У міру погіршення стану справ в окремих країнах до влади там будуть приходити все більш радикальні політики, і ці країни почнуть одна за одною виходити із зони євро

Ще місяць тому світові лідери радісно оголосили, що питання з Грецією закритий і нещасна балканська країна стала на шлях посткризового відновлення. І ось будь ласка: результат — у наявності! Можна тільки плакати... Має сенс подумати, чим же все це неподобство закінчиться, а поки нагадаємо, в чому реальна причина настільки похмурих подій.

Протягом кількох десятиліть країни Західної Європи, а потім — ЄС підвищували рівень соціального захисту населення за рахунок зростання державного боргу. Спочатку це робилося в рамках ідеологічної боротьби зі світовою системою соціалізму, потім — за політичної інерції. А сьогодні стало зрозуміло, що нарощувати борги більше неможливо, подобається це комусь чи ні. Тепер еліти західних країн постали перед дуже неприємним вибором.Потрібно або будь-якою ціною підтримувати рівень життя населення (попит), як, наприклад, роблять США, продовжуючи нарощувати держборг, або — відмовитися від високого рівня життя населення.

У чому полягає головна заковика? Навіть якщо просто припинити нарощувати держборг, то рівень життя населення впаде. Але державам пропонується не просто припинити нарощувати борг, а ще і почати розплачуватися за старими боргами (вони багато десятиліть не віддавалися, а рефінансувалися і нарощувалися), що передбачає ще більше скорочення соціальних витрат. Це вже може стати реальною соціально-політичною катастрофою, оскільки навіть поверхневий аналіз показує, що в цьому випадку зникне так званий середній клас.Це не просто люди з середнім достатком, але люди, які проявляють типове споживче поведінка — не тільки на товари і послуги, але і на послуги політичні.

Як показує досвід, вимагати чогось від людей можна, лише пропонуючи взамін або шляхом жорсткої загрози щось відібрати. Політичні еліти Євросоюзу пропонували своїм громадянам високий (порівняно з післявоєнним) рівень життя — він активно рекламувався по ТБ, а потім і через інтернет. Але якщо переважна частина населення так збідніє, що цей рівень стане для неї недоступний (нагадаємо, що з кінця 1940-х в Європі була гідна система освіти і охорони здоров'я, люди харчувалися здоровою їжею, і так далі), то соціальна напруженість різко зросте.З точки зору чинної політичної еліти, це буде тотальна катастрофа, оскільки звертатися їй буде просто не до кого: багатої еліти ці клоуни малоцікаві, а жебраком вона нічого запропонувати не зможе... тобто повний кар'єрний і життєвий крах.

Ці процеси вже добре видно на прикладі Греції — вона стала першою ластівкою цих сумних тенденцій. Там на виборах виграють все більш радикальні політики, причому в цій країні, по-перше, деяким політикам можна політично перефарбовуватися, а по-друге, політичний спектр спочатку більш строкатий, ніж в інших країнах ЄС. У будь-якому випадку, логіка радикалів зрозуміла і доступна народу: Ми більше не можемо нарощувати держборг і збільшувати соцвидатки, але ми можемо не платити за старими боргами і тим самим катастрофічно не знижувати рівень життя.

Зрозуміло, така позиція має супроводжуватись аргументацією, у тому числі з чисто емоційної позиції, що описує поведінку фінансистів і банкірів. З урахуванням їх доходів і способу життя така риторика не може не скочуватися на все більш радикальні підходи. Адже горезвісна допомога Євросоюзу Греції на ділі є допомогою тим самим банкірам. До того ж і сама схема рефінансування боргу, яка призвела до нинішньої катастрофи, була запропонована саме банкірами. Загалом, виходу в рамках збереження нинішньої політичної еліти ЄС тут немає: вона вирощена банкірами.Тому істеблішмент не буде пропонувати реального виходу, а буде просто тягнути час, розраховуючи на те, що саме розсмокчеться. Але існує і раціональний вихід, який полягає в наступному.

Перше: потрібно чесно пояснити людям, що життєвий рівень в Євросоюзі має впасти, оскільки десятиліттями суспільство жило не по кишені.

Друге: потрібно оголосити спільний дефолт всіх країн Євросоюзу, відклавши на десять років виплати по всьому держборгів. Це, зрозуміло, спричинить банкрутство майже всіх фінансових інститутів, але й бог з ними: від них сьогодні все одно ніякої користі для економіки немає.

Відразу після дефолту необхідно провести реструктуризацію фінансового сектора, списати всі взаємні борги банків, закрити найбільш збиткові з них і за рахунок емісії врятувати те, що ще можна врятувати. І дозволити відкривати нові банки — з великими статутними капіталами і без боргів. Така схема різко зменшила б соціальні наслідки кризи і оздоровила фінансову систему. Більше того — дала б поштовх для зростання економіки.

На жаль, сучасна політична еліта не те що здійснити — навіть озвучити це не може.

До речі, для США цю схему треба трошки модернізувати, списавши не державні, а приватні борги. Втім, тут та ж сама історія: це неможливо з політичних причин. А якщо діяти так, як сьогодні діють політичні еліти Євросоюзу, то результат, нехай і повільно, буде один. У міру погіршення стану справ в окремих країнах до влади там будуть приходити все більш радикальні політики, і ці країни почнуть одна за одною виходити із зони євро.Зрештою євро зменшиться до розміру німецької марки, після чого Німеччина знову буде домінувати в Західній Європі — це, власне, і намагалися уникнути, вводячи в обіг євро.

Михайло Хазін, економіст, політолог, президент компанії експертного консультування Неокон

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты