Нещодавно американські медики показали, що риб'ячий жир і які в ньому містяться омега-3 жирні кислоти, всупереч сформованій думці, не захищають мозок від старіння і зниження розумових здібностей в літньому віці.

У зв'язку з цим ми вирішили згадати кілька диетическо-медичних міфів, які були у свій час дуже популярними, але в підсумку розвінчаних наукою.

Омега-3-поліненасичені жирні кислоти містяться в жирній рибі і морепродуктах, лляному і гірчичній олії і деяких інших рослинних оліях. Назва омега-3 вказує на положення подвійний вуглець-вуглецевого зв'язку — у третього атома вуглецю щодо омега-атома, який знаходиться на кінці ланцюжка жирної кислоти. Ці жирні кислоти відносять до незамінних, тобто таким кислот, у яких організм дуже бідує, але, не вміючи синтезувати їх самостійно, повинен отримувати з їжею.

Протягом останніх десяти років було прийнято вважати, що омега-3 жирні кислоти захищають мозок від старіння. На це начебто як вказують дослідження, що демонструють кореляцію споживання риби і розумових здібностей у людей похилого віку. Ніби як — тому що при внесенні поправок на рівень освіти і психологічний стан випробовуваних ця кореляція виявляється зовсім не такою переконливою, а рандомізованих клінічних досліджень, які допомогли ви з'ясувати, випадкова ця кореляція або заснована на причинно-наслідкового зв'язку, ніхто не проводив.Та ж історія і з старечим недоумством, або деменцією: з одного боку, показано, що у людей з хворобою Альцгеймера знижений рівень однієї з омега-3 кислот у клітинах мозку, з іншого — жодна з численних клінічних досліджень не змогло довести, що омега-3 кислоти ефективним в лікуванні деменції.

Настільки ж неявні свідоцтва вказують і на ефективність омега-3 жирних кислот для запобігання серцево-судинних захворювань: якась кореляція там безумовно є, але прямих доказів того, що саме омега-3 знижують вірогідність захворювань, не знайдено.Тим не менш, оскільки важливість омега-3 жирних кислот для нормальної роботи мозку і судин очевидна, а від передозування риб'ячого жиру ще ніхто не вмирав, омега-3 жирні кислоти продовжують рекомендувати і продавати для профілактики старіння мозку і серцево-судинних захворювань (а заодно і раку, ревматоїдного артриту і депресії).

Вчені з Національного інституту зору в США вирішили проаналізувати вплив омега-3 жирних кислот на когнітивні функції у літніх людей. Аналіз проводили в рамках масштабного подвійного сліпого рандомізованого плацебо-контрольованого клінічного дослідження (тобто такого, де ні пацієнти, ні лікарі не знають, що отримує пацієнт — досліджуваний препарат або плацебо, — а пацієнти розподіляються в контролную і експериментальну групи випадковим чином). Брало участь у ньому понад 4 тисяч літніх людей з підвищеним ризиком розвитку дегенеративних хвороб сітківки.

В дослідженні використовували суміш вітамінів, бета-каротину, цинку, яка, як було показано раніше на іншій групі піддослідних, уповільнювала руйнування сітківки. Автори дослідження спробували поліпшити цю суміш, додавши в неї омега-3 жирні кислоти. Протягом 6 років, з 2006 по 2012 рік, вчені стежили за змінами сітківки і оцінювали когнітивні функції учасників дослідження, брали поліпшену суміш (або приймали плацебо).

Результати, з урахуванням поправки на вік, стать, рівень освіти, депресивний стан та інші фактори, показали, що омега-3 жирні кислоти ніяк не впливали на когнітивні функції учасників і не запобігали погіршення пам'яті і гостроти розуму. Ніякого ефекту вони не справили і на старіння сітківки.

Схожі результати були отримані і для другої добавки, яку тестували в цьому дослідженні: суміші лютеїну і зеаксантину, популярного засобу для запобігання старіння очей і мозку. Лютеїн і зеаксантин — пігменти-каротиноїди, що надають жовтий колір, наприклад, кукурудзі, яєчного жовтка або персикам. Вони необхідні для нормальної роботи очей, тому що, по-перше, функціонують як антиоксидант, захищаючи очі від свбодних радикалів, що утворюються на прямому світла, а, по-друге, поглинають найбільш агресивну частину спектру — синьо-фіолетове.Людський організм не вміє синтезувати ці пігменти, тому вони повинні надходити з їжею.

Як показало дослідження, на старіння мозку лютеїн і зеаксантин ніяк не впливають. У більшості випробовуваних не було відзначено будь-якого впливу на старіння сітківки. Єдине, що вдалося виявити це те, що лютеїн і зеаксантин знижують ризик розвитку дегенеративних захворювання сітківки у двох невеликих підгруп випробовуваних: людей, повсякденна дієта яких містить дуже мало цих пігментів, і тих учасників дослідження, які отримували лікувальну суміш без бета-каротину — іншого пігменту-каротиноїду, з якого утворюється вітамін А, дуже важливий для очей.

На закінчення автори намагаються пояснити невідповідність між непрямими свідоцтвами користі омега-3 і каротиноїдів та результатами клінічних досліджень. Можливо, припускають вони, значення має те, яким шляхом ці речовини потрапляють в організм: просто з їжею або у вигляді спеціальних добавок. Адже ми не можемо знати про тих тисячах можливих взаємодій, в які вступають компоненти їжі та які в підсумку впливають на кінцевий ефект. Тому цілком ймовірно, що риб'ячий жир у складі риби і риб'ячий жир в капсулах дійсно можуть впливати на організм по-різному.Так чи інакше, на сьогоднішній день висновок ясний: прийом риб'ячого жиру та інших добавок з омега-3 жирними кислотами, також як і прийом лютеїну і зеаксантину, не приносить користі нікому, крім фармацевтичних компаній. А ось риба і морквина, можливо, ще допоможуть вам врятуватися від старечого недоумства і сліпоти. Чи не допоможуть. Напевно цього поки ніхто не знає.

Інший дієтичний міф пов'язаний зі шпинатом і відображений в мультфільмах про моряка Попае (Popeye the Sailor), які в 1933 році почала знімати нью-йоркська мультиплікаційна студія Fleischer Studios. Моряк Попай володіє величезною силою, а джерелом цієї сили служить шпинат: як тільки герой з'їдає банку шпинату, його біцепси тут же виростають в кілька разів, і він відправляється здійснювати подвиги. Популярність мультика викликала стрімке зростання продажів шпинату, за що його виробники висловили свою подяку, встановивши пам'ятники Попаю в Техасі і Арканзасі.Завдяки моряку Попаю зросло споживання не тільки шпинату, але і овочів в цілому: дослідження 2010 року, проведене вченими з Місцевого університету, показало, що діти, які дивилися мультики про Попая, починали їсти більше овочів.

Чому ж творець моряка Попая, художник-карикатурист Елзи Крайслер Сегар, зробив джерелом сили свого героя саме шпинат? Зазвичай це пояснюють помилкою в публікації 1870-го року, автор якої випадково поставив не там точку в десятковому числі, що позначає вміст заліза в шпинаті — з-за чого значення виявилося в десять разів більше реального. Помилка розповзлася по іншим науковим публікаціям, породивши в результаті популярний міф про те, що в шпинат містить неймовірну кількість заліза — навіть більше, ніж у червоному м'ясі.Незважаючи на те, що в 1930-х роках якісь біохіміки виявили помилку і вказали на неї у пресі, міф жив аж до 1980-х, поки досить авторитетний медик Т. Хамблин не опублікував статтю з викриттям помилки.

Втім, як з'ясувалося недавно, історія викриття міфу сама була міфом. У 2010 році кримінолог Майк Саттон (Mike Sutton) опублікував в Internet Journal of Criminology статтю з результатами власного розслідування.

Що стосується моряка Попая, то причиною, по якій творець героя Сегар змусив його їсти шпинат, виявилося високий вміст у ньому вітаміну А. Що, до речі, правда: шпинат дійсно багатий вітамінами А, С, В2, фолієвої кислотою та іншими корисними речами.

Так що його можна і потрібно — головне не розраховувати на таке ж диво-ефект, як у мультику про Попая.
Аскорбінова кислота

Ще один міф стосується аскорбінової кислоти і пов'язаний з ім'ям знаменитого американського хіміка, лауреата двох Нобелівських премій Лайнуса Полінга. Великий вчений, який відкрив вторинну структуру білка, що вперше описав захворювання на молекулярному рівні (показавши, що причина серповидно-клітинної анемії — в порушення будови білка гемоглобіну) і фактично заснував структурну хімію, під кінець життя Полінг зацікавився медициною і старінням і став пропагувати прийом вітаміну С.Полінг вважав, що надвисокі дози аскорбінової кислоти (2 г на добу при прийнятій нормі близько 90 мг) ефективні для профілактики і лікування вірусних і онкологічних захворювань, а також можуть запобігати старіння, захищаючи організм від вільних радикалів (які, згідно з однією з теорій старіння, з віком накопичуються в організмі і пошкоджують мітохондрії). Для себе і своєї дружини він призначив щоденну дозу вітаміну С в 10 м і стверджував, що став набагато рідше застуджуватися і взагалі відчув себе здоровішими.

У 1970 році Полінг опублікував книгу «Вітамін С і застуда», яка одразу ж стала бестселером. Мільйони людей спочатку в США, а потім в інших країнах стали приймати високі дози вітаміну С для лікування і профілактики всього підряд.Пізніше Полінг сформулював теорію ортомолекулярная медицини («правильні молекули в правильних кількостях»), ідея якої полягає в лікуванні і профілактиці різних захворювань вітамінами, амінокислотами та поживними речовинами у формі біологічно активних добавок (Бадів), і навіть заснував Інститут ортомолекулярная медицини в Каліфорнії.У 1979 році Полінг разом зі своїм однодумцем, британським хірургом Еваном Камероном, написав книгу «Рак і вітамін С», яка, як і книга про застуді, була дуже популярна серед непрофесіоналів, але викликала масу критики в науковому середовищі.

Початково теорія Полінга була заснована на теоретичних міркуваннях, однак наприкінці 1970-х він, разом з вірним Кемероном, опублікував дві статті з результатами проведеного ними клінічного дослідження. У дослідженні брали участь 100 пацієнтів зі злоякісними пухлинами на термінальній стадії, які отримували високі дози вітаміну С, і 1000 таких же пацієнтів, які не отримували вітамін С. Як стверджувалося в статтях, виживаність у групі, що одержувала аскорбінову кислоту, збільшилася аж у чотири рази порівняно з контрольною групою.

Однак через кілька років з'ясувалося, що порівняння двох груп було некоректним: пацієнти, які отримували вітамін С, початково були «менш хворими», а тяжкість їх захворювання оцінювалася як термінальна на більш ранній стадії у порівнянні з іншою групою. Пізніше один з найавторитетніших медичних центрів у світі, американська Клініка Мейо провела кілька контрольних клінічних досліджень, виконаних за всіма правилами сучасної доказової медицини.Дослідження показали, що аскорбінова кислота лікує злоякісні пухлини нітрохи не краще, ніж плацебо.Теорії про те, що вітамін С ефективний для профілактики і лікування застуди, теж до цих пір не підтвердились ні в одному клінічному дослідженні.

Хоча Полінг ще довго намагався відстояти свої теорії, звинувачуючи опонентів у некомпетентності і фальсифікації даних (на що вони відповідали йому тим же), на сьогоднішній день користь вітаміну С залишається не доведеною.Однак авторитет Полінга, який, незважаючи на свої помилки, був, безумовно, великим ученим, — виявився настільки великий, що багато людей до сих пір продовжують приймати вітамін С «для профілактики» і ковтають ударні дози при перших ознаках застуди.
Антиоксиданти

І наостанок — міф, який ще не до кінця викрито, але, судячи з усього, має всі шанси зрештою виявитися міфом. Мова про антиоксидантах, які, як прийнято вважати, захищають організм від старіння, злоякісних пухлин, серцево-судинних захворювань та інших бід.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты