У західних журналістів знову видався сумний день. Група хакерів зламала поштовий сервер Фонду Сороса і виклала в мережу тисячі документів, що відносяться до діяльності мільярдера-русофоба.

Звичайно ж, всім цікаво зазирнути на кухню, де готуються і оплачуються кольорові революції, і ось невідомі борці за свободу інформації надали нам таку можливість. Варто відзначити, що в американському сегменті Фейсбук вже активно просувається версія, що Сороса зламали ті ж самі росіяни хакери, які зламали сервер Хілларі Клінтон, і я думаю, що зовсім скоро ми побачимо і офіційні звинувачення на адресу Росії. Ну, ми це переживемо, тим більше, що у нас є більш важливі справи. Наприклад, потрібно купити кілька відер попкорну, тому що вивчення тисяч листів фонду Сороса - це просто захоплююче заняття.

Я і мої колеги будемо ще довго вивчати листи з пошти Сороса, але деякі висновки вже можна зробити.

По-перше, в черговий раз підтверджується теза, що всі організації Сороса не мають ніякого відношення до правозахисної діяльності та благодійності. Правозахисна діяльність і благодійність - це просто форми прикриття політичної діяльності. Якщо благодійність не впливає на політику і не просуває геополітичні інтереси Сороса, вона йому не потрібна.

По-друге, повністю підтверджується уявлення про Сороса, як про послідовне ворога Росії. Здавалося б, у мільярдера-філантропа має бути багато справ і інтересів, але побіжний перегляд листів його апарату вказує на те, що протидія Росії і ізоляція Європи від Росії - це головні цілі діяльності фондів Сороса.

По-третє, повністю підтверджується маріонетковий статус українського режиму в особі Порошенка. Під егідою фонду Сороса, генерали НАТО консультують Порошенко на рахунок обходу мінських угод, а емісари Сороса займаються так би мовити "інтелектуальним забезпеченням" діяльності київської влади, починаючи від взаємодії з західними структурами і закінчуючи модеруванням спілкування між різними угрупованнями українських політиків і активістів. Виходить, що по суті Україною керує навіть не Сорос, а вузька група його помічників. Мабуть, саме за це стояв майдан, хоча рішуче незрозуміло, до чого тут можна пишатися.

Хочу поділитися ще одним спостереженням. Архів листів Сороса повністю знищує міф про повне підпорядкування Європи американським інтересам. Наприклад, читаючи звіти аналітиків Сороса про ситуацію в Німеччині, не видно ніяких шапкозакидальних настроїв і ніякого повного домінування. Навпаки, видно, що американцям доводиться докладати великих зусиль для того, щоб тримати ситуацію під контролем. А ще видно, з яким занепокоєнням американські аналітики фіксують наявність антиамериканських, проросійських і євроскептичних настроїв серед жителів ЄС і особливо серед політиків і бізнесменів.

В одному зі звітів зроблених для Сороса перед виборами до Європарламенту навіть фігурує список європейських НКО, яким Сорос платить за роботу з дискредитації партій, які виступають проти інтересів США. Список таких організацій займає 21 сторінку. Судячи з згаданим в ньому сум, європейські правозахисники коштують не дуже дорого.

І останнє. Найцікавіше в листах і документах - це, звичайно ж, бюджети на різні заходи. Наприклад, з одного документа з бюджетування операції по поліпшенню іміджу постмайданної України на Заході, ми дізнаємося скільки коштує залучити британську газету Гардіан до позитивного висвітлення теми "Україна - рік після Майдану". За оцінками експертів Сороса, редакційна незалежність Гардіан коштує приблизно 100 тисяч доларів і ще десяток індивідуальних грантів для журналістів. Незрозуміло, це британські журналісти такі дешевки або у Сороса знижка, як у постійного клієнта?

Найголовніший висновок: правильно зробили, що викинули Сороса і все його організації з Росії. Це було грамотне рішення, всю користь від якого нам ще тільки належить оцінити.

Ну а ми продовжимо досліджувати архів пошти фонду Сороса. Я впевнений, там є ще багато чого цікавого.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты