В суботу 14 квітня в Стамбулі пройшла партія ядерні шахи. Предметом обговорення була іранська ядерна програма.Так звані країни постійної п'ятірки плюс один — США, Росія, Китай, Великобританія, Франція і Німеччина знають, що вона мирна, але не подають виду.

США, Британія, Франція і Німеччина чекали безрезультатних суперечок. Вони грають свою партію в брудній грі проти Ірану, заявляючи, що той прагне до отримання ядерної зброї.

Вони вимагають, щоб Тегеран довів зворотне. Як можна знайти докази відсутності у вас чого-небудь? Вирішення проблеми в Стамбулі не відбудеться. Як не допоможе і фетва Алі Хаменеї, яка засуджує придбання ядерної зброї.

Він називає володіння ним гріхом і противним ісламу, але ці слова ніхто не чує. Це ще один доказ лицемірства Вашингтона, свідчить про те, що спірним питанням є не законна програма Ірану, а щось інше.

Сподіваюся, що сьогодні ми побачимо початок сталого процесу, — заявила головуюча на зустрічі керівник зовнішньополітичного відомства ЄС Кетрін Ештон. Вона визначила свою позицію, зазначивши, що метою переговорів є відшукання шляхів, якими ми можемо вибудувати довірчі взаємини та продемонструвати, що Іран відходить від програми створення ядерної зброї.

Іран є стороною Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), умови якого їм повністю дотримуються. Немає жодного доказу, що вказує на наявність у нього програми створення ядерної зброї або недобрих намірів щодо своїх сусідів. Учасники зустрічі в Стамбулі віддають собі в цьому звіт.

Іран хоче чесних переговорів, як і Росія з Китаєм. Головну перешкоду цьому являє собою Вашингтон, полюбляє конфронтацію миру і стабільності.

Тим не менш, Іран погодився взяти участь у переговорах, хоча навряд чи йому доводиться розраховувати на пом'якшення жорсткої позиції Заходу. На думку глав МЗС країн G8, висловлену 12 квітня у Вашингтоні, постійне невиконання Іраном своїх зобов'язань... і вимог резолюцій ради керуючих МАГАТЕ викликає серйозне занепокоєння.

Цей вислів показує, в якій непростій ситуації опинився Тегеран. Він йде назустріч усім вимогам набагато далі інших держав, але замість довіри отримує критику.

У статті Гаарец Аві Іссахарового і Амоса Хареля від 12 квітня В очікуванні краху напередодні переговорів з Іраном говориться:

Не розраховуйте особливо помітні зрушення. Очікують цього разу чогось іншого, забувають, що ми вже проходили через цей ритуал раніше. Минулі зустрічі закінчувалися тим, з чого починалися... Навіть оптимісти мало вірять в успіх.

Викликають питання жорстка позиція і справжні наміри Вашингтона. Американська делегація складалася з дипломатів середнього рангу, що ще раз підтверджує невисокий рівень очікувань США від зустрічі. Якби Обама був налаштований серйозно, то відправив би представника калібром побільше, такого як Хіларі Клінтон.

Зараз вона зайнята процесом вироблення стратегії проти Асада. Іран на черзі, але може і почекати поки. Твердження про те, що Тегеран являє собою загрозу спрямовані на відволікання уваги.

Справжні мотиви приховані приводами. У Вашингтона на розумі немає нічого хорошого, і кому як не Тегерану, натерпевшемуся за десятиліття, знати це? До переговорів у Стамбулі до Ірану висувалися такі вимоги, як закриття його добре укріпленого центру Фордо, припинення 20-відсоткового збагачення урану і вивіз з країни його наявних запасів.

Колишній чиновник адміністрації Обами щодо Близького Сходу Денніс Росс в своїй останній статті пішов ще далі, додавши до всього обмеження рівня збагачення урану п'ятьма відсотками, дозвіл Ірану володіти тисячею кілограмів такого урану і експлуатувати не більше тисячі центрифуг.

У відповідь деякі, але не всі, санкції будуть пом'якшені або зняті. На додачу до інших сфабрикованими звинуваченнями, Ірану також помилково ставиться в провину підтримка регіонального тероризму. Згідно Россу нормалізації не буде, поки обидві сторони не досягнуть більш широкого порозуміння, що виходить за рамки лише ядерної тематики.

Як і інші антиіранські фанатики він тицяє пальцем тільки в одну сторону. Імперська порядок Вашингтона беспредметна, як і неприборкана політика Тель-Авіва. Замість того, щоб висувати безпідставні звинувачення і вимагати необґрунтованих поступок, пора б поглянути на справжні загрози і назвати їх по імені.

Замість цього Росс радить Ірану ще й повністю відмовитися від збагачення і сподіватися виключно на запаси міжнародного банку палива. До того ж він хоче, щоб останній погодився не переробляти відпрацьоване паливо, дозволивши його повернення, і встановив певний рівень прозорості, якому той вже більш ніж відповідає.

Більше того, спонукання тільки одного Тегерана виконувати всі умови, які не встановлювалися щодо інших мають мирним атомом країн, виявляє лицемірство декларованих Америкою завдань, а також те, що насправді стоїть за ними.І це не ядерна програма Ірану. Це вашингтонські плани панування і рішучість замінити незалежні держави країнами-сателітами.

У той же самий час, Росс і інші запитують себе, чи Іран вести переговори чесно. Але це питання не до Тегерану, а Вашингтону, Ізраїлю та іншим союзникам-співучасникам, а також колишнім чиновникам начебто Росса.

Глава Антидифамаційної ліги Ейб Фоксман називає Росса захисником Ізраїлю, що Займається проблемами Близького Сходу аналітик Аарон Девід Міллер каже, що той — адвокат Ізраїлю. Інші характеризують його як затятого сіоніста, від якого Палестині або регіональним суперникам Ізраїлю, зокрема Ірану, не доводиться чекати нічого доброго.

Крім того, Росс був одним із засновників пов'язаного з AIPAC (американсько-ізраїльський комітет громадських зв'язків; прим. mixednews.ru) Вашингтонського інституту близькосхідної політики (WINEP).Будучи організацією прикриття екстремістськи налаштованих ізраїльтян, цей заклад у складі свого консультативного комітету розпорядженні такими одіозними фігурами, як Генрі Кіссінджер, Джордж Шульц (міністр фінансів при президентові Ніксоні, держсекретар при президенті Рейгані), Джеймс Вулсі (директор ЦРУ в 1993-1995 рр.) і Річард Перл (заступник міністра оборони в адміністрації Рейгана, радник міністра оборони у 1987-2004 рр.; прим. mixednews.ru).

Останні зустрічі, які проводилися в Женеві в грудні 2010 року і в Стамбулі в січні 2011 року, закінчилися нічим. За підсумками переговорів сторони домовилися зустрітися знову 23 травня. Кетрін Ештон сказала, що переговори були конструктивними і корисними. Ми хочемо перейти до стійкого процесу діалогу.

Офіційний представник США хоче більшого. Назвавши переговори недостатніми, він сказав, що за ними повинні йти конкретні кроки Ірану. Так що надалі якихось проривів чекати не слід — Вашингтон їх не потерпить.

Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков підкреслив:

Я ніколи не бачив ніяких доказів або документів, що вказують на те, що діяльність Ірану в ядерній сфері носить військовий характер. Я вважаю, що для вирішення проблеми нам слід шукати точки дотику, а не посилювати різницю в думках.

Щодо права Ірану на збагачення ядерного палива, він додав наступне:

Згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) Ісламська Республіка Іран володіє правом використання ядерної енергії, але правам відповідають певні обов'язки.

Китай теж визнає програму мирної атомної енергії Ірану. І Пекін, і Москва наполягає на врегулюванні розбіжностей дипломатичним шляхом через діалог.

У самому Тегерані, член парламентської комісії з національної безпеки і зовнішньої політики Аваз Хайдарпур каже:

Ми не погодимося приймати рішення по нашому мирному атому з оглядкою на яку-небудь країну. Наша діяльність здійснюється у відповідності з правилами ДНЯЗ, і ми більше не приймаємо умов і приписів понад тих зобов'язань, які ми взяли на себе в рамках МАГАТЕ і ДНЯЗ.

У березні аятолла Хаменеї зробив таке висловлювання:

Ми не володіємо ядерною зброєю і не будемо його створювати, але захистимо себе від будь-якої агресії, будь вона з боку США або сіоністського режиму, з таким же рівнем могутності.

В розділі думки Washington Post 12 квітня з'явилася стаття міністра закордонних справ Ірану Алі Акбара Салехі під назвою Іран: нам не потрібно ядерну зброю, в якій було зазначено, що кілька десятків років тому Америка Ірану допомагала налагодити повний цикл виробництва ядерного палива, а також будувати атомні електростанції. У той час Вашингтон говорив, що ядерна енергія забезпечила б зростаючі потреби нашої економіки і вивільнила б залишаються у нас запаси нафти для експорту або переробки на нафтопродукти. Таке обґрунтування не втратила свого сенсу і зараз.

Після ісламської революції 1979 року Америка припинила відвантаження палива. Для того, щоб забезпечити себе його джерелами, Іран пристосував свій технологічний процес до урану з 20-процентним рівнем збагачення. До того самого, на якому сьогодні працює дослідницький реактор в Тегерані (спочатку переданий США реактор використовував високозбагачений уран; прим. mixednews.ru). Він постачає ізотопи для лікування хворих на рак.

В 2009 році Іран звернувся до МАГАТЕ з проханням заповнити свої скоротилися запаси палива, оскільки мова йшла про порятунок людських життів. Тегеран погодився обміняти основну частину своїх запасів низькозбагаченого урану.... У відповідь адміністрація Обами ввела ще більше санкцій.

Іран діяв відповідально, підкреслює міністр. Його вченим вдалося зробити те, чого ми раніше ніколи не робили: збагатити уран до потрібних 20 відсотків і зробити з нього паливні пластини для реактора. Іран може сам подбати про своїх потребах.

У той же самий час він, як і інші офіційні особи в Тегерані, висловив своє негативне ставлення до зброї масового знищення. У вісімдесятих роках, коли Ірак застосовував проти Ірану хімічну зброю, ми не відповіли тим же.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты