"Двері зірвалися з петлею і незліченна сила чудовиськ

влетіла в божу церкву. Страшний шум від крил

і від дряпання кігтів наповнив всю церкву".

Н. В. Гоголь "Вій"

Ця сцена з чудової повісті класика немов стоїть перед очима, коли читаєш або дивишся по телевізору виступи багатьох діячів опозиції. На тижні, що минає, з них злетів залишок напускною розсудливості і показного глибокодумності. Виявилися раптом гнилі зуби, жахливі пазурі гачкуваті, а мови перериваються то якимись дикими схлипуванням, то взвизгами. Чому таке?

Справа в тому, що 15 вересня на очах у всіх з гуркотом обвалився надуманий і цілком штучний проект "Маршу мільйонів". Креативщики-белоленточнікі і що приєдналися до них націоналісти, а також представники неприродно опинилися в одній з ними натовпі прихильників соціального протесту, немов виконали минулої суботи вже набридлу і артистам, і глядачам добре знайому театральну програму. І хоча в підсумку прозвучали чергові, але рідкі оплески, всім стало зрозуміло - в цьому складі і з такими п'єсами зборів більше не буде. Публіка не дура.

І тоді почалися розборки польотів, явившие з повною очевидністю всю глибину творчого безсилля як режисерів, так і виконавців. Недарма ведуча телеканалу "Дощ" Ксенія Собчак майже з розпачем волала до присутніх у студії 16 вересня:

- Де нам набратися креативу? Підкажіть!

Сергій Удальцов гнув своє:

- Так, мільйонів поки немає, але вони на підході. Думаю, до грудня ми влаштуємо справжній майдан. І тоді влада не встоїть. Не треба боятися морозів - не такі вже у нас холодні зими. Народ буде на площі, поки Кремль не прийде до нас на переговори, - говорив він через два дні на радіо "Ехо Москви".

Складалося враження, що у лідерів опозиції здали нерви і кілька скаламутився розум. Що заважало їм хоча б вивчити нові слова для нової п'єси? Таке буває, коли довго спілкуєшся у вузькому маленькому світі собі подібних, а жива життя ніби йде з-під ніг вислизає з рук. Ще вчора був аншлаг, а сьогодні всі осипається прямо не очах і осінній вітер жене обривки афіш.

Жорстоко прорахувалися і ті, хто робив ставку на суворий вересень. Ні білої, ні помаранчевої революції не сталося. Прав виявився Едуард Лімонов, який відзначив з сарказмом, що з такою опозицією влада ще три строку просидить. Може, він і перебільшує, сам ставши в опозицію до лідерів нинішньої опозиції, але, по суті, як не крути, прав.

Особливість нового політичного сезону - це вже не біла стрічка, не Нємцов, Каспаров і Навальний з Рижковим, а антиправославний шабаш. Саме до нього серйозну увагу світових політиків, ЗМІ, відомих гуманітарних та правозахисних фондів. А Ксюші, її дружку Іллюші Яшину і крашеному Олексію Навальному залишається кусати лікті. Не ваш, хлопці, театральний сезон. Посидьте поки на лавці запасних. Спливають інші герої і актори.

Ось респектабельне видання "ForeignPolicy публікує 21 вересня інтерв'ю із зіркою сезону - цивільним активістом і цивільним же чоловіком учасниці групи “PussyRiot Надії Толоконникової Петром Верзіловим. Він прибув в США отримувати премію міжнародної організації “amnesty international. І тепер, опинившись на гребені хвилі, глибокодумно заявляє:

- Головна мета нашої поїздки - домогтися розширення списку, який буде додаватися до закону Магнітського.

Він, за повідомленням видання, вже зустрічався з авторами закону Магнітського на Капітолійському пагорбі, і попросив їх додатково включити в список ще приблизно 30 осіб. "Це суддя Сирова, ще три судді, які мали ставлення до продовження дівчатам терміну утримання в СІЗО, плюс слідчі, працівники прокуратури і ряд інших чиновників, що мали офіційне ставлення до їх укладення". Петро розповів журналістам охолоджуючу душу історію, як на початку березня їх з Надією захопили на одній з тихих московських вулиць 30 добре одягнених, ззброєю в руках співробітників поліції, а ФСБ. Але при цьому міністр чомусь внутрішніх справ Колокольцев, який "чув інтерв'ю, де я суворо відгукнувся про Путіна, сказав - цей чоловік ні за що не отримає побачення з дружиною"!

Дивіться, креатив так і пре. Ось у кого треба вчитися белоленточникам. І на питання, чи вдасться перетягнути на вашу сторону росіян, які вважають, ніби ви ображаєте російське держава і Православну церква, Петро, не моргнувши оком, відповідає:

- Головна біда в тому, що так звані консервативні росіяни перебувають під сильним впливом федерального телебачення.

Верзилов вміло вішає звичайну локшину, яку на Заході із задоволенням заковтують. Адже не скаже ж він їм правду - чим більше люди дізнаються подробиці про справи цієї панк-групи, тим більше міцніє в них почуття огиди і огиди по відношенню до "нещасним девочкам і цинічно безсовісним "узницам совісті". Так, тут той випадок, коли інформація і знання не на користь "гнаним".

Але вогонь в топку антиправославної кампанії потрібно постійно підкидати. І тут годиться будь-яка клінічна нісенітниця. Так, професор МДІМВ Андрій Зубов пише в журналі “TheNewTimes в №29 за 17 вересня 2012 року:

- Влада в силу фізичного віку (?!-авт), а ще більше в силу інституційної сращенности (?!-авт) з радянським минулим, часом з найогиднішими та людиноненависницькими його структурами, не включається в процес морального відродження... Процес цей можна назвати революційним, якщо б настільки багато хто в церкві не боялися як вогню самого слова "революція".

Дивно, що професор невтямки, чого це у Російській Православній Церкві не люблять революцій. Професор статті оперує історичними знаннями 20 століття, але вони немов би не стосуються самих трагічних сторін життя церкви і народу в революційні часи. Нехай він покаже ту церкву, яка хоче смути, розорення, переслідування своїх чад і служителів. У своїй статті А. Зубів голослівно посилається на "підтасовування виборів на Помісний Собор, неевангельскую розкіш служителів церкви, довільні зміщення і переміщенняулюблених громадами духівників і єпископів, безвладдя церковних рад". Словом, підводить читача до ідеї обновленства, забуваючи при цьому сказати, яким воно обернулося крахом у перші післяреволюційні роки. Немов у вченого чоловіка розум потьмарився "від багатьох знань".

Але ще більше помутився він у одного з учасників дискусії, яка проходила на телеканалі "Експерт". Там якийсь соціолог окреслював контури майбутнього православ'я. Нова церква, на його думку, повинна Христу не тільки поклонятися, але і містити критичний заряд у відношенні як Його самого, так і усталених християнських догм. Треба думати, служби там будуть більше походити на лекції чи семінари з наукового атеїзму. Сам соціолог за прізвищем Кнорре навіть не відчував, який по суті маячня він несе.

Всі перераховані мною приклади - це хроніка лише однієї останнього тижня. Я вже не кажу про практично зірваний відкритті скандальної виставки на "Винзаводі" у Гельмана "Духовна брань" 20 вересня. Зате на наступний день, коли відзначається Різдво Пресвятої Богородиці, виставка все ж відкрилася. В інтерв'ю з місця події Роман Багдасаров, що позиціонує себе в якості релігійного публіциста, висловлювався на ту тему, що "ми до вас в храми не ліземо, так і ви не лізьте в нашу мистецтво". Як мало слів, але багато брехні! По-перше, в храми лізуть і ще як лізуть, а по-друге, їм самимпрекрасно зрозуміла провокаційна сутність представлених полотен, які вони іменують іконами. Навіть знайшли якогось заштатного клірика, освятило їх, що було тут же показано в репортажі на Бі-Бі-Сі.

Ми бачимо, що інформаційно-психологічна війна тільки набирає обертів, і в ній всі засоби хороші. Тим більше у тих, хто бореться з Росією і Православ'ям, ресурси і можливості величезні. Навіть Верзилову можуть підкинути грошей на пропаганду, про що він посилено натякав у США. Патріотам тому треба не просто консолідуватися, але створювати таку необхідну ідеологічну, моральну поведінкову платформу, без чого неможливо дати гідну відповідь тим, хто посягає на основи російської віри та державності.

Останнім часом показало, що є серйозна ініціатива знизу. Занадто багато людей щиро обурені, їх зачіпають за живе акції ліберальних провокаторів. Ось зразок їх креативщины:

- Вони нас скоро візьмуть у заручники як в Лівії.

Така жахлива перспектива малюється Віктору Шендеровичу (одному з ліберальних витий) - "Відлуння Москви", 20 вересня. Сказано було з приводу православного пікету біля "Винзаводу".

Але справа, звичайно, не в тому, щоб "оточити й знищити". Однією вуличної, мітингової активності мало. Без знань, освіти, широкого кругозору, тільки в сутичках не переможеш. Адже патріотизм - зовсім не "школа ненависті", як намагаються представити його противники, не узколобая ненависть до всього "ненашему". А всій країні, для того, щоб вона розвивалася, треба мати ту духовно-моральну програму, яка дозволяла б зберегти самобутність у ситуації, коли вже почалася зміна технологічних укладів, і світ змінюється на очах. Росія, її віра, прагнення в поєднанні з реаліями новогостоліття - ось ті головні питання, на які належить відповісти вже найближчим часом патріотам, всім, кому дорога Батьківщина. Інакше, як було сказано ще 80 років тому, "нас зімнуть".

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты