Народ не втомлюється сперечатися, хто панує над світом — жидомасони, вашингтонський обком, англійська королева чи, може, найвпливовіший у світі президент, навідний своїм грізним виглядом страх на всіх вищеперелічених?

Є два основних критерії, щоб визначити, хто на світі господар: гроші і військова сила.

Чия валюта використовується більшістю країн світу, а значить, дозволяє контролювати не тільки власну економіку, але і світову — той і господар. Тому що він може за рахунок одних тільки монетарних методів забезпечувати добробут собі та своїм партнерам, а противників навпаки ввергати в кризу і борги. І це дозволяє проводити свою політику, у якої буде більше прихильників, ніж супротивників, тому що кожен хоче бути багатим і здоровим, і ніхто не хоче бути бідним і хворим.

Гроші є джерелом і військової сили теж, тому що військовим потрібно платити платню, виробникам зброї треба платити за їх продукцію — це все гроші. А хто може вільно друкувати гроші і платити їх військовим і зброярам — той може вільно нарощувати військову силу.

Для міцної армії потрібен міцний тил — це аксіома, яку знає кожен прапорщик, не кажучи вже про офіцерів. А тил — це військові поставки та різні види забезпечення, які повинні бути забезпечені фінансуванням.

Є ще один важливий момент — коли твою валюту використовують інші країни, з'являється можливість експортувати інфляцію. Поясню: якщо збільшити грошову масу на 10%, то всі гроші, в тому числі що знаходяться в обігу за кордоном, стануть дешевше на ті самі 10%. Можна розглядати це як податок, який монетарні влади можуть зібрати в будь-який момент зі всіх, хто користується їхніми валютою. Причому для збору цього податку не потрібна ніяка податкова інспекція — достатньо просто збільшити грошову масу і податок зібраний. І ніхто не в силах ухилитися.

А військова сила потрібна світовому гегемону, щоб охороняти монетарні влади, не допускати виходу інших країн з фінансової залежності і поступово відстрілювати тих, хто зберігає незалежність або намагається її отримати.

Ось, наприклад, був такий товариш Муаммар Каддафі, який хотів ввести золотий динар і забезпечити за рахунок цього фінансову незалежність цілого регіону. Що з ним стало? Пристрелили. Тому що так, як він хотів, робити не можна.

І неважливо, що після цього в Лівії не припиняється громадянська війна і країна стала джерелом зброї і терористів. Це не головне. Головне, що світовий гегемон не дозволив країні здобути фінансову незалежність і стати прикладом незалежності для інших. Приблизно те ж саме сталося з Іраком.

А ось Саудівська Аравія веде себе добре і справно торгує нафтою за долари, зберігає заощадження в доларах і фінансової гегемонії не загрожує. Тому їй можна жити при абсолютній монархії.

Гроші і військова сила — альфа і омега влади. Ці дві складові підтримують, підсилюють і підтримують один одного.Військова сила — похідна від фінансової могутності, а фінансова могутність спирається на військову силу.

В принципі так було з незапам'ятних часів — скарбниця для утримання війська і військо для охорони скарбниці. Однак у минулому гроші виготовлялися з дорогоцінних металів, і тому їх емісія була обмежена видобутком цих металів, а цінність при емісії не падала. Та світових валют не існувало.

У 20-му столітті все змінилося, тому що спершу було скасовано забезпечення валют, а потім гроші стали електронними, циферками в комп'ютерах. Військова сила в 20-му столітті теж вийшла на новий рівень. Авіація і флот сьогодні дозволяють у короткий термін завдати нищівного удару по будь-якій точці планети. А ядерна зброя — ще більш нищівного і в ще більш короткий термін.

Раніше влада імперій була обмежена об'ємом фізичних грошей, тобто обсягом видобутку дорогоцінних металів, а сфера дії війська була обмежена можливостями по їх переміщенню і постачання, тому дуже рідко простягалася далеко від кордонів. Сьогодні ж фінансова могутність і військова сила дозволяють контролювати практично весь світ.

При цьому найбільшою владою володіють саме гроші. Причин тому декілька:

1. Гроші дозволяють здійснювати оперативне управління, тому що грошову масу можна нарощувати, скорочувати і перерозподіляти набагато швидше, ніж військову силу. Можна оперативно виділяти кредити одним і блокувати рахунки інших.

2. Застосування фінансових інструментів абсолютно легітимно. Світовий гегемон не тільки не зобов'язаний просити дозволу у рб ООН на свої фінансові операції, але навіть ставити кого-небудь у популярність про них. І якщо застосування військ може бути сприйнято як надмірне і невиправдане, то проти монетарних рішень ніхто слова не скаже — вони абсолютно легітимні.

3. Військові бази світового гегемона хоч і розміщені в різних країнах, але все-таки далеко не у всіх. А долар перебуває в обігу практично скрізь.

До цього можна додати знаменитий вислів, який приписують Ротшильду: Дайте мені можливість друкувати і контролювати гроші країни, і мені все одно, хто пише закони.

Тому тепер можна сказати так: неважливо, яка влада в країні, монархія або демократія, хто знаходиться на вищому державному посту — президент чи прем'єр, який є республіка президентською чи парламентською. Якщо країна міцно пов'язана зі світовою валютою — вона належить тому, хто випускає цю валюту.

За великим рахунком економіка світового гегемона — це не лише його власна економіка в його офіційних межах, але і економіка всіх країн, які перебувають під його монетарній і військовим контролем. Ну чи частина цих економік як мінімум.

Так хто цей світовий гегемон, чиєю валютою користується весь світ, чиї військові бази розташовані по всьому світу, хто послідовно знищує держави, намагаються зберегти або здобути фінансову незалежність?

Їм була Британія. Але вона програла боротьбу за світове панування в ході трьох воєн війни США за незалежність, Першої та Другої світової воєн.

Спершу США, куди виїхала частина британської еліти, відвоювали у Великобританії право на самостійний випуск валюти, що і було основним предметом війни за незалежність. Потім США за підсумками Першої світової заявили про своїх політичних і економічних претензії на контроль в Європі. За підсумками Другої світової Великобританія втратила статус колоніальної імперії, а США, навпаки, відкрили еру неоколоніалізму, і колишні британські колонії, а потім і незалежні країни перейшли під фінансовий контроль США.

Проте говорити, що світом правлять США — не зовсім вірно. Справа в тому, що емісією долара управляє ФРС, а це приватна контора. Фактично — консорціум 12 приватних банків.

Цитую: Федеральна резервна система — спеціально створене 23 грудня 1913 року незалежне агентство для виконання функцій центрального банку і здійснення контролю над комерційної банківською системою США. У ФРС входять 12 федеральних резервних банків і близько трьох тисяч комерційних банків-членів...

А значить, і вся доларова маса теж належить його випустила організації — ФРС. Тобто опосередковано тим самим дванадцяти банкам, їхнім власникам.

Формально ФРС підконтрольний Когрес. Але це не більше ніж формальність. Якби ФРС насправді належала державі, то її керівництво призначав Конгрес або президент США і вона б не була приватною структурою. А ФРС керують 12 представників тих самих банків, і всі рішення вони приймають на закритих нарадах. І главу ФРС вибирають вони самі всередині себе.

Так що світова валюта, а значить, і владу над більшою частиною світу належить... так-так, дванадцяти приватним банкам, що створив і контролюючим ФРС.

Може Конгрес повернути державі контроль над ФРС?

В теорії може, а на практиці навряд чи. Але це, напевно, і не важливо, тому що Конгрес жодного разу не намагався цього зробити. Єдиний, хто спробував якось змінити систему — це Джон Кеннеді. Що з ним сталося, думаю, можна не нагадувати.

Ну, а що з приводу військової сили?

Рішення про застосування військ в США приймають Конгрес і президент. Але вся новітня історія показує, що військова міць США застосовується в повній відповідності з цілями і завданнями ФРС щодо поширення свого фінансового впливу.

І це легко зрозуміти. Адже хто дає гроші президентам і сенаторам на передвиборні кампанії? Ті ж самі банки і фінансово-промислові групи, так або інакше що належать цим банкам.

12-ти основним банкам належать акції найбільших підприємств, вони ж дають кредити цим підприємствам, вони ж через ФРС володіють всією доларовою масою, якою оперують підприємства, виконуючи контракти, виплачуючи гроші працівникам і дивіденди акціонерам.

Та й хто вибирає сенаторів і президентів? Хіба народ? Їх обирає еліта, істеблішмент. Після цього кандидати активно рекламуються через ЗМІ, які належать тій же самій еліті, і потім вже просто легитимизируются в ході виборів.

І ніхто крім представників еліти до виборів в Конгрес або на пост президента просто не доходить. Простих водопровідників і інженерів там немає. Нагадувати про Рейгана не потрібно — він хоч і був актором, але став представником еліти, тому і був вибраний.

І взагалі функції президента в США швидше процесуальні, ніж владні. Немає у президента повноважень самостійно приймати якісь особливо важливі рішення. Всі вони потребують схвалення Конгресу, а там зібралася американська еліта, яка в кінцевому підсумку підконтрольна тим же банкам.

І Кеннеді був представником еліти, просто в силу якихось особистих якостей захотів змінити систему, але система виявилася сильнішою. Причому набагато сильніше.

Так що виходить в результаті?

Вся доларова маса, а значить і все, що купується і продається за долари, включаючи лобійовані закони, політичні рішення, державні посади, виборчі кампанії, ЗМІ, вироблене за долари зброю і боєприпаси, військові операції, платня військовослужбовців, а також всі торгуються в доларах активи — Google, Apple, IBM, Boeing і т. д. — все це належить тим 12-і банкам.

Вони-то і володіють і управляють більшою частиною світу. А США — просто держава, яка є базою для цих банків. Не можуть же вони висіти в повітрі.

США — це держава, яка застосовує формально належить йому військову силу в інтересах банків, щоб поширювати доларову систему на весь світ і припиняти спроби всяких Муаммаров Каддафі здобути незалежність і подати приклад іншим.

Тепер зрозуміло, хто на світі господар?

Перерахувати власників цих 12-ти приватних банків поіменно я не візьмуся. Та й не факт, що всі вони є публічними персонами. Швидше всього там поряд з представниками всіх відомих кланів Ротшильдів, Рокфеллерів, Клінтонів і Бушів є люди, які ніде ніколи особливо не світилися.

Якщо хочете, можете навіть думати, що цими банками володіють жидорептилоиди з планети Нібіру. Тут є великий простір для фантазій.

Головне в тому, що світом править не англійська королева і навіть не вашингтонський обком — Вашингтон лише виконує функції адміністратора, управляючого. А реальною владою володіє приватний капітал, більша частина якого належить 12-ти приватним банкам, всі кінцеві власники яких нам достеменно невідомі.

Але де ж у цій системі найвпливовіший у світі президент, запитають деякі?

А де йому бути з такою фінансовою системою як у нас, яка давно і міцно сидить на нафтодоларової голці, зберігає свої активи в тих же 12-та американських банках і змінюватися в принципі на збирається?

Навряд чи він і його фінансисти всерйоз бояться повторити долю Каддафі. Але якийсь страх підшкірний у всій проведеної ними довгі роки отступательной економічній політиці все-таки відчувається...

Олександр Русин

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты