СРСР на кілька років випереджав США у створенні інтернету. Ми реально могли бути в віртуалі попереду планети всієї.Але доленосний проект академіка Глушкова свідомо знищили. І першу комп'ютерну мережу зазнав у 1969 році Пентагон.

Звідки грошики

— В усі часи головним двигуном технічного прогресу була війна і витрати на озброєння, — каже експерт з конкурентної розвідки Олена Ларіна. — І в США, і в СРСР величезні гроші йшли на науку. Але в Штатах, на жаль, вони витрачалися ефективніше. І зараз нам треба надолужувати згаяне.

— Намагаємося. Сколково створили, російський аналог Силіконової долини.

— Творцям Сколково варто було б уважно вивчити історію знаменитої долини, яка багато в чому сформувала другу реальність сьогоднішнього світу — інтернет і комп'ютерну індустрію. Із Силіконової долини вийшла переважна більшість всесвітньо відомих комп'ютерних компаній.

— Це всім відомо.

— Куди менш відомий факт: десятиліттями уряд США цілеспрямовано вкачивало гроші в долину. Хитрість полягала в тому, що фінансували не чисто військові дослідження, а цивільні проекти. Потім проекти, які виживали, витримували конкуренцію, окупалися, знаходили і військове застосування. Силіконову долину створювали рука об руку держава, університети і поступово ставав на ноги завдяки замовленням уряду приватний сектор.

Почнемо з мільярдера Білла Гейтса. Сина простий шкільної вчительки Мері Максвелл Гейтс, як свідчить легенда.Насправді мама Гейтса була членом ради директорів солідних фінансових та телекомунікаційних компаній, у тому числі президентом національної ради UnitedWayInternational. Там під її керівництвом засідали два монстра комп'ютерного ринку — президенти IBM різних років Джон Опель і Джон Еккерт. Так випадково вийшло, що IBM доручив розробити операційну систему для першого персонального комп'ютера нікому не відомої компанії сина простої вчительки Microsoft.Гейтс купив за $50 тисяч, у програміста Патерсона систему QDOS, обізвав її MS-DOS, продав ліцензію IBM, зберігши авторське право за Microsoft. Так на світ з'явилася перша операційна система Microsoft.Комп'ютери РС, що стали стандартом для всієї світової індустрії персональних комп'ютерів, виявилися міцно прив'язані до Microsoft. У 1996-му, маючи за плечима контракти з IBM і операційні системи, Білл Гейтс вийшов на біржу і став раптом неймовірно багатим. Для нашої теми вкрай важливий факт: ІВМ з 60-х років і понині — головний виробник складного заліза для АНБ та інших розвідслужб.

Історія з Google почалася в самому центрі Силіконової долини — Стенфордському університеті. Там студенти Ларрі Пейдж і Сергій Брін працювали над Стенфордським проектом цифрової бібліотеки. Бібліотеці потрібен пошуковик.Проект фінансувався за рахунок Національного наукового фонду (за статусом — Федеральне агентство США, тісно пов'язаний з разведсообществом і Пентагоном). Перші $100 тисяч на пошуковик Google двом студентам надійшли від Енді Бехтольштайма, підрядника цілого ряду проектів, що фінансуються Агентством передових військових технологій Пентагону DARPA.

Перші серйозні гроші в Google вклав Sequoia Capital — один з найбільш успішних венчурних фондів в світі. Голова фонду, знаменитий Дон Валентино, був одним з керівників у найбільшому підрядника Пентагону і розвідувального співтовариства Fairchild Semiconductor.

У середині 90-х керівники компанії приїхали в Росію створювати Силіконову тайгу на базі університетів Новосибірська або Томська. Побачивши, що всіх в Тайзі цікавить тільки розпил колишньої радянської власності, вони після року поневірянь повернулися до Америки не солоно облизня.

Ну і на закуску — Марк наш Цукерберг. Facebook був соціальною мережею Ліги Плюща — університетів, де навчається американська еліта. Марку були потрібні гроші на розвиток бізнесу, розкрутку. Перші $500 тисяч дав Пітер Тіль. Вже через чотири місяці Facebook зібрав перший мільйон користувачів і став стрімко зростати. До інвестицій в Цукерберга Тіль створив платіжну систему PayPal, яку позиціонував як засіб боротьби з національними платіжними системами, свого роду крок до світової валюти. Але зараз Пітер Тіль відомий не PayPal і навіть не Facebook.Він п'ять років по крихтах збирав і фінансував команду кращих математиків, лінгвістів, аналітиків, фахівців з системного аналізу, доступу до даних і т. п. Тепер це улюблене дітище американського розвідувального співтовариства — компанія Palantir. Її шеф Тіль — член Більдербергського клубу (який вважають таємним світовим урядом. — Ред.)

Цукербергу були потрібні все нові гроші. Парою мільйонів допоміг Білл Гейтс. Не хапають для надшвидкого зростання Facebook 13 мільйонів вдалося отримати в компанії Accel Partners. Інвестицію організував Джеймс Брейер, колишній голова Національної асоціації венчурних капіталістів у співпраці з Гілман Луї, виконавчим директором офіційного Фонду американського розвідувального співтовариства In-Q-Tel. Так що по Силіконовій долині і випадкові чужі не ходять.

Управління поведінкою

— Ви забули про покійного бунтаря Стіва Джобса. Сподіваюся, він бродив там сам по собі?

— Всі знають про знаменитий голосовий помічник SIRI, встановлений сьогодні в айфонах. Його прообразом стало програмне забезпечення нового типу Calo. Походить назва від латинського слова Calonis — слуга офіцера. Проект фінансувався все тим же пентагоновским агентством DARPA. Можна ще наводити приклади з комп'ютерним гуру, але не хочу втомлювати читачів.

— Бунтар — слуга офіцера? Клас! Виходить, Google, Microsoft, Facebook — філії Пентагону або АНБ? Тому спецслужби мають доступ до їх серверів для електронного стеження за клієнтами інтернет-гігантів, що і викрив Сноуден.

— Ні в якому разі! Це не філії. Більше того, втручання державних структур обмежена певними правилами і законами. І не потрібно на підставі викриттів Сноудена вважати, що спецслужби можуть робити все що завгодно з будь-американською компанією. Правда ж у тому, що високотехнологічний бізнес, університети, американське розвідувальне співтовариство — хлопці з одного двору. Свого роду військово-інформаційно-промисловий комплекс.Вони займаються однією справою — збирають, обробляють індивідуальні і корпоративні дані, тобто відомості про кожного з нас. Одні — заради прибутку.Інші — заради національної безпеки або того, що цим прикривається.

Історія ЦРУ, це історія злочинів проти людства
ЦРУ вчить вбивати заради «сакральної жертви»
США — це наркомафія планети
Як ЦРУ контролює економіку Росії
Як ЦРУ та КДБ підготували «перебудову»

Є хрестоматійна історія. Батько, який працює в комп'ютерній компанії, дізнався про вагітність дочки ще до того, як вона сама йому зізналася. Кожен з нас, в залежності від бажань, потреб, настроїв і т. п., що шукає в інтернеті, заходить на різні портали, залишає повідомлення. А в інтернеті — запам'ятайте! — ніколи нічого не пропадає. Якщо узагальнити заходи, повідомлення, то можна зрозуміти, що відбувається з людиною або організацією. А якщо ти знаєш, що відбувається з ким-небудь, то можеш запропонувати йому в потрібний момент потрібні товари, послуги і т. п. І він їх обов'язково придбає.Це називається управління поведінкою. А тепер уявіть, що ви продаєте в Мережі не товари і послуги, а ті або інші політичні переконання, погляди, точки зору на світ і т. п. Це вже Національна безпека.Дуже серйозна тема. Детальніше — як-небудь наступного разу.

Великий Брат

Британський сатиричний портал The Daily Mash запустив дотепну байку. Мовляв, секретні служби спеціально поставили Всесвітню мережу. Ми стукаємо по клавішах, а невидимий Великий Брат читає, вникає в усі. Раніше хлопці з АНБ (Агентства національної безпеки США) цілодобово чергували біля будинку цікавить суб'єкта, мучилися з телеоб'єктивами, магнітофонами, давилися кави з липкими булочками. Щоб заощадити час, зберегти здоров'я, вони і придумали інтернет. Знаючи, що народишко сам про себе все викладе. Так і сталося.

Чисто британський гумор. Але в кожному жарті є частка правди. Тепер спецслужбам не треба мучитися з апаратурою, заробляти в засідках гастрити. Завдяки одкровень колишнього цереушника Сноудена всі вже знають, що співробітники АНБ в комфортних офісах спокійно доглядають за всім світом. З допомогою найбільших інтернет-провайдерів, телефонних операторів. Під ковпаком — президенти, політики, бізнесмени, пересічні громадяни... Тільки в Бразилії, судячи з викриттям Сноудена, АНБ слухає і читає в місяць 2,3 млрд. телефонних дзвінків та електронних повідомлень. У Німеччині — 20 млн.телефонних переговорів щодня. А адже Росія поряд з цими країнами входить в пріоритетний список АНБ! Масштаби стеження Великого Брата в інших частинах світу складно навіть уявити.

А в штаті Юта цієї осені увійде до ладу найбільший Дата Центр АНБ. Тут буде зберігатись та аналізуватися ВСЯ електронна інформація з УСІЄЇ планети.

Хоча насправді народився інтернет в надрах американського міністерства оборони. А вже потім його прибрали до рук спецслужби.

В 1958 році після запуску першого радянського штучного супутника Землі Пентагон створив Агентство передових оборонних дослідницьких проектів DARPA. Щоб не дати росіянам обігнати Америку в космосі і на землі. Холодна війна загрожувала перейти в гарячу, атомну. Пентагон замовив надійну систему зв'язку, здатну витримати ядерну атаку.Агентство створило комп'ютерну мережу ARPANET. Переросла пізніше в інтернет. Перше випробування пройшло 29 жовтня 1969 року. Але подібна мережа могла з'явитися в СРСР, і навіть раніше американської!

Хрест на радянському інтернеті

Ось спогади академіка Віктора Глушкова, одного з найгеніальніших математиків і програмістів в історії ХХ століття: Завдання побудови загальнодержавної автоматизованої системи керування економікою (ОГАС) була поставлена мені А. Н. Косигіним у листопаді 1962 року. До цього часу у нас в країні вже була концепція єдиної системи обчислювальних центрів для обробки економічної інформації.Ми розробили перший ескізний проект Єдиної державної мережі, що включав близько 100 центрів у великих промислових містах і центрах економічних районів, об'єднаних широкосмуговими каналами зв'язку.

Починаючи з 1964 року (часу появи мого проекту) проти мене стали відкрито виступати вчені-економісти, багато з яких потім поїхали в США та Ізраїль. Косигін зацікавився вартістю проекту. Орієнтовно вона оцінювалася в 20 млрд. рублів. Ми передбачили самоокупність витрат. За три п'ятирічки реалізація програми принесла б в бюджет не менше 100 млрд. рублів. Але наші горе-економісти збили Косигіна з пантелику... Нас відставили вбік, стали ставитися з пересторогою.

В кінці 60-х в ЦК КПРС і Радміні з'явилася інформація, що американці ще в 1966 році зробили ескізний проект інформаційної мережі, тобто на два роки пізніше нас. Але на відміну від нас вони не сперечалися, а робили.

Тоді занепокоїлися і у нас. Я пішов до Кириленко (секретар ЦК КПРС, який курирував промисловість. — Е. Ч.) і передав записку, що треба повернутися до ідей мого проекту. Була створена комісія. Краще б її не створювали...

Тим часом почалася вакханалія в західній пресі. Першими захвилювалися американці... Звичайно, будь зміцнення нашої економіки, для них найстрашніше. Тому вони відразу відкрили вогонь по мені з усіх калібрів. У Вашингтон пост вийшла стаття Перфокарта керує Кремлем, розрахована на керівництво СРСР. Цар радянської кібернетики академік В. М. Глушков пропонує замінити кремлівських керівників обчислювальними машинами. Стаття в англійській Гардіан була розрахована на радянську інтелігенцію.Мовляв, академік Глушков пропонує створити мережу обчислювальних центрів, більш передову, ніж на Заході. Насправді це замовлення КДБ, щоб запроторити думки радянських громадян у банки даних і стежити за кожною людиною. Цю статтю всі голоси передавали 15 разів на різних мовах на Радянський Союз і країни соціалістичного табору. (Ці ж дві газети і роздули всесвітній скандал з Сноуденом. До чого б це? — Е. Ч.)

Потім послідувала серія передруків цих пасквілів в інших провідних капіталістичних газетах, серія нових статей. Тоді ж почали траплятися дивні речі. У 1970-му я летів з Монреаля в Москву. Досвідчений пілот відчув неладне вже над Атлантикою і повернувся назад. Виявилося, пальне щось підсипали. Слава богу, все обійшлося, але так і залишилося загадкою, хто і навіщо це зробив. А трохи пізніше в Югославії на нашу машину мало не налетів вантажівки — шофер дивом зумів ухилитися.

І вся наша опозиція, зокрема економічна, на мене озброїлася. На початку 1972 року Известия опублікували статтю Уроки електронного буму. У ній автор намагався довести, що в США попит на обчислювальні машини впав. У ряді доповідних записок до ЦК КПРС від економістів, які побували в США, використання обчислювальної техніки для управління економікою прирівнювалося до моді на абстрактну живопис. Мовляв, капіталісти купують машини тільки тому, що це модно, щоб не здатися несучасними. Це все наше керівництво дезорієнтувало.

Російська Windows

Судячи зі спогадів академіка, було багато інших підступів, інтриг, спроб розсварити його з керівниками СРСР. Восени 1981 року Віктор Михайлович захворів. Довго лікувався в Києві, звідти був переведений до Москви в ЦКЛ. Помер 30 січня 1982 року. Великому математику, кібернетику було всього 58!

— Так поставили хрест на радянському інтернеті, — каже експерт з конкурентної розвідки Олена ЛАРІНА, познайомила мене зі спогадами академіка. — А крім того, про що розповідав Глушков, в СРСР були зроблені конкурентоспроможні сервери, персональні комп'ютери. Були і протоколи передачі інформації, і навіть, як це не здасться сьогодні дивним, дружні інтерфейси (сучасний приклад таких систем — Windows. — Е. Ч.). Вони дозволили б простим радянським керівникам, конструкторам, вченим, не знають програмування, працювати з ЕОМ.Точно так само, як зараз інтернетом користуються всі, хто хоч трохи знайомий з комп'ютерами. До речі, все в тому ж Радянському Союзі вчений М. М. Суботін вперше створив гіпертекст — систему посилань, яка лежить в основі інтернету.

Як ЦРУ створювало Google
ЦРУ вчить вбивати заради «сакральної жертви»
Прогнози ЦРУ на 2015 рік
ЦРУ використовує досвід гестапо
США — це наркомафія планети

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты