ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Як Захід приховує своє банкрутство

як захід приховує своє банкрутство

Йон Хеллевиг — відомий бізнесмен, громадський діяч та політичний аналітик з Фінляндії, який вже понад 20 років працює в Росії, написав дуже цікаву статтю. У ній автор доводить, що західні економіки не росли взагалі за останні десятиліття, а просто масово накопичували свої борги.

З таким рівнем накопиченого боргу це положення справ не може тривати довго і призведе до катастрофічних наслідків. При подібному розвитку подій економіки західних країн чекає повний і, що найголовніше і небезпечне для Заходу, швидкий крах.

Ліберальні економісти зазвичай під час розмови про держборг США і всього Заходу посміхаються і кажуть, що розмір боргу не має значення. І як би він не був великий, в цьому немає нічого страшного.

Чи це Так? У 2001 році держборг США був близько $2 трлн, сьогодні в 2014 наближається до $18 трлн.

Що, немає різниці між цими цифрами? Уявіть собі підприємство, випуск продукції якого не зростає, а борг збільшився в 9 разів і практично зрівнявся з вартістю виробленої підприємством продукції? Це нормально? А у США саме так.

А адже крім держборгу США є борги ВСІХ розвинених країн. Попереду всіх Японія, чий борг дорівнює 200% ВВП.

Йон Хеллевиг Величезні нові борги приховують роки від’ємного приросту ВВП у ЄС та США

Ключове завдання цього дослідження — виявити реальне зростання ВВП після врахування ефекту зростання національної економіки через зростання державного боргу. В даний час, існує міцно усталена практика коригувати показники ВВП у відповідності з показниками інфляції, в результаті чого визначається так званий реальне зростання ВВП. Враховуючи цю обставину, буде цілком природно також застосовувати цей метод, коригування показників зростання ВВП очищених від впливу приросту нових запозичень, що і повинно дати в результаті показники зростання реального ВВП за вирахуванням боргу.Ми вважаємо, що це новаторське дослідження, так як нам невідомо, чи порушували економісти коли-небудь це питання. Також нам не відомо про те, що ця проблема коли-небудь обговорювалася серед науковців і аналітиків. Очевидно, що проблема державних запозичень широко обговорюється, але тут ми ведемо мову про коригування ВВП за рахунок вирахування державного боргу.

Дослідження виявило, що західні країни втратили здатність забезпечувати зростання своїх економік. Все, що у них залишилося, — це здатність нарощувати борги. За рахунок масованого накопичення нових боргів вони здатні створювати видимість млявого зростання, чи завислого близько нульової позначки.

Якщо б всі ці величезні запозичення прямували на інвестиції, то нічого поганого в цьому не було б. Однак це не так — отримані кошти спрямовуються на покриття збитків в національних економіках, і, по суті, витрачаються на підтримку рівня споживання, який ці країни в дійсності собі дозволити не можуть.

Західні країни ведуть себе як спадкоємці аристократичного стану в XIX столітті, рік за роком позичаючи кошти в борг, щоб забезпечити собі колишній спосіб життя, тоді як стан безжально виснажується. Рано чи пізно аристократ-марнотрат буде змушений зіткнутися з реальністю: розпродати у нього майно, щоб покрити вимоги кредиторів, а також підшукати собі житло по кишені і тугіше затягнути пояс. Так неминуче європейські країни і США будуть змушені знизити надмірний рівень споживання.Але поки вони відкладають момент остаточного розрахунку за новими боргами, наче алкоголік, який, вставши вранці, насамперед тягнеться за пляшкою, щоб відстрочити момент витвереження. У випадку з ЄС і США йдеться про боргову пиятиці довжиною в десятиліття.

За останнє десятиліття ситуація ускладнилася, але драматичний поворот до гіршого – або правильніше сказати — до катастрофи, стався на початку світової фінансової кризи 2008 р. На графіку 1 відображено шокуючі показники, що характеризують фактичний обвал економіки західних країн у 2009 — 2013 роках В ньому відображена динаміка темп приросту реального ВВП у різних країнах за 2005 — 2013 рр. Як видно з графіка, за цей період Росія змогла забезпечити приріст реального ВВП, тоді як західні країни все глибше і глибше занурювалися в борги. За період 2005 — 2013 рр.акумульований зростання економіки Росії склав 147%, тоді як акумульовані збитки західних країн зросли з 16,5% (Німеччина) до 58% (США). У випадку з Росією показник темпів приросту реального ВВП за вирахуванням запозичень також коригується, щоб внести поправку на помилку в обчисленні, пов’язану із застосуванням Росстатом неправильного дефлятора ВВП. Ми вже обговорювали систематичну недооцінку темпів приросту ВВП Росії з-за неправильного використання дефлятора ВВП в Дослідженні Awara Group Вплив податкових реформ Путіна за період 2000 — 2012 рр ..на зміну надходжень до консолідованого бюджету і ВВП.

як захід приховує своє банкрутство

На графіку 2 показано приріст реального ВВП за мінусом приросту боргу (після вирахування показника зростання державного боргу з показника ВВП). Якщо відняти борги, то ми побачимо реальний масштаб обвалу економіки Іспанії — мінус 56,3%, це жахливий показник. Якщо ж використовувати загальноприйняту офіційну методику розрахунку темпів приросту ВВП (за мінусом приросту боргу), то виходить всього лише мінус 6,7%.

як захід приховує своє банкрутство

Як показує проведений нами аналіз, на відміну від економіки західних країн, навіть за цими показниками зростання економіки Росії є досить здоровим і не обумовлений зростанням боргу. Насправді Росія демонструє відчутно позитивне співвідношення цих показників: темпи приросту ВВП перевищили темпи зростання боргу в 14 разів (1400%). Вражаюче.Цей показник вражає ще більше, якщо порівняти його з аналогічним показником західних країн, тих що занурилися у вир нових боргів.

На графіку 3 показано, наскільки акумулювання боргу в західних країнах перевищує офіційний показник темпів приросту ВВП. За період 2004 — 2013 рр. безумовним лідером у зростанні боргового тягаря стали США — додали до нього $9,8 трлн доларів (7 трлн євро, як показано на графіку). За цей період зростання державного боргу США перевищив зростання ВВП у 5 разів (500%). На графіку 4 це показано шляхом порівняння співвідношення між темпами зростання боргу і темпами приросту ВВП.

Порівняння темпів зростання боргу по відношенню до темпів приросту ВВП показує, що у Великобританії, країни, яка накопичила найбільший новий борг по відношенню до приросту ВВП, співвідношення розміру нового боргу до показника приросту ВВП становить 9 до 1. Іншими словами, розмір нового боргу Великобританії становить 900% від приросту ВВП. Але й інші західні країни, у меншому ступені Німеччина, стали предметом нашого дослідження, перебувають у важкому становищі, тоді як зростання боргу в Росії складає лише невелику частку від приросту ВВП.

як захід приховує своє банкрутство

як захід приховує своє банкрутство

Вищевказані показники коригуються з урахуванням впливу величини державного боргу (сукупного державного боргу), але ситуація виглядає ще більш страхітливою, якщо ми візьмемо до уваги ефект впливу приватних запозичень на показники ВВП. Нові борги корпорацій і домогосподарств як мінімум подвоїли приватні запозичення в більшості західних країн, починаючи з 1996 року (графік 5).

як захід приховує своє банкрутство

Розглядаючи ці показники, ми прийшли до очевидних висновків, що в реальності Західні економіки не росли взагалі за останні десятиліття, а, скоріше, вони просто масово накопичували свої борги. З таким рівнем накопиченого боргу ця положення справ не може тривати довго. Існує реальний ризик того, що це борговий блеф буде розкритий швидше раніше, ніж пізніше і обрушить рівень ВВП Західних економік до того рівня, який вони можуть підтримувати без нових запозичень. Але в цьому випадку вони не зможуть забезпечувати покриття старих позик, що призведе до катастрофічних наслідків.

В свій аналіз ми не включили Японію і Китай з-за труднощів, пов’язаних з пошуком надійних статистичних даних. Ми зіткнулися з проблемою часткової інформації, яка не охоплює всі відповідні періоди, проблемою невідповідності даних по вибірках, які ми вивчали, а також проблемою неточності при перерахунку вхідних даних в євро.(Впевнені, що великі дослідницькі фірми можуть подолати ці проблеми, для чого наших ресурсів виявилося недостатньо.) Ми шкодуємо, що нам довелося виключити Китай і Японію з цього звіту, тому що Японія — це країна, з ще більш проблемним приростом ВВП за рахунок збільшення боргу. Співвідношення її державного боргу до ВВП перевищує 200%, тому її приклад був би показовим для наших цілей.

По суті, Японія живе не посредствам з початку 1990-х рр. Однак при цьому деякі з найбільш ірраціональних західних аналітиків прагнуть репрезентувати Японію прикладом для наслідування, стверджуючи, що якщо Японія могла нарощувати борги протягом 25 років, то і всі західні країни можуть надходити точно так само в осяжному майбутньому. Вони не в змозі зрозуміти, що в минулому Японія була єдиною країною в світі, яка могла собі дозволити існувати при такому непомірному рівні боргу.Японія завжди користувалася відчутною підтримкою західних країн і тому могла дозволити собі продовжувати подібну практику. І не в меншій мірі це робилося з політичних міркувань. Ще одне суттєве міркування проти уявлення про те, що західні країни могли продовжувати нарощувати борги, полягає в тому, що з початку 1990-х рр. західні країни почали швидко втрачати свою економічну гегемонію: почала знижуватися її частка в обсязі світової торгівлі і глобальному ВВП. Про це я писав у своїй недавній статті під назвою Занепад Заходу.

Значимість Заходу по відношенню до решти світу швидко скорочується. Це можна продемонструвати шляхом порівняння показників ВВП західних країн-членів великої сімки (G7) (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія і Канада) з показниками ВВП сьогоднішніх країн. У 1990 році сукупний ВВП країн-членів великої сімки значно перевищував сукупний ВВП семи країн: Китаю, Індії, Росії, Бразилії, Індонезії, Мексики і Південної Кореї (які необов’язково складають єдиний політичний блок). У 1990 р.сукупний ВВП країн-членів великої сімки (G7) становив $14,4 млрд, а сукупний ВВП семи країн — $2,3 трлн. Проте до 2013 р. ситуація кардинально змінилася: сукупний ВВП країн-членів великої сімки (G7) склав 32 трлн доларів США, а сукупний ВВП семи країн — $35 трлн.(графік 6).

Графік 6. Частка ВВП великої сімки і семи країн

як захід приховує своє банкрутство

Зважаючи на постійне зростання частки країн у світовій економіці стає очевидно, що західні країни не зможуть отримувати достатню прибуток від світової торгівлі, щоб обслуговувати накопичені ними борги.

В даний час західні країни отримують вигоду з того, що інший світ все ще довіряє їх валют і використовує їх в якості резервних. По суті, долар США і євро використовують переваги свого монопольного статусу. Саме це дозволяє західним країнам отримувати доступ до дешевих борговими зобов’язаннями і стимулювати свої національні економіки за рахунок монетарної політики, що проводиться центральними банками (програма так званого кількісного пом’якшення або, іншими словами, запуск друкарського верстата).Проте ризик полягає в тому, що при наростання боргової ситуації і скорочення частки у світовій економіці вони не зможуть скористатися цими перевагами, швидше за все, вже навіть в осяжному майбутньому. А за цим послідує різке подорожчання запозичень і зростання інфляції, що переходить в кінці кінців в гіперінфляцію. При цьому сценарії розвитку подій, який я вважаю неминучим в найближчі 5-10 років, економіки західних країн чекає повний крах.

Проблема полягає в тому, що уникнути такого розвитку подій не вдасться, тому що західні країни назавжди втратили конкурентні переваги як економічні держави. Зрештою, вони будуть змушені стиснутися до рівня, відповідного рівню їх ресурсів і населення. (Про це я писав у вищевказаній статті). Однак правляча західна еліта, як видається, не прагне глянути в очі реальності. Вона намагається підтримувати видимість процвітання, постійно нарощуючи все нові і нові борги, поки вона ще в змозі це робити.Політичні партії на Заході, по суті, перетворилися в машини для підрахунку голосів і стурбовані лише тим, як би перемогти на наступних виборах. Для цього вони продовжують підкуповувати свій електорат новими і новими боргами, стимулюючи тим самим свої національні економіки.

Але цю історичну хвилю розгорнути вже ніяк не вдасться. Зрештою, західні країни розбазарять сво спадок, як зробили це аристократи-марнотрати в минулому.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей