Військова льотчиця, журналіст, професор, перекладачка Радміла Тонковіч в інтерв'ю "Голосу Росії" розповіла, що відбувалося під час бомбардувань Югославії силами НАТО в 1999 році.

Радміла Тонковіч захищала Белград від нальотів натовської авіації і знає практично все про те, що відбувалося під час бомбардувань Югославії. Тому перше питання пані Тонковіч був присвячений саме цим трагічним подіям.

- Чи був це, на Вашу думку, локальний конфлікт, або ж це була частина боротьби за переділ світу?

- Я не можу називати це локальним конфліктом. Метою цієї військової акції є загальна глобалізація і колонізація. Тим більше, зараз вони забирають у нас частина нашої території, Косово і Метохія. Ми, зрозуміло, не визнаємо їх незалежність, але ми бачимо намір цих сил привласнити їх собі. Я не знаю, як можна називати локальним конфліктом військову операцію, яка тривала 78 днів і ночей, коли ворог, якого ти не бачиш, бомбить тебе з висоти 10 тисяч метрів. Яке це - не бачити свого ворога, а бачити тільки, як падають бомби, які знищують все підряд - і військові, і цивільні об'єкти? Військові сили НАТО зрівняли з землею 18 тисяч будівель, 365 пам'яток культури та історії. Під час бомбардувань загинули 1002 солдата і поліцейських. Жертвами агресії стали понад дві тисячі наших громадян. І ця акція була цинічно названа "Милосердний ангел", хоча для нас вона була страшніше Другої світової війни. Нам наші ветерани часто говорять, що НАТО перевершила гітлерівський нацизм.

У своєму щоденнику, який я вела в ті дні, я записала, що сигнал тривоги звучав 287 раз, щоб попередити людей про небезпеку. Всі ці американські бомбардувальники, безпілотники і вертольоти представляли собою найпотужніший засіб для знищення людей. На землю падали різні види бомб і ракет, заборонених усіма міжнародними конвенціями. Але найстрашніше було касетні бомби, начинені збідненим ураном. Зараз, через 14 років, ми відчуваємо на собі жахливі наслідки цих ударів: багато людей помирають від онкологічних захворювань.

Північноатлантичний альянс порушив і Женевську конвенцію. Свої дії в Югославії НАТО почала без згоди Ради Безпеки ООН, підірвавши тим самим міжнародне право. Головною ж метою авіації НАТО було знищення нашої армії. Саме тому вони 78 днів і ночей бомбили наші об'єкти ППО. За 512 раз вони скинули на 171 об'єкт 6 тисяч бойових засобів. Військовий аеродром Батайніца під Белградом піддавався атакам 308 раз. На військовий аеродром Слатіна поблизу Пріштіни літаки НАТО за 407 нальотів скинули 2400 ракет. Агресори здійснили 26 тисяч авіанальотів, скинувши на Югославію 31 тисяч тонн смертоносної зброї. Люди похилого віку, жінки і діти бігли від цієї розлюченого камарильї. Так що, з усією відповідальністю можна сказати, що це була нерівна битва.

У цій боротьбі загинули 41 військовий льотчик. Це були справжні герої нашого часу, які віддали свої життя за свободу своєї Батьківщини, за його честь і гідність. Серед них - генерал-полковник Любиша Величкович, полковник Міленко Павлович, підполковник Живота Джуріч, майор Зоран Радосавлевіч. Загинули і фахівці наших ракетних військ, і протиповітряної оборони армії Сербії.

- Значить, на Вашу думку, для НАТО було важливо знищити не тільки військові об'єкти, вони спеціально запланували жертви серед мирного населення?

- Зрозуміло. Під час цієї агресії була використана техніка так званих точкових ударів. За цим принципом НАТО бомбила все, що тільки траплялося їй під руку: лікарні, дитячі садки, школи, пологові будинки, вулиці. Як після всього цього можна говорити, що це була всього лише військова акція? Вони тільки придумали причини вбивати мирне населення. Це справжній геноцид! Всі їх військові дії велися в інтересах глобалізації. Це нам доводить той факт, що потім вони взялися за Лівію, Ірак, а останнім часом - і за Сирію. І чим все це закінчиться, невідомо.

- Перейдемо до сьогоднішнього наростаючому військової співпраці Сербії і Росії. Тим більше що Сербія зараз висловила зацікавленість в російських винищувачах МІГ-29М2. Як Ви оцінюєте цей крок?

- Я цьому рада. Наша армія в післявоєнний період літає виключно на радянських і російських літаках, вертольотах, користується радянськими і російськими ракетними системами. Адже саме вони допомогли нам збити невидимий американський бомбардувальник F-117. Але ж нам говорили, що радянська техніка застаріла, і її треба знищити. Наші льотчики добре знають старі модифікації МіГ-29 і вміють ними керувати. А як для історика, для мене радісно, що в наших верхах нарешті зрозуміли, хто наші справжні союзники. Росія ніколи нас не зраджувала і ніколи проти нас не воювала. На Заході цей факт досі приховують, або інтерпретують по-іншому. Тому зараз дуже небезпечно бути русофіл. Мене так багато і характеризують. А я цього і не соромлюся, а навпаки, навіть пишаюся цим. Як можна любити когось, хто знаходиться там, за океаном, якщо ти не любиш свого брата? А я вісім років живу в Москві і відчуваю себе серед братів.

Гостиная Палермо

Отдых на Кипре

Аюрведические препараты