На сайті агентства новин Inter Press Service нещодавно з'явилася примітна стаття Джона Феффера, озаглавлена Світ без США. У числі іншого в матеріалі йдеться про неминуче, нехай і повільному, занепаді того світового жандарма і світового фінансиста, який намагається рулити всією планетою. Відзначається також двоїстість ставлення до Сполученим Штатам, наприклад, Китаю та деяких країн Латинської Америки: вони одночасно не бажають американської гегемонії, але в той же час в торгівлі сильно залежні від Вашингтона.Автором приділено увагу і такому важливому аспекту, як присутність США в регіонах: там, де воно скорочується, починається ера процвітання.

Джон Феффер — співдиректор Зовнішньої політики у фокусі в Інституті політичних досліджень у Вашингтоні.Розповідь про світ без Америки вчений передує коротким переказом змісту бестселера 2007 року Світ без нас, що належить перу журналіста Алана Вайсмана.

У книзі описана планета, відновлення після зникнення людей. Розвалюються хмарочоси, мости падають в річки, зате піднімаються дрімучі ліси і всюди бродять буйволи. Іронізуючи, Феффер називає цей процес оптимістичним баченням майбутнього. Але оптимісти — це буйволи або дельфіни. Немає більше ні власників ранчо, ні рибалок з їх мережами.Ще до оптимістів автор відносить тарганів: адже дихлофоса теж більше немає.

Людину ж це майбутнє не стосується. По суті, Вайсман попереджає людей, наївно припускають, ніби вони завжди будуть існувати незалежно від загроз. А загроз достатньо: ядерна зброя, зміна клімату, пандемії...

Від фантастичного бестселера Вайсмана автор статті переходить до реальності XXI століття. Мова заходить про геополітику. Яким став би світ без Сполучених Штатів?

Злободенність теми автор підкреслює недавнім шатдауном американського уряду (нагадаємо, воно було вимкнено на 16 днів). Це саме вимикання спонукало багатьох уявити такий світ, в якому США не стільки зникли, скільки зазнали б внутрішнє фіаско. Зосереджений на внутрішніх питаннях Вашингтон скасував би Pax Americana (або Pox Americana, як хотіли б висловитися антиимпериалисти; Pox — сифіліс) і усунулися від ролі світового фінансиста і жандарма.

Відповідь на питання чи Стане світ кращим? залежить від точки зору — прямо як у товариша Вайсмана.

Американці отримують прибуток від економічної і військової гегемонії. Прибуток ця виражається у вигляді ВВП, що припадає на душу населення, сильного долара і навіть залежності від англійської мови як основного засобу спілкування в світі.

Американці беруть все це як щось належне. Зате ось неамериканці відчувають себе інакше. Неамериканців автор іронічно ставить на місце тих самих буйволів, дельфінів і тарганів у світі, вільному від людей. Всі, хто живе за межами Сполучених Штатів, цілком могли б аплодувати кінця американської наддержави.

Аналітик відзначає, що в розпал нещодавньої політичної кризи у Вашингтоні китайське інформаційне агентство Сіньхуа видало статтю, в якій спантеличеним світу пропонувалося почати розглядати можливість будівництва деамериканизированного світу. Китайці висловили відомі аргументи: Сполучені Штати зловживали своїм статусом наддержави і принесли в світ ще більше хаосу, зміщуючи фінансові ризики за кордон, розпалюючи напруженість у регіонах на тлі територіальних суперечок і під прикриттям відвертої брехні розв'язуючи необґрунтовані війни.Згідно з китайським матеріалу, деамериканизация може представляти собою зміцнення ООН, заміну долара як ключової валюти, надання країнам з економікою, що розвивається більшого впливу в міжнародних фінансових інститутах. На думку Джона Феффера, все це схоже на розумні пропозиції.

Однак, як зазначили деякі американські коментатори, ця провокаційна стаття зовсім не обов'язково відображає думку китайського уряду: адже Пекін залежить від економіки США, будь то американські споживачі або ліквідність Уолл-Стріт. Пекін залежить і від того, що Вашингтон більш або менш стримує амбіції своїх ключових союзників в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Те ж саме можна сказати й про країни Латинської Америки, які давно засуджують американський імперіалізм. Як і Китай, зазначає автор, Латинська Америка в значній мірі залежить від торгівлі з США.

Більшість аналітиків, які говорять про занепад гегемона (від Пола Кеннеді до Фаріда Закарія), сходиться у зазначеній подвійності відношення до США. Тим не менш, США будуть поступово приходити в відносний занепад, життєздатної альтернативи для якого немає.

Аналітик нагадує: Сполучені Штати підтримують багато диктаторів в інтересах стабільності. І що? США виробили значну нестабільність в Афганістані та в Іраку.

А ось інші приклади. США скоротили військове участь у Латинській Америці — і регіон став процвітати. США скоротили військову присутність у Південній Кореї — і ніякої анархії на півострові не виникло. Нарешті, США закрили багато баз часів холодної війни в Європі, а Європа залишається спокійною.

Висновок автора: подібно до того, як люди повинні змінити відносини з природою, Сполучені Штати повинні переналаштувати свої відносини зі світом. В обох випадках найгірші сценарії приведуть до перемоги тарганів.

Чудові слова, додамо від себе. Правда, Білий дім явно не готовий відмовлятися від ролі гегемона у світі, незважаючи на минуле і майбутнє вимикання уряду, яке може відбутися в січні або лютому 2014 року, коли республіканці в Конгресі знову зчепляться з президентом Обамою.

Якщо ж ввести в геополітику так звану моральну складову, то і тут Вашингтон не має наміру відмовлятися від заявленої винятковості, яку в останні тижні пропагують вищі особи держави — від Барака Обами до Джона Керрі.

В результаті США, ймовірно, намагатимуться всіма силами зберегти колишній світовий порядок, який їм так подобався з часів розвалу СРСР. А що до фінансової кризи, то у нафтодоларової наддержави є один перевірений метод: підйом стелі держборгу.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты