. Медведєв заявляє, що концерн планує збільшити експорт газу в Європу на 5-8%. За словами Медведєва, до 2025 р. частка скрапленого природного газу (СПГ) власного виробництва в торговому портфелі компанії досягне 80%. З урахуванням того, що через 10 років попит на СПГ досягне 440 млн тонн, «Газпром» до 2020 р. має намір поставляти на ринок близько 25 млн тонн. Вже в 2015 р.компанія скорочує обсяг закупівель газу в Туркменістані і Узбекистані майже на 10 млрд кубометрів.»З Туркменії в цьому році контракт знижено з 10 млрд кубів до 4 млрд. Це наше спільне рішення. Та з Узбекистану в північному напрямку, для забезпечення подальшого транзиту газу і розподілу його по ринках, залишається лише один мільярд. Тобто більш ніж в чотири рази знижено», — уточнив Медведєв. «Газпром» планує замінити цей обсяг на російської національної території. Резонне хід. Навіщо субсидувати конкурентний газовий проект? Росія не збирається обділяти увагою Китай. До 2020 р. потреба Піднебесної в газі сягне 300-350 млрд кубометрів в рік. І це зростання матиме вплив на багато процесів у регіоні.

Початок лютого виявилося багатим на події. 2 лютого міністр закордонних справ Росії С. Лавров відвідав Пекін, а вже на наступний день російського дипломата в Ашхабаді приймає президент Туркменістану Б. Бердимухамедов. Зв’язок цих зустрічей читається між рядків. Росія, Китай та Індія звіряють годинники з питань глобального управління.Геополітичні протиріччя між Пекіном і Нью-Делі залишаються осторонь. Про них можна на час забути, особливо коли справа стосується формування нової світової фінансової системи.Азія вважає американоцентричний світ спадщиною минулого, від якого прийшов час позбутися. С. Лавров, С. Сварадж і Ван І закликають терміново реформувати МВФ.Конгрес США не поспішає прийняти цей закон, який призведе до повного перегляду міжнародної фінансової системи.G20 не може чекати вічно. Члени групи хочуть взяти ініціативу в свої руки.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей