ТВ-Чиркей

Українське Новинне Інформаційне Агентство



Зайві органи і неуцтво медицини

зайві органи і неуцтво медицини

Рух наукової думки в ХІХ і ХХ століттях було настільки стрімким , що вчені впали в якийсь зарозумілість. Все, що в будову людського тіла не знаходило пояснення, негайно оголошувалося рудиментарним, ‘зайвим’: мигдалини, тимус, епіфіз, апендикс…

На початку ХХ століття після відкриття Іллею Мечниковим гнильного бродіння в кишках домовилися до того, що не потрібен і товстий кишечник, і хірурги вирізали його більш ніж у тисячі просунутих прихильників науки… Але поступово наука реабілітувала рудименти один за іншим.

В даний час українські та американські онкологи прийшли практично до однакових висновків: людей з видаленими мигдаликами (гландами) рак вражає в три рази частіше. Те ж саме, вважають вони, відбувається і з тими, хто втратив апендикса. Американці, до речі, свого часу найбільше старалися в боротьбі з зайвими органами. Гланди, а заодно і апендикс, вони вирізали поспіль всім новонародженим. А коли в 50-х роках минулого століття трапилася епідемія поліомієліту, ці діти хворіли важче і помирали першими.

І ось що цікаво: до моменту призову в армію — удалянці виявилися нижче однолітків на 20 см, кволими, хворобливими і розумово відсталими. Тоді й зрозуміли, що гланди і апендикс відіграють важливу роль в імунітеті.Зараз американські фахівці визнають: з мільйона жителів США, у яких мигдалини були видалені, 999 тисячам це було ні до чого. Видалити гланди і апендикс — це все одно, що відрізати шматок імунної системи.

Дослідження показали, що роль мигдалин — захистити організм від інфекцій. Саме на них осідає 70% шкідливих мікробів, що потрапляють в наш організм разом з повітрям. До того ж мигдалини виробляють біологічні речовини, що допомагають синтезу клітин, що беруть участь у кровотворенні.

У тих, хто розлучився з гландами,розвивається вторинний імунодефіцит (СНІД)-вони частіше хворіють запальними та алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів (фарингіти, риніти, синуситами, бронхіти), грип та ін захворюваннями. А нещодавно українські вчені заявили, що мигдалини протистоять раку: вивчивши кілька сотень історій хвороб, фахівці з’ясували, що пацієнти з видаленими мигдаликами хворіють на рак верхніх дихальних шляхів, травного тракту і легенів в 3-8 разів частіше, ніж інші.Поглиблення в мигдалинах (крипти) виявилися своєрідною лабораторією, де розпізнається антигенний склад того, що потрапляє ззовні (їжі, повітря, мікроорганізмів), і потім утворюються захисні білки.

Вчені виділили з мигдалин кілька білкових сполук з активними імуномодулюючими властивостями. Вивчаючи їх вплив на ракові клітини гортані і крові людини, з’ясували, що вони здатні вбивати в середньому кожну п’яту таку клітку. Коли ці сполуки вводили тваринам, їх виживаність при пухлинах значно підвищувалася.

Важливо утриматися від операції у найменших і тому, що мигдалини перешкоджають харчової алергії. Статистика свідчить: 70 відсотків дітей з дисбактеріозом і харчовою алергією не мають мигдалин.

Вчені прийшли до висновку, що мигдалини, наприклад, відносяться до центральних органів, керуючим місцевим імунітетом слизових оболонок. Крім того, для імунітету вони рівні за значенням таким корифеям як вилочкова залоза і кістковий мозок. Тепер лікарі впевнені, що до досягнення 8-річного віку видаляти мигдалини категорично не можна, так і в більш старшому віці — вкрай небажано.Справа в тому, що слизові оболонки відкривають у складках мигдалин свого роду пастки для підступних антигенів і одночасно з цим тут же розвиваються особлива різновид-лифмоцитов, що відповідають за безпеку дихальних шляхів і верхнього відділу травного тракту. Їх розвиток починається вже у 18-тижневого плоду, особливо інтенсивно воно у віці з 3 до 8 років, пізніше інтенсивність вироблення В-лімфоцитів йде на спад, але ніколи не припиняється повністю.Крім того, запалення мигдалин — це свого роду природна щеплення, дозволяє організму на довгі роки отримати несприйнятливість до викликав запалення антигену, наприклад, стрептокока або певного штаму вірусу грипу. Відповідно, чим раніше видалено мигдалики, тим більше виявляється беззахисним наш організм перед інфекціями слизових оболонок, глотки і стравоходу. Цікаво, що видалення мигдаликів у середні століття проводилося просто: лікар видряпував їх нігтями з горла пацієнта.

Подібну функцію несуть і аденоїди.Разом з піднебінними, язичної і гортанний мигдалинами аденоїди утворюють так зване лімфоїдне кільце Пирогова, замкнуту лінію оборони від інфекції. Висмикни одна ланка ланцюжка-і вся оборона розсиплеться в прах.

І, звичайно, не забудемо про апендикс. У підслизовому шарі стінки апендикса виявлено велику кількість лімфатичних фолікулів, що захищають кишечник як інфекційних, так і від онкологічних захворювань. За велику кількість лімфоїдної тканини апендикс навіть іноді називають кишкової мозочка. Це порівняння, яке не кульгає: якщо мигдалини у глотці є бар’єром для інфекції, що рветься в дихальні шляхи, то апендикс гальмує мікроби, які намагаються розмножуватися у вмісті кишечника.

Вчені з медичного центру Університету Дюка (США) переконалися: апендикс несе важливу функцію — служить депо корисних бактерій, що живуть в кишечнику, допомагаючи формуванню імунітету.

Корисні бактерії, що живуть у нас в кишечнику, не тільки допомагають травленню, але і підтримують імунітет. Вони синтезують антитіла — імуноглобуліни і муцин, які пригнічують розмноження шкідливих мікробів. Але іноді корисні бактерії не можуть впоратися з інфекцією, виникає діарея. Це захисний відповідь на інфекцію, при якому хвороботворні бактерії видаляються з кишкового тракту. Однак при цьому виносяться також і корисні. Але частина з них неодмінно зберігається в апендиксі. Вхід у нього дуже вузький — не більше 1-2 мм, тому проникнути туди шкідливим мікробам досить складно.А коли пронос закінчується, корисні мікроби знову заселяють весь кишечник.

Як відомо, лімфоїдна тканина бере активну участь у всіх без винятку захисних реакціях організму. Її острівці-підрозділи розкидані по всьому організму і контролюють певні його ділянки. Якщо через садно, рану потрапляє вірус, патогенний мікроорганізм, словом, чужорідний антиген, то першим вступить в захисну реакцію найближчий до місця проникнення диверсанта лімфатичний вузол. Коли антигенна диверсія масивна, і не може бути легко пригнічена місцевими силами, оголошується загальна мобілізація на захист втягується вся система імунітету.

Є в організмі такий канал, по якому надходження чужорідних речовин йде регулярно, — це травний тракт. Правда, антигени, наявні в склад їжі, перш ніж потрапити в кров, руйнуються до універсальних білків, не несуть відбитка чужорідної генетичної інформації. І все ж поряд з неантигенними молекулами тут можуть проскочити і антигенні. Ось на цей випадок в кишечнику і виставлені лімфоїдні гарнізони: так звані пейєрові бляшки в тонкій кишці і фолікули в апендиксі.Але невірно було б думати, що червоподібний відросток бере участь у захисних реакціях тільки місцевого значення. Завдяки потужному лимфоидному апарату апендикс стає постійним і активним учасником всіх процесів в організмі, що супроводжуються скільки-небудь вираженої імунної реакцією. Наприклад, клінічні спостереження показали, що у людей з віддаленим апендиксом краще йде приживлення пересаджених органів!

Отже,на сьогоднішній день доведені дві основні функції апендикса: по-перше, червоподібний відросток є важливим органом імунної системи, а по-друге служить місцем розмноження кишкової палички. Ця паличка — найважливіший компонент мікрофлори організму. Без неї неможливе нормальне всмоктування деяких жирних кислот, вуглеводів, амінокислот, нуклеїнових кислот, без неї не синтезується вітамін К і вітаміни групи В, вона бере участь у регуляції водно-сольового обміну, виділяє пептидоглікан, що стимулює нашу імунну систему і виконує ще деякі функції.

Якщо піднебінні мигдалини видалені (або пропустили інфекцію), значить, далі, швидше за все, просто поболить живіт чи то розвинеться захворювання, збудник якого проник в організм. А якщо апендикс відсутня? Тоді збудник піде далі-в пахвинні вузли.У хворого вони, швидше за все, запалитися, а значить може бути порушення роботи органів малого тазу (тобто сечостатевого тракту), а за цим, в свою чергу, може бути в кращому випадку — запалення сечового міхура або жовчовивідних проток, а в гіршому — безпліддя.

Тому так необхідно зберегти цей орган імунної системи,а найкращою профілактикою запалення апендикса є правильне,здорове харчування,а також здоровий спосіб життя, відмова від синтетичних ліків і вакцин та ін..

Важливо пам’ятати,що тільки неуцтво призводить до того, що деякі органи оголошуються медиками зайвими.

Публикації (RSS) Мапа ТВ-Чиркей